ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
23 листопада 2010 р.
м.Київ
Справа N 29/133-10
Про стягнення грошової суми
Вищий господарський суд України у складі:
| головуючий суддя: | Селіваненко В.П., |
| судді: | Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю. |
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг", м. Харків (далі - ТОВ "Оберіг") на рішення господарського суду Харківської області від 01.07.2010 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.09.2010 зі справи N 29/133-10 за позовом відкритого акціонерного товариства "Харківська книжкова фабрика ім. М.В. Фрунзе" корпоративного підприємства державної акціонерної компанії "Укрвидавполіграфія", м. Харків (далі - ВАТ "Харківська книжкова фабрика ім. М.В. Фрунзе" до ТОВ "Оберіг" про стягнення 59 998, 19 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
ВАТ "Харківська книжкова фабрика ім. М.В. Фрунзе" - Кругового Д.С.,
ТОВ "Оберіг" - не з'яв.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
встановив:
ВАТ "Харківська книжкова фабрика ім. М.В. Фрунзе" (векселедержатель) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "Оберіг" (індосант) 59 998, 19 грн. за емітованим товариством з обмеженою відповідальністю "Навчальний друк" (далі - ТОВ "Навчальний друк") простим векселем від 15.07.2008 серії АА N 1542145, на суму 125 892 грн., що підлягає оплаті за пред’явленням (далі - вексель).
Позов з посиланням на статтю 47 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією від 07.06.1930 (далі - Уніфікований закон), мотивовано правом позивача як держателя векселя пред’явити позов, зокрема, до індосанта, який разом з векселедавцем є солідарно зобов’язаним перед держателем, оскільки вексель не містить застережень про неможливість пред’явлення позову до індосанта.
Рішенням господарського суду Харківської області від 01.07.2010 (суддя Тихий П.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.09.2010 (колегія суддів у складі: суддя Пушай В.І., судді Барбашова С.В., Плужник О.В.), позов задоволено. У прийнятті даних судових рішень попередні судові інстанції виходили з обґрунтованості позовних вимог. При цьому апеляційним господарським судом додатково зазначено, що встановлені статтями 70, 77 Уніфікованого закону строки позовної давності не можуть бути застосовані у спорі зі справи, оскільки відповідно до частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
ТОВ "Оберіг" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаюсь, зокрема, на порушення положень статей 70, 77 Уніфікованого закону.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 70 Уніфікованого закону позовні вимоги держателя до індосантів і до трасанта погашаються після закінчення одного року від дати протесту, здійсненого у встановлений строк, або від дати настання строку платежу, якщо є застереження "обіг без витрат".
Таким чином, зазначеною спеціальною нормою вексельного законодавства, яка має пріоритет стосовно загальних норм права, в тому числі до відповідних положень ЦК України, встановлено, що позовні вимоги держателя векселя за межами даного строку є погашеними, тобто припиняють своє існування.
Згідно зі статтею 77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, зокрема, положення позовної давності (статті 70 і 71).
Закон України "Про обіг векселів в Україні" не містить норм щодо позовної давності.
Отже, встановлені статтею 70 Уніфікованого закону строки для пред’явлення позовних вимог за векселем є присікальними. Суд застосовує ці строки незалежно від заяви сторони. Після їх закінчення припиняється дія матеріального права вимоги платежу від зобов’язаних за векселем осіб. Відповідну правову позицію наведено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов’язаних з обігом векселів".
Зі змісту оскаржуваних судових актів вбачається, що місцевим господарським судом питання про наявність у позивача права звертатися до індосанта з позовними вимогами щодо зобов’язань за векселем в контексті наведених статей Уніфікованого закону не досліджувалося. У свою чергу, апеляційний господарський суд обмежився посиланням на відсутність заяви ТОВ "Оберіг" щодо застосування позовної давності до вимог позивача до прийняття судового рішення в даній справі, пославшись на положення частини третьої статті 267 ЦК України.
Попередніми судовими інстанціями не встановлено початок та закінчення строку позовної давності за вексельним зобов’язанням у спорі зі справи. У зв’язку з цим Вищий господарський суд України позбавлений можливості дійти обґрунтованого висновку про наявність або відсутність підстав для відмови в задоволенні позову на підставі статей 70, 77 Уніфікованого закону, оскільки відповідно до частини другої статті 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням наведеного оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
постановив:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг" задовольнити.
2. Рішення господарського суду Харківської області від 01.07.2010 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.09.2010 зі справи N 29/133-10 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Судді