Регульовані і звичайні ціни на сільськогосподарські товари
Цінова політика України припускає державне цінове регулювання. До яких саме суб'єктів аграрного ринку і на яку сільськогосподарську продукцію поширюється державне регулювання цін, розглянемо в цій статті.
Згідно зі ст. 191 ГК України існує декілька способів державного регулювання цін:
встановлення фіксованих цін;
встановлення граничних рівнів цін, торгових надбавок і нормативів рентабельності виробництва.
Зокрема, об'єктом державного регулювання є ціни на деякі види сільськогосподарської продукції. Цінове регулювання на неї проводиться за допомогою інтервенційних цін і торгових надбавок.
Інтервенційні ціни розраховуються відповідно до Методики N 159 і встановлюються центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики.
Якщо рівень цінового попиту/ пропозиції на аграрному ринку відрізняється від інтервенційних цін (у межах, встановлених Законом N 1877), то держава (в особі Аграрного фонду) може виступати продавцем або покупцем сільськогосподарської продукції. Така форма участі називається аграрною інтервенцією.
Державна аграрна інтервенція проводиться з використанням інтервенційного фонду, сформованого за рахунок держза-купівель, для забезпечення цінової стабільності на продукти сільського господарства.
Державна аграрна
Інтервенція буває товарною і фінансовою.
При товарній інтервенції держава виступає продавцем сільськогосподарської продукції на організованому аграрному ринку. За рахунок таких додаткових продажів з інтервенційного фонду стримується ріст цін на сільськогосподарську продукцію.
При фінансовій інтервенції держава виступає покупцем сільськогосподарської продукції на організованому аграрному ринку. Внаслідок таких операцій припиняється падіння цін на таку продукцію.
Таким чином, рівень цін на аграрному ринку повинен знаходитися в межах мінімальних і максимальних рівнів інтервенційних цін.
Для стабілізації цін на аграрному ринку режим цінового регулювання також поширюється на послуги:
- ветеринарної медицини (проведення лабораторних досліджень, оформлення ветеринарного свідоцтва);
- хлібної інспекції (огляд і оформлення сертифікатів);
- карантинної інспекції (огляд, оформлення сертифікатів, проведення фумігації);
- ідентифікації і реєстрації сільськогосподарських тварин.
Рентабельність надання цих послуг не повинна перевищувати 20% до витрат на їх виконання.
Якщо ж на організованому аграрному ринку не вдається привести рівень цінового попиту/пропозиції до рівня інтервенційних цін, Кабмін приймає рішення про введення режиму адміністративного регулювання для окремого об'єкту.
Адміністративне регулювання вводиться на термін не більше ніж 6 місяців. Такий режим поширюється на взаємини з окремим об'єктом цінового регулювання, що виникають як на організованому, так і на не організованому аграрному ринку.
Впродовж терміну дії адміністративного регулювання до учасників аграрного ринку застосовуються наступні заходи:
- обмеження рівня торгової надбавки;
встановлення граничного рівня рентабельності до витрат з переробки сільськогосподарської продукції та її зберігання;
встановлення продажних цін на рівні максимальних інтервенційних цін, а цін на придбання - на рівні мінімальних інтервенційних цін.
Якщо заходами адміністративного регулювання не вдається привести рівень закупівельно-продажних цін до рівня інтервенційних цін,
Верховна Рада України розглядає питання надання дотації з бюджету виробнику окремого об'єкту цінового регулювання.
Другим механізмом державного цінового регулювання цін на сільськогосподарську продукцію є встановлення граничної торгової надбавки.
Відповідно до пп. 3.3.4 п. 3.3 ст. 3 розд. 11 Закону N 1877 торгова надбавка до оптово-роздрібної ціни виробника (митної вартості) не має бути більше 20% на усьому шляху проходження сільськогосподарських товарів до кінцевого споживача. Такої норми повинні дотримуватися усі члени аграрного ринку.
Слід мати на увазі, що, окрім договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, ніякий інший договір не може визначати фінансові зобов'язання сторін. Підприємства оптової і роздрібної торгівлі зобов'язані впродовж 7 банківських днів з дня отримання виручки за продану сільськогосподарську продукцію розрахуватися з виробником такої продукції.
Порушення встановлених норм спричиняє за собою застосування штрафних санкцій. Уся сума торгової націнки, отримана з порушеннями встановлених норм, і штраф в двократному розмірі виручки стягуються органом податкової служби за рішенням відповідної державної інспекції з контролю за цінами до місцевого бюджету за місцем здійснення торгової діяльності порушника.
Об'єкти і суб'єкти цінового регулювання
Нормами статті 3 Закону N 1877 встановлено, що державному регулюванню підлягають ціни на окремі види сільськогосподарської продукції.
Об'єктами цінового регулювання є:
- пшениця твердих і м'яких сортів;
- суміші пшениці і іржі (меслин);
- кукурудза;
- ячмінь;
- жито озиме і ярове;
- горох;
- гречка;
- просо;
- овес;
- соя;
- насіння соняшнику;
- насіння рапсу;
- насіння льону;
- шишки хмелю;
- цукор-пісок (бурячковий);
- борошно пшеничне і житнє;
- м'ясо і субпродукти тварин і птаха на забій;
- молоко сухе;
- масло вершкове;
- олія соняшникова.
Повноваження держави з контролю за цінами діють в межах організованого аграрного ринку. За його межами держава в цінову політику продажу сільськогосподарської продукції не втручається.
У практиці проведення податкових перевірок продавців сільськогосподарських товарів податківці застосовують звичайну ціну у розмірі максимальної інтервенцінної ціни об'єкту цінового регулювання. Але чи завжди такий підхід правомірний?
Відповідно до термінів Закону N 1877 під сільськогосподарською продукцією розуміються товари груп 1 - 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом про Митний тариф, органічні добрива, суміші органічних і мінеральних добрив, усе біологічне паливо та енергія, отримані при переробці і утилізації сільськогосподарської продукції та її відходів, якщо при цьому вони:
- вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо їх виробником;
- є продуктами обробки і переробки цих товарів (продукції);
- були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях.
Таким чином, товари сільського господарства, куплені не у виробника, а у перекупника цих товарів на аграрному ринку, не можуть вважатися сільськогосподарською продукцією. Тому інтервенційні ціни до таких товарів не застосовуються. Крім того, державне регулювання цін за допомогою мінімальних і максимальних інтервенційних цін здійснюється в межах організованого аграрного ринку. Організований аграрний ринок - сукупність правовідносин, пов'язаних з укладенням і виконанням цивільно-правових договорів, предметом яких є сільськогосподарська продукція. Такі договори повинні полягати в стандартних умовах, з реквізитами біржових договорів і за правилами, встановленими Аграрною біржею. З точки зору автора, правила, встановлені Аграрною біржею, поширюються на взаємини її учасників. Тому інтервенційні ціни не можуть застосовуватися до продавців сільськогосподарських товарів, які не є членами Аграрної біржі.
Правда, нормами пп. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону про оподаткування прибутку передбачено в якості звичайної ціни застосування ціни, встановленої за принципами державного регулювання. Але ця норма застосована до об'єктів цінового регулювання. А відносно інших осіб, на думку автора, повинні застосовуватися норми пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону про оподаткування прибутку.
Нагадаємо, що, відповідно до цих норм, звичайною вважається справедлива ринкова ціна - тобто ціна, що склалася на ринку продажу ідентичних (однорідних) товарів на території сторін договору на момент їх продажу.
Крім того, згідно з пп. 1.20.8. п. 1.20 ст. 1 Закону про оподаткування прибутку, в якості доказу обгрунтованості звичайної ціни застосовані норми пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 цього Закону.
Помітимо, що нарахування органами ДПС податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін здійснюється з використанням непрямих методів. А такі рішення органи ДПС можуть приймати тільки в судовому порядку (пп. 4.3.5 п. 4.3 ст. 4 Закону N 2181).
Список використаних документів
ГК України - Господарський кодекс України
Закон N 2181 - Закон України від 21.12.2000р. N 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»
Закон про оподаткування прибутку - Закон України від 28.12.1994р. N 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22.05.1997 р. N 283/97-ВР
Закон N 1877 - Закон України від 24.06.2004 p. N 1877-IV «Про державну підтримку сільського господарства України»
Закон про Митний тариф - Закон України від 05.04.2001 р. N 2371-III «Про Митний тариф України»
Методика N 159 - Постанова КМУ від 11.02.2010 р. N 159 «Про затвердження Методики визначення мінімальної і максимальної інтервенційної ціни об'єкту державного цінового регулювання»
“Консультант бухгалтера” N 44 (584) 1 листопада 2010 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)