Вибір системи оподаткування юридичними особами
Сьогодні в Україні є дві базові системи оподаткування для юридичних осіб: звичайна (загальна) та спрощена. Таким чином, будь-яке підприємство постає перед вибором, яку з них обрати. У таблиці наведено особливості застосування кожної з них, обмеження тощо. Сподіваємося, що цей матеріал допоможе юридичним особам визначитися з вибором тієї системи, яка для них найбільше підходить.
Особливості застосування звичайної та спрощеної систем оподаткування
| Показник | Звичайна | Спрощена |
| 1 | 2 | 3 |
| Основний регламен туючий нормативний документ |
Закон № 334/94-ВР |
Указ № 727/98 |
| Податок, який сплачується |
Податок на прибуток |
Єдиний податок за ставкою 6 чи 10% - на вибір підприємства. Якщо сплачується податок за ставкою 6%, підприємство також має бути платником ПДВ |
| Необхідність сплати інших податків |
Так, сплачуються всі передбачені законодавством України податки за умови, що у підприємства є відповідний об'єкт оподаткування для таких податків. Наприклад, якщо підприємство має у власності земельну ділянку, воно сплачує земельний податок |
Підприємство, яке перебуває на спрощеній системі, не є платником таких податків (п. 6 Указу № 727/98): ПДВ, крім випадку, коли підприємство обрало єдиний податок за ставкою 6%; податку на прибуток підприємств; плати (податку) за землю; збору на спеціальне використання природних ресурсів; внеску до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; внеску до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; комунального податку; збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; плати за патенти. Тобто підприємство, яке перебуває на спрощеній системі, не є платником зазначених податків навіть якщо у нього є відповідний об'єкт оподаткування для таких податків. Наприклад, якщо підприємство, перебуваючи на спрощеній системі, має у власності земельну ділянку, воно не сплачує земельний податок |
| Обмеження щодо застосування |
Ця система не містить жодних обмежень для застосування. Крім того, з моменту державної реєстрації підприємства та реєстрації його в податкових органах воно автоматично стає платником податку на цій системі. Отже, ця базова система оподаткування застосовується всіма підприємствами | Не всі підприємства можуть перейти на спрощену систему, оскільки вона містить чимало обмежень. Спрощену систему можуть застосовувати лише підприємства, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. грн. (п. 1 Указу № 727/98). Якщо підприємство перебуває на спрощеній системі, воно може розраховуватися з контрагентами лише |
| коштами (готівкою чи безготівкове). Товарообмінні (бартерні) операції для них заборонено. Якщо підприємство все ж таки здійснить бартерну операцію, воно з початку наступного податкового кварталу повинне буде перейти на звичайну систему (пункти 1, 5 Указу № 727/98). Перейти на спрощену систему можуть тільки ті підприємства, які повністю сплатили встановлені податки та обов'язкові платежі за попередній звітний (податковий) період (п. 4 Указу № 727/98). Не можуть перейти на спрощену систему такі підприємства (п. 7 цього Указу, п. 4 Прикінцевих положень Закону № 2505-ІV): довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи; у статутному фонді яких частка, що належить юридичним особам - учасникам та засновникам цих суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищує 25%; спільна діяльність, визначена п. 7.7 ст. 7 Закону № 334/94-ВР; які провадять діяльність у сфері грального бізнесу (у тому числі діяльність, пов'язану з облаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі); | ||
| які здійснюють обмін іноземної валюти; які є виробниками підакцизних товарів; експортери, імпортери та оптові торговці підакцизними товарами; оптові та роздрібні торговці підакцизними пально- мастильними матеріалами; які здійснюють видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню | ||
| Перехід на застосування відповідної системи |
Враховуючи вищезазначене, це базова система. Підприємство автоматично стає платником на цій системі з моменту його державної реєстрації та реєстрації в податкових органах |
Перейти на спрощену систему підприємство може з початку будь-якого кварталу і перебувати на ній до кінця поточного календарного року. Для цього не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) кварталу воно має подати до податкової інспекції за своїм місцезнаходженням заяву (за формою згідно з додатком до Порядку, затвердженого наказом № 476). Далі орган ДПС зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати підприємству безоплатно Свідоцтво про право сплати єдиного податку (за формою, затвердженою наказом № 476) або надати мотивовану відмову (п. 2 Порядку, затвердженого цим наказом). Якщо підприємство бажає бути платником єдиного податку й наступного року, воно має отримати нове Свідоцтво на наступний рік в такому самому порядку. Причому Свідоцтво за минулий рік повертається до органу ДПС, який його видав |
| Особливості розрахунку податку |
Податок на прибуток обчислюється . у розмірі 25% від об'єкта оподаткування (п. 10.1 ст. 10 Закону № 334/94-ВР). У свою чергу, об'єкт оподаткування дорівнює сумі скоригованих валових доходів за мінусом суми валових витрат та амортизаційних відрахувань (п. 3.1 ст. 3 цього Закону). Склад валових доходів визначено | Єдиний податок обчислюється у розмірі 6 чи 10% від суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору. Причому підприємство на вибір може застосовувати ставку 6 чи 10%. Ставка б% може бути застосована лише платниками ПДВ. Водночас якщо підприємство обирає ставку 10%, воно не може бути платником ПДВ. Обрана ставка фіксується у заяві. Протягом дії Свідоцтва може застосовуватися лише одна ставка, яка зазначалася у заяві. |
| ст. 4 Закону № 334/94-ВР. До валових доходів включаються будь-які отримані підприємством до- ходи, за виключенням тих, які наведені в п. 4.2 ст. 4 цього Закону. Склад валових витрат визначено ст. 5 Закону № 334/94-ВР. Фактично до валових витрат включаються лише витрати, пов'язані з господарською діяльністю підприємства (діяльність, спрямована на отримання доходу) (п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР). Суттєвий нюанс: валові доходи та валові витрати обчислюються за так званим правилом першої події. Тобто якщо підприємство отримало перед- оплату за товари (роботи, послуги), вона включається до валових доходів. Надалі при відвантаженні таких товарів (робіт, послуг) валові доходи не відображаються. Це саме стосується валових витрат. Якщо підприємство здійснило передоплату за по- слуги, вона включається до валових витрат. Надалі при отриманні послуг валові витрати не відображаються. Аналогічно, якщо підприємство спочатку відвантажило товари (роботи, послуги), їх вартість включається до валових доходів. Надалі при отриманні оплати вона вже не включається до валових доходів тощо. Амортизаційні відрахування нараховуються згідно зі ст. 8 Закону № 334/94-ВР | Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) (п. 1 Указу № 727/98). Отже, якщо, наприклад, підприємство у поточному податковому кварталі від- вантажить товари, але виручка в цьому кварталі за них ще не надійде, вартість відвантажених товарів не включається до показника виручки цього кварталу і єдиний податок із цієї суми в такому кварталі не нараховується. Його буде нараховано лише в кварталі надходження виручки. Однак дещо інакше визначається виручка від реалізації основних фондів. Виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу (п. 1 Указу № 727/98) | |
| Особливості сплати податку на прибуток при виплаті дивідендів |
За загальним правилом при виплаті дивідендів сплачується авансовий внесок податку на прибуток у розмірі 25% від суми нарахованих дивідендів (п. 7.8 ст. 7 Закону № 334/94-ВР) | |
| Надалі сплачена сума авансового внеску зменшує нараховану суму податку на прибуток звітного періоду, зараховується у збільшення від'ємного значення чи зменшує на- раховану суму податку на прибуток наступних періодів | Сплачена сума авансового внеску не зменшує суму нарахованого єдиного податку | |
| Нарахування пенсійного внеску на заробітну плату працівників у податковому обліку |
Згідно з пп. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону № 334/94-ВР нарахована на заробітну плату працівників сума пенсійних внесків належить до валових витрат |
42% від перерахованого до бюджету єдиного податку зараховується на рахунок Пенсійного фонду України (п. 3 Указу № 727/98). Тому, як зазначає Пенсійний фонд України у листах № 2645/04 та № 120/03-20, до Пенсійного фонду України слід перераховувати пенсійні внески, зменшені на зазначену суму єдиного податку у розмірі 42% |
| Регістри податкового обліку |
Законодавством це питання не регламентовано, тому кожне підприємство вирішує його самостійно. Здебільшого підприємства розробляють власні регістри податкового обліку, куди заносять дані щодо валових доходів, валових витрат та амортизації. Причому основою для такого обліку є дані бухгалтерського обліку | Податковий облік ведеться у Книзі обліку доходів і витрат, форму якої затверджено наказом № 477, згідно з Порядком, затвердженим цим наказом. У Книзі заповнюються графи щодо: суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); суми виручки від реалізації основних фондів; позареалізаційних доходів та виручки від іншої реалізації; загальної суми виручки та позареалізаційних доходів |
| Звітність і сплата податку |
Декларація з податку на прибуток та додатки до неї, форми яких затверджено наказом № 143. Заповнюються згідно з Порядком, затвердженим цим наказом. Подаються за наслідками кожного звітного податкового періоду - першого кварталу, півріччя, дев'яти місяців та року - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем таких звітних (податкових) періодів. Сплата податку здійснюється протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку подання декларації | Розрахунок сплати єдиного податку, форми якого затверджено наказом № 98. Заповнюється відповідно до Порядку, затвердженого цим наказом. Подається за наслідками кожного звітного податкового кварталу - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем такого звітного (податкового) кварталу. Остаточна сплата податку здійснюється протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку подання Розрахунку. Водночас згідно з п. 3 Указу № 727/98 за перший та другий місяці кожного звітного кварталу не пізніше 20 числа наступного місяця сплачується єдиний податок авансом |
Олександр ЗОЛОТУХІН,
бухгалтер-експерт
“Вісник податкової служби України” № 35 вересень 2010 р.
передплатні індекси:
22599 (укр.) 22600 (рос.)