Спрощена система оподаткування, обліку та звітності
Спрощена система оподаткування в Україні застосовується протягом 12 років і є затребуваною серед суб'єктів підприємництва. Вона застосовується поряд із загальною системою оподаткування, тобто є самостійним вибором платника податків. При застосуванні спрощеної системи оподаткування існують певні вимоги та обмеження, які встановлено Указом № 727/98.
Тому з метою уникнення помилок при веденні податкового обліку пропонуємо платникам єдиного податку підбірку матеріалів щодо порядку застосування спрощеної системи оподаткування суб'єктами малого підприємництва.
Право на застосування спрощеної системи оподаткування мають суб'єкти малого підприємництва будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. грн. В іншому випадку вони з наступного звітного періоду (кварталу) переходять на загальну систему оподаткування.
Щодо застосування терміна «рік» у розумінні Указу № 727/98, то постановою № 507 визначено, що під терміном «рік» вживається термін «календарний рік», що розпочинається 1 січня та триває по 31 грудня включно.
Платниками єдиного податку не можуть бути:
довірчі товариства, страхові компанії, банки, ломбарди, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;
суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють обмін іноземної валюти;
суб'єкти підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу (в тому числі діяльність, пов'язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти;
суб'єкти підприємницької діяльності, "які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів;
суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону № 1775-III;
суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам таких суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25%;
спільна діяльність, визначена пп. 7.7 ст. 7 Закону № 334/94-ВР
Що стосується поширення дії Указу № 727/98 на підприємства, засновані на державній та комунальній формах власності, у яких не сформовано (відсутній) статутний фонд, то застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктами малого підприємництва з державною та комунальною формами власності заборонено.
Актуальним є питання переходу на спрощену систему оподаткування суб'єктів господарювання, що мають філії. Необхідно врахувати, що платником єдиного податку може бути лише суб'єкт підприємницької діяльності зі статусом юридичної особи, тому філії без статусу юридичної особи не можуть перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності окремо від юридичної особи.
У разі якщо підприємство переходить на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності разом з філіями, то при подачі заяви про видачу Свідоцтва про право сплати єдиного податку до органу ДПС вказується також ідентична інформація щодо філій. Перелік філій зазначається у Свідоцтві про право сплати єдиного податку.
Неприбуткові установи та організації також не можуть перейти на спрощену систему оподаткування, оскільки не є суб'єктами підприємництва.
Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт господарювання може прийняти не більше одного разу за календарний рік, самостійно обравши одну з таких ставок єдиного податку:
6% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без врахування акцизного збору - у разі сплати ПДВ;
10% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, - у разі включення ПДВ до складу єдиного податку.
Основною перевагою використання спрощеної системи оподаткування для платників податків є звільнення їх від сплати низки податків, зборів і внесків до фондів соціального страхування.
До платника єдиного податку автоматично не застосовується низка штрафів і санкцій, які могли б застосувати податкові органи для звичайної системи оподаткування.
Також спрощена система оподаткування, обліку та звітності дає змогу невеликому підприємству зменшити чисельність штату бухгалтерії і завдяки цьому підняти свою рентабельність через зменшення витрат на оплату праці.
Єдиним недоліком, на думку суб'єктів підприємництва, є оподаткування єдиним податком за ставкою 6% за умови сплати ПДВ. Справа в тому, що 6% податку береться з суми виручки, включаючи ПДВ, яке надходить від покупців, а це економічно не правильно.
Отже, якщо суб'єкт малого підприємництва вирішив обрати спрощену систему оподаткування, то першим кроком для того, щоб стати платником єдиного податку, є отримання Свідоцтва про право сплати єдиного податку. Для цього суб'єкт господарювання повинен подати письмову заяву до органу податкової служби за місцем державної реєстрації із зазначенням обраної ставки. Заява подається не пізніше 15 днів до початку наступного (звітного) податкового періоду за умови відсутності заборгованості зі сплати податків на дату подання заяви.
Наявність у платників єдиного податку - юридичних осіб заборгованості по страхових внесках на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, не може бути підставою для відмови у реєстрації суб'єкта малого підприємництва в якості платника єдиного податку.
Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно Свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову. Свідоцтво видається на рік і діє до 31 грудня року, в якому воно було видано. Якщо платник має намір перебувати на спрощеній системі оподаткування в наступному році, то не пізніше 15 днів до початку року платник єдиного податку має подати заяву на отримання Свідоцтва.
Суб'єктам господарювання, що мають намір перейти на сплату єдиного податку за ставкою 10%, слід нагадати про необхідність подання заявки про анулювання реєстрації платника ПДВ і повернення такого Свідоцтва до податкового органу, про що робиться відповідна відмітка у заяві про видачу Свідоцтва про право сплати єдиного податку. У такого платника втрачається право на нарахування податку при здійсненні операцій з продажу товарів (робіт, послуг), виписування податкових накладних, отримання податкового кредиту при здійсненні операцій з придбання товарів (робіт, послуг), отримання бюджетного (експортного) відшкодування.
Процедура зняття з обліку платника ПДВ при переході на спрощену систему оподаткування регламентується Положенням № 79. При цьому зазначені платники зобов'язані повернути до податкового органу за місцем реєстрації оригінал Свідоцтва платника ПДВ і всі завірені податковим органом його копії, а також подати до податкового органу податкову декларацію з ПДВ, до якої мають бути включені всі операції за останній звітний період, за якими виникали податкові зобов'язання (у тому числі з умовним продажем товарних залишків та основних фондів), та внести до бюджету суми ПДВ, що підлягають сплаті згідно із зазначеною декларацією.
Суб'єкт малого підприємництва, що переходить на спрощену систему оподаткування та обрав ставку єдиного податку 6%, але до цього не був платником ПДВ, підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ, починаючи з першого числа того звітного періоду (кварталу), з якого здійснено перехід на спрощену систему оподаткування за ставкою єдиного податку 6%.
Якщо суб'єкт малого підприємництва отримав відмову податкового органу в реєстрації платником ПДВ, то такий платник єдиного податку втрачає право на застосування спрощеної системи оподаткування за ставкою 6% і повинен перейти на загальну систему оподаткування або змінити ставку єдиного податку на 10%.
У разі зміни платником місця перебування в середині року потрібно враховувати, що чинне законодавство зобов'язує платників податків до кінця бюджетного року сплачувати податки до бюджету за попереднім місцем реєстрації, тому для переходу на спрощену систему оподаткування на наступний календарний рік суб'єкт підприємництва - юридична особа в установлені терміни подає заяву до податкового органу за попереднім місцем реєстрації. У цій же податковій інспекції в установленому порядку видається свідоцтво. Це свідоцтво дає право на застосування спрощеної системи оподаткування і є чинним за новим місцем перебування, але після закінчення терміну його дії повертається до податкового органу, що його видав.
Окрему увагу слід приділити веденню Книги обліку доходів та витрат.
Статтею 4 Указу № 727/98 передбачено, що форма Книги обліку доходів та витрат і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються ДПА України, на підставі чого було розроблено та затверджено Порядок № 554, що містить відповідну форму і вимоги щодо її заповнення.
Розглянемо форми Книги. Ведення єдиного регістру податкового обліку - Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, який застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (далі - Книга), здійснюється на підставі Порядку № 554. У Книзі у хронологічній послідовності на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному (податковому) періоді.
Причому, в разі якщо платник єдиного податку за ставкою для ведення обліку та звітності використовує автоматизований облік з електронними носіями, він повинен в обов'язковому порядку вести Книгу обліку доходів і витрат на паперових носіях.
Це зумовлено вимогами про нумерацію листів у Книзі та їх прошнуровування, що завіряється печаткою податкового органу. Це означає, що в електронному вигляді Книгу можна вести лише у доповнення до Книги в паперовому вигляді.
Якщо платник єдиного податку у складі має філії, перелік яких зазначено у Свідоцтві, кожній філії потрібно вести свою окрему Книгу з подальшим включенням даних із неї до Книги юридичної особи. Такі дані вносяться в розрізі філій.
Записи, здійснені у Книзі, мають підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності), а їх достовірність підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства.
Перш за все Книгу обліку доходів і витрат слід прошнурувати та пронумерувати сторінки, на останній сторінці зазначити кількість сторінок, що є в Книзі, завірити запис про це підписом керівника, печаткою суб'єкта малого підприємництва та печаткою органу державної податкової служби, де зареєстрований суб'єкт малого підприємництва.
Якщо сторінки в Книзі обліку доходів і витрат закінчилися, то суб'єкт малого підприємництва повинен завести нову Книгу обліку доходів і витрат, при цьому дата першого запису в новій Книзі має припадати на день, наступний за останнім днем запису, зробленим у Книзі, яка велась раніше.
Книга обліку доходів і витрат
Згідно з п. 1 Порядку № 477 суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат, в якій у хронологічній послідовності на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному (податковому) періоді.
Книга - це одна з форм матеріальної конструкції документа у вигляді оправленого блоку скріплених у корінці аркушів паперу.
Щодо заповнення Книги, то слід розпочати з того, що всі надходження платника єдиного податку до каси і на поточний рахунок можна розподілити на ті, що включаються до бази обкладання єдиним податком, та ті, що не є об'єктом обкладання єдиним податком.
Для обліку доходів у Книзі обліку відведено графи 3 - 6, а для витрат - графа 7, у якій відображається фактична сума понесених витрат, проведених з поточного рахунку та каси підприємства у зв'язку з продажем продукції (товарів, робіт, послуг), здійсненням фінансових операцій та іншої діяльності.
У графі 3 «Сума виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» відображається сума доходів, отриманих від виробництва та продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Нагадаємо, що базою для обчислення єдиного податку згідно зі ст. 3 Указу № 727/98 для юридичних осіб є сума виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Виручкою від такої реалізації на підставі ст. 1 Указу № 727/98 вважаються кошти, фактично отримані суб'єктом підприємницької діяльності на поточний рахунок або (та) до каси за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Тобто платники єдиного податку з метою визначення виручки застосовують касовий метод, при якому податкові зобов'язання відображаються не за першою подією, а лише під час надходження грошових коштів на поточний рахунок або (та) в касу у зв'язку зі здійсненням операцій з продажу.
Слід звернути увагу на те, що підприємства, які застосовують ставку єдиного податку в розмірі 6 %, повинні включати до суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і суми ПДВ. Це пов'язано з тим, що на підставі ст. 3 Указу № 727/98 єдиним податком за цією ставкою обкладається виручка без урахування лише акцизного збору. На це вказують також положення п. 6 Порядку № 554.
Отже, суми ПДВ входять до складу виручки для цілей обкладення єдиним податком.
У графі 4 «Сума виручки від реалізації основних фондів» відображається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих основних фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.
Суб'єкт малого підприємництва, який здійснює операції з продажу основних фондів для оподаткування єдиним податком, повинен враховувати всі кошти, отримані на поточний рахунок та в касу від реалізації основних фондів, які належать суб'єкту малого підприємництва й реалізовані у звітному (податковому) періоді, зменшені на суму залишкової вартості на момент продажу, яка розраховується відповідно до ПБО 7.
Проте до бази оподаткування єдиним податком включаються всі кошти, отримані платником єдиного податку від здійснення операцій з продажу земельної ділянки. Зазначене питання розглядалось у листі № 2673/6/15-0416.
У графі 5 «Позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації» відображаються суми, фактично отримані суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий (поточний) рахунок та в касу від інших операцій.
До позареалізаційних доходів та виручки від іншої реалізації відносяться суми, фактично отримані суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий (поточний) рахунок та в касу від інших операцій (фінансовий результат від продажу цінних паперів, малоцінних швидкозношуваних предметів, матеріалів, палива, орендна плата, проценти, грошові кошти, отримані у вигляді безповоротної фінансової допомоги, кредиторська заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності, а також дивіденди, якщо вони не були оподатковані у джерела виплати відповідно до Закону № 334/94).
Позареалізаційні доходи слід розглянути детальніше.
Підприємство для обкладання єдиним податком враховує всі надходження, отримані на розрахунковий рахунок та в касу у вигляді безповоротної та поворотної фінансової допомоги, відсотків банку, штрафів, пені, страхових відшкодувань, позитивної курсової різниці.
Дохід платника єдиного податку, отриманий ним з бюджету у вигляді дотацій та субсидій, зокрема у цілях державного регулювання цін, часткового фінансування фонду заробітної плати, плати за енергоносії, інших видів субсидіювання, поточних та капітальних трансфертів вважається доходом від позареалізаційних операцій та включається до бази оподаткування єдиним податком у повному обсязі (лист № 148/2/15-0410).
Для обкладання єдиним податком включаються також суми дотацій, одержаних із Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних за направленням державної служби.
Роялті належать до інших доходів платника єдиного податку, тобто є виручкою від іншої реалізації. Тому кошти у вигляді роялті, що надійшли на поточний рахунок (утому числі від нерезидента), є об'єктом оподаткування єдиним податком і підлягають відображенню у Книзі обліку (графа 5).
При цьому сума доходу, зарахована в іноземній валюті, підлягає перерахуванню у національну валюту в установленому порядку.
Оподаткування операцій з цінними паперами і облік фінансових результатів операцій з цінними паперами визначено пп. 7.6 ст. 7 Закону № 334/94-ВР, а до бази оподаткування єдиним податком включається позитивний фінансовий результат від продажу цінних паперів.
Однак до бази оподаткування єдиним податком не включаються вартість безоплатно отриманих товарно-матеріальних цінностей, готельний, ринковий та курортний збори, збір за паркування автотранспорту, кошти статутного фонду, що перераховані засновником суб'єкту малого підприємництва - юридичній особі, кошти у вигляді кредиту, який надано банком, суми коштів, які були оподатковані на загальній системі оподаткування та раніше були включені до складу валового доходу.
Повернення поворотної фінансової допомоги працівником підприємству (іншій особі) не вважається виручкою і не включається до бази оподаткування єдиним податком.
Графа 6 «Загальна сума виручки та позареалізаційних доходів» є підсумковою, де відображається сумарний показник граф 3, 4 та 5, тобто всіх надходжень, отриманих на розрахунковий (поточний) рахунок та в касу суб'єктом малого підприємництва від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), майна, включаючи основні фонди, які належать суб'єкту малого підприємництва й реалізовані у звітному (податковому) періоді, позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації.
У графі 7 «Загальна сума витрат, здійснених у зв'язку з веденням господарської діяльності» відображається фактична сума витрат, проведених з розрахункового (поточного) рахунку та каси підприємства, у зв'язку з продажем продукції (товарів, робіт, послуг), здійсненням фінансових операцій, а також від іншої діяльності.
Отже, у витратній графі 7 Книги мають відображатися фактично понесені витрати, тобто ті, що супроводжуються перерахуванням або виплатою грошових коштів, пов'язані з продажем продукції (товарів, робіт, послуг), здійсненням фінансових операцій, а також витрати від іншої діяльності.
Таким чином, до витратної графи мають вноситися виключно ті види витрат, які можуть бути кваліфіковані як витрати, пов'язані з організацією та веденням господарської діяльності (за аналогією з бухобліком, під зазначене визначення підпадають усі витрати, понесені саме платником єдиного податку). Витрати, не пов'язані з господарською діяльністю (наприклад, фінансування особистих потреб засновників або працівників підприємства), у графі 7 Книги відображатися не повинні. Дані про витрати наводяться з урахуванням ПДВ та акцизного збору. Суми за графами Книги підраховуються наростаючим підсумком з початку року.
На підставі щоквартальних підсумків Книги заповнюється Розрахунок, який подається до державної податкової інспекції за місцем реєстрації. При поданні звітності до органу державної податкової служби суб'єкт малого підприємництва повинен мати при собі Свідоцтво про право сплати єдиного податку.
Розглянемо строки плати та подання звітності суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою.
Податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181-III).
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності, запроваджена Указом № 727/98, передбачає особливий порядок оподаткування суб'єктів малого підприємництва шляхом сплати єдиного податку.
Законом № 2181-III визначено, що якщо спеціальним законом з питань сплати окремого податку встановлено інші граничні строки сплати податку, то діють положення закону з питань оподаткування окремим податком.
Отже, терміни подачі розрахунку про сплату єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою, встановлюються Указом № 727/98.
Відповідно до ст. 4 цього Указу за результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, а також копії платіжних доручень про сплату єдиного податку за звітний період з відміткою банку про зарахування коштів.
Якщо останній день строку подання розрахунку чи сплати єдиного податку припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим робочий день.
Слід зазначити, що у разі неподання або несвоєчасного подання Розрахунку Законом № 2181-III передбачено відповідальність у вигляді штрафу (десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 170 грн.) відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III).
У разі перевищення платником єдиного податку граничного розміру виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), такий платник повинен перейти на загальну систему оподаткування. Розглянемо порядок переходу.
Згідно зі ст. 1 Указу № 727/98 спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва, зокрема юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. грн.
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Тобто застосовується касовий метод обчислення виручки, при якому враховуються всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб'єкта малого підприємництва.
Таким чином, для визначення виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб'єкт малого підприємництва, який застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності повинен враховувати всі надходження, отримані на розрахунковий рахунок та в касу від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), суми позареалізаційних доходів та виручку від іншої реалізації.
Статтею 5 Указу № 727/98 передбачено, що у разі порушення вимог, установлених ст. 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Тобто якщо виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) перевищує 1 млн. грн., такий платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Наприклад, якщо порушення встановлено у IV кварталі поточного року, то такий платник повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності з 01.01.2010 р. Сума перевищення граничної межі обсягу виручки від реалізації продукції (понад 1 млн. грн.) оподатковується за ставкою єдиного податку, за якою здійснювалась діяльність такого суб'єкта малого підприємництва.
Трапляються випадки, коли у Свідоцтві про сплату єдиного податку зазначено один вид діяльності, а суб'єкт господарювання згідно з даними довідки статистики за ЗКГНГ має право здійснювати декілька видів діяльності. Виникає запитання: які види діяльності має право здійснювати платник єдиного податку? Наприклад, чи дає право вид підприємницької діяльності «Операції з нерухомістю» здавати майно в оренду чи суборенду?
Слід зазначити, що платники єдиного податку, які обрали спосіб оподаткування своєї діяльності згідно з Указом № 727/98, можуть здійснювати її тільки за видами діяльності, на які місцевими радами за місцем їх державної реєстрації встановлено ставки єдиного податку та які зазначені в одержаному Свідоцтву і за які, відповідно, сплачено єдиний податок. Тобто якщо місцевою радою за місцем державної реєстрації суб'єкта господарювання не встановлено ставки єдиного податку на певний вид діяльності, у державного податкового органу немає підстав для видачі Свідоцтва на такий вид діяльності.
Ліквідація платника єдиного податку. У разі ліквідації платника єдиного податку - юридичної особи йому необхідно повернути Свідоцтво про сплату єдиного податку. Це обумовлено тим, що п. 9 Порядку № 555 визначено, що після закінчення терміну дії Свідоцтва на право сплати єдиного податку, відмови від застосування спрощеної системи оподаткування, передбаченої п. 8 цього Порядку, порушення вимог п. 1 цього Порядку, а також у разі ліквідації суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи у встановленому законодавством порядку Свідоцтво підлягає поверненню до органу державної податкової служби, який його видав.
Згідно з п. 7 ст. 59 Господарського кодексу скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу.
Водночас п. 8 ст. 36 Закону № 755-ІV визначено, що дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.
Згідно з пп. 8.3.1 п. 8.3 розділу восьмого Порядку № 80 якщо платником податків подавалась заява за ф. № 8-ОПП, то після проведеної перевірки платника податків та його відокремлених підрозділів і закінчення законодавче встановлених строків сплати узгоджених податкових зобов'язань такого платника податків та його відокремлених підрозділів у разі встановлення факту відсутності заборгованості платника податків та його відокремлених підрозділів перед держбюджетом та місцевими бюджетами з податків, зборів (обов'язкових платежів), які контролюються органами державної податкової служби, платнику податків може бути видана довідка про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах) за ф. № 22-ОПП, зокрема, за умови повернення до органу державної податкової служби оригіналів документів, що видані платнику податків та його відокремленим підрозділам (свідоцтва, патенти, довідки за ф. № 4-ОПП, інші довідки тощо) і підлягають поверненню відповідно до законодавства, а також засвідчені копії цих документів, якщо такі видавались та підлягають поверненню до органу державної податкової служби.
Отже, платник єдиного податку - юридична особа, що ліквідується, повинен повернути до податкового органу Свідоцтво на право сплати єдиного податку після проведеної перевірки цього платника та його відокремлених підрозділів та закінчення законодавче встановлених строків сплати узгоджених податкових зобов'язань такого платника податків та його відокремлених підрозділів у разі встановлення факту відсутності заборгованості платника податків та його відокремлених підрозділів до держбюджету та місцевих бюджетів з податків, зборів (обов'язкових платежів), які контролюються органами державної податкової служби.
Оксана ОСКІНА,
оглядач «Вісника»
“Вісник податкової служби України” № 34 вересень 2010 р.
передплатні індекси:
22599 (укр.) 22600 (рос.)