Конфлікт інтересів:
прокуратура мусить і ув’язнювати,
і захищати засуджених та арештованих від тортур
Статтею 28 Конституції України передбачено, що «кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню». Водночас у ст. 3 Конституції зазначено, що «людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю». Встановлено і кримінальну відповідальність за катування у ст. 127 Кримінального кодексу України.
У середині квітня 2010 року «Міжнародна амністія» почала вимагати від Президента та правоохоронців України припинити тортури, дотримуватись міжнародних норм у царині прав людини. Відповідну заяву представники цієї впливової правозахисної організації передали до Адміністрації Президента України.
Маразм із тортурами та катуванням в Україні виникає через глибоку прокурорську проблему, точніше, прокуратура потрапляє в конфлікт інтересів. З одного боку, згідно з Конституцією та Законом «Про прокуратуру» вона підтримує державне звинувачення в суді. А з другого, - виконує функції нагляду за правоохоронними органами, передусім міліцією та органами виконання покарань згідно зі ст. 5 Закону «Про прокуратуру». Таким чином, прокуратура ув’язнює, водночас захищаючи зеків від тортур. Ворон ворону око не виклює, а собі не виклює й поготів.
Органи прокуратури неефективно діють при розслідуванні фактів тортур, які застосовують співробітники міліції і Департаменту з питань виконання покарань, та запобіганні їм. Про це заявляє уповноважений Верховної Ради з прав людини Ніна Карпачова. Вона щороку отримує понад 1300 скарг потерпілих від тортур. За її словами, починаючи з 2004 року, в СІЗО щороку помирають 130-135 осіб. На початку 2008 року Карпачова висунула ініціативу створення в Україні державного органу зі спеціальним статусом, який став би «національним механізмом запобігання тортурам у місцях позбавлення волі». Ініціатива досі перебуває «на стадії дискусії».
У 2006 році Україна ратифікувала Факультативний протокол до Конвенції ООН проти тортур, проте у країні досі нема механізму моніторингу місць утримання під вартою згідно із зобов’язаннями України у рамках цього протоколу.