ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
24 листопада 2010 р.
м. Київ
Справа N К-429/09
Про визнання незаконною відмови в продовженні
терміну розрахунків за контрактом
та зобов’язання вчинити дії
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Бим М.Є.,
суддів: Гордійчук М.П., Конюшка К.В., Харченка В.В., Чалого С.Я.
при секретарі: Гутніченко А.М.
за участю представників:
Міністерства економіки України - Харабарі Т.І.
Державної податкової адміністрації України - Шарко І.С.
ЗАТ "Піастрелла" - Мажарі О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційними скаргами Міністерства економіки України та Державної податкової адміністрації України на постанову Господарського суду м. Києва від 05 липня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2008 року у справі N32/161-А за позовом закритого акціонерного товариства “Піастрелла” до Міністерства економіки України, треті особи - Державна податкова адміністрація України, Національний банк України, про визнання незаконною відмови в продовженні терміну розрахунків за контрактом та зобов’язання вчинити дії, - встановила:
У березні 2007 року ЗАТ "Піастрелла" звернулось до суду з позовом в якому просило визнати незаконною відмову Міністерства економіки України від 29.01.2007 N102-41/112 в наданні висновку щодо можливості продовження законодавчо встановлених термінів розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом від 03.03.2005 N01/03 на суму 274740,00 євро до 11 жовтня 2005 року, та зобов’язати Міністерство економіки України надати висновок щодо віднесення зовнішньоекономічного договору (контракту) до видів, визначених у статті 6 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", ЗАТ "Піастрелла" по контракту від 03.03.2005 N01/03 на суму 2058750,00 євро, доповнення NN1-4, додаткова угода від 14.03.2005 N1 з фірмою S.A. VIA CISERI 8.6900 LUGANO Switzerland, Banka Della Svizzera, Italiana Lugano Acc. A776777L", а саме до поставки складних технічних виробів, з зазначенням суми 276470,00євро та терміну до 11.10.2005 як таких, на які можливе продовження законодавчо встановлених термінів розрахунків за зовнішньоекономічною операцією.
Постановою Господарського суду м. Києва від 05 липня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2008 року, позов задоволено.
В касаційній скарзі Міністерство економіки України просить скасувати зазначені вище судові рішення як такі, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В касаційній скарзі Державна податкова адміністрація України також просить скасувати зазначені вище судові рішення як такі, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що відповідачем в порушення Порядку віднесення операцій резидентів у разі провадження ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2002 N 445, неправомірно відмовлено в наданні висновку щодо можливості продовження законодавчо встановлених термінів розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом через не надання позивачем даних про стан виконання зовнішньоекономічного договору.
Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна з огляду на нижченаведене.
Судом встановлено, що 03.03.2005 між фірмою S.A."(м.Лугано, Швейцарія) та позивачем - ЗAT "Піастрелла" було укладено контракт N01/03, за умовами якого продавець зобов'язався поставити обладнання для виробництва керамічної облицювальної плитки на підлогу типу "грес", а покупець - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених даним контрактом.
На виконання умов зазначеного контракту 01.04.2005 позивач здійснив на користь фірми S.A." авансовий платіж загалом на суму 933 250,00 євро, що підтверджується копією платіжного доручення.
01.08.2005 позивач звернувся до відповідача з листом N 152, в якому просив надати остаточний висновок щодо віднесення контракту N01/03 до договорів, визначених у ст. 6 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті", зазначивши, що заборгованість іноземного постачальника складає вже 516 250,00 євро (оскільки станом на 09.07.2005 борг фірми S.A." перед ЗАТ "Піастрелла" зменшився на 139 000 євро).
Щодо заборгованості саме в сумі 516 250,00 євро потребується висновок Мінекономіки щодо продовження законодавчо встановлених строків розрахунків.
На звернення позивача відповідачем у листі N50-41/1539 від 14.09.2005 р. було надано висновок щодо віднесення операції резидента до договорів, визначених у ст. 6 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті".
Згідно Висновку щодо віднесення операції резидента до договорів від 14.09.2005, зовнішньоекономічний контракт N01/03, за яким здійснюються операції резидента (ЗАТ "Піастрелла") було віднесено до договорів поставки складних технічних виробів в сумі 239510,0 євро з продовженням терміну розрахунків з 01.07.2005 до 31.10.2005.
Листом від 20.12.2006 N29 та листом від 22.01.2007 N32 позивач звернувся до відповідача, в яких просив надати висновок на продовження законодавчо встановлених термінів розрахунків за зовнішньоекономічною операцією на суму 276 740,00 євро до 11.10.2005, посилаючись на те, що у Висновку щодо віднесення операції резидента до договорів, визначених у ст. 6 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті" від 14.09.2005 контракт N01/03 було віднесено договорів поставки складних технічних виробів лише в сумі 239510,00 євро, коли сума на яку просив надати висновок позивач, складала 516 250,00 євро. Тобто, у вищезазначений Висновок від 14.09.2005 не було включено суму поставки в розмірі 276740,00 євро, яка закривалась під час знаходження документів ЗАТ "Піастрелла" на розгляді у відповідача в період з 01.08.2005 по 14.09.2005.
На вказані звернення позивача Міністерство економіки України листом від 29.01.2007 N102-41/112 надало відповідь про те, що підстави для продовження терміну розрахунків за контрактом N01/03 від 03.03.2005 на суму 276740,00 євро до 11.10.2005 відсутні, оскільки розрахунки за даною зовнішньоекономічною операцією - завершені.
У відповідності до ч.1 ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", у редакції, що діяла на момент вчинення спірних правовідносин - імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Частинами 1 та 2 статті 6 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" передбачено, що у разі перевищення термінів, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, в разі виконання резидентами договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного і фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення Національний банк України може надавати індивідуальні ліцензії. Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 8 Порядку віднесення операцій резидентів у разі провадження ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, затвердженого Постановою КМ України від 30.03.2002 N 445 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що резидент для одержання висновку щодо віднесення операцій резидента до договорів, визначених у статті 6 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", повинен подати до Мінекономіки такі документи:
1) лист-звернення, складений за довільною формою, з обов'язковими даними про: стан виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) на момент звернення; необхідність продовження терміну повернення валютної виручки за зовнішньоекономічним договором (контрактом) із зазначенням суми заборгованості та терміну, необхідного для завершення розрахунків;
2) копії документів, що засвідчують здійснення зовнішньоекономічної операції (платіжні документи, довідки банків, вантажні митні декларації, коносамент тощо);
3) копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;
4) засвідчену в установленому порядку копію зовнішньоекономічного договору (контракту) з обов'язковим зазначенням юридичної адреси та банківських реквізитів іноземних контрагентів. Якщо текст зовнішньоекономічного договору викладений іноземною мовою, заявник додає його переклад, засвідчений в установленому порядку;
5) матеріали, що стосуються іноземного контрагента - витяг з торговельного, банківського чи судового реєстру або реєстраційне посвідчення місцевого органу влади іноземної держави про реєстрацію юридичної особи та документи, які підтверджують повноваження особи, що виступає від імені іноземного суб'єкта господарської діяльності, на право укладення зовнішньоекономічного договору (контракту). Зазначені матеріали повинні бути нотаріально засвідчені/посвідчені за місцем їх видачі і легалізовані належним чином в консульських установах, які представляють Україну, якщо міжнародними договорами не передбачено інше.
Пунктом 14 Порядку передбачено, що висновки, зазначені у пунктах 8 і 10, не надаються Мінекономіки в разі, коли: резидентом подані не всі документи або подані документи не відповідають вимогам законодавства; до однієї із сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) застосовано відповідно до статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спеціальну санкцію - тимчасове припинення зовнішньоекономічної діяльності; до іноземного контрагента за зовнішньоекономічним договором (контрактом) застосовано відповідно до статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення;
безсторонньо (неупереджено);
добросовісно;
розсудливо;
з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оскільки до заяви від 22.01.2007 N32 позивачем не було додано документів, визначених п.8 Порядку, зокрема, не було додано документів, які б підтверджували термін дії контракту після 31.12.2006р., тому висновок Міністерства щодо неможливості продовження законодавчо встановлених термінів розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом від 03.03.2005 N01/03 на суму 276740,00 євро до 11 жовтня 2005 року є обґрунтованим та таким, що прийнятий у межах повноважень.
За таких обставин колегія судів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що відповідно до ст.229 КАС України є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,- постановила:
Касаційні скарги Міністерства економіки України та Державної податкової адміністрації України - задовольнити.
Скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 05 липня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2008 року, та ухвалити нове рішення.
Відмовити закритому акціонерному товариству "Піастрелла" в задоволенні позовних вимог про визнання незаконною відмови Міністерства економіки України від 29 січня 2007 року N102-41/112 в наданні висновку щодо можливості продовження законодавчо встановлених термінів розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом від 03 березня 2005 року N01/03 на суму 276740,00 євро (двісті сімдесят шість тисяч сімсот сорок євро) до 11 жовтня 2005 року та зобов’язати Міністерство економіки України надати такий висновок.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді