ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
21 грудня 2010 року
Київ

Справа N К-21286/09

Про визнання дій неправомірними та
стягнення невиплачених коштів

Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області на постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 08 листопада 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області, Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області, Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про визнання дій неправомірними, стягнення невиплачених коштів,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив суд стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації 3 30 грн. 00 коп. виплат, передбачених ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 01 вересня 2002 року по 31 серпня 2005 року та з Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області 15 150 грн. 00 коп. виплат, передбачених ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 01 вересня 2002 року по 31 серпня 2005 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що є пенсіонером за віком та отримує щомісячну грошову допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва відповідно до ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та підвищення до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Посилаючись на те, що такі виплати здійснювались йому не в повному розмірі, просив суд стягнути з відповідачів невиплачені суми за період з 01 вересня 2002 року по 31 серпня 2005 року.

Постановою Лугинського районного суду Житомирської області від 08 листопада 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2009 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позову щодо нього, Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області звернулось з касаційною скаргою, в якій просило в цій частині їх скасувати, провадження у справі закрити. В касаційній скарзі зроблено посилання на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що він не є належним відповідачем у справі щодо виплати доплати до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки належним відповідачем у справі є органи праці та соціального захисту населення.

В запереченнях на касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач в період з 01 вересня 2002 року по 31 серпня 2005 року отримував пенсію за віком та проживав в АДРЕСА_1.

Відповідно до переліку населених пунктів Житомирської і Київської областей, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року N 106 та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 року N 17, вказаний населений пункт віднесений до зони гарантованого добровільного відселення.

Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення в зоні гарантованого добровільного відселення підвищується на 2 мінімальні заробітні плати.

Таким чином, вихідним критерієм нарахування спірних сум виплат виступала мінімальна заробітна плата, розмір якої з 01 вересня 2002 року по 31 серпня 2005 року було встановлено спеціальним законом (у 2002, 2003 роках) або законом про Державний бюджет України на відповідний рік (2003-2005 роки). Зміст зазначених законів свідчить про відсутність будь-яких обмежень щодо можливостей застосування цього розміру для реалізації положень статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Судами встановлено, що на виконання ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачу Управлінням Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області щомісяця виплачувалися передбачена цією статтею виплата в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року N 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Вирішуючи цей спір, суди з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами обґрунтовано визнали, що при визначенні розміру згаданої виплати застосуванню підлягає саме ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.

За таких підстав правильним є висновок судів щодо неправомірності дій відповідача по виплаті доплати до пенсії в розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року N 836.

Посилання скаржника на те, що він не є належним відповідачем у справі щодо позовних вимог про виплату підвищення до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не приймається судом з наступних підстав.

Відповідно до п. 24 постанови Кабінету Міністрів України N 987 від 20 червня 2000 року (яка була діюча на час виникнення спірних правовідносин) видатки, пов'язані з наданням пільг щодо пенсійного забезпечення згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (пенсій на пільгових умовах за віком і стажем роботи, пенсій по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника, додаткові пенсії, щомісячні компенсації за втрату годувальника, підвищені пенсії і допомога), провадяться органами, які виплачують пенсію.

Крім того, згідно з довідкою скаржника від 16 листопада 2006 року N 5711/09 за період з 01 вересня 2002 року по 31 жовтня 2005 року саме ним виплачувалось підвищення до пенсії за проживання в зоні гарантованого відселення.

Між тим, колегія суддів приходить до висновку щодо необхідності змінити рішення суду першої інстанції.

З огляду на положення 105, 162 КАС України, дійшовши висновку про обґрунтованість цих позовних вимог, суд повинен зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату допомоги, а не стягувати конкретні суми.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області задовольнити частково.

Постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 14 листопада 2007 року змінити, виклавши абз. 2, 3 її резолютивної частини в такій редакції:

"Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги відповідно до ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"в розмірі 40 % мінімальної заробітної плати за період з 01 вересня 2002 року по 31 серпня 2005 року, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік", Законом України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2003 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік".

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 доплату до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 2 мінімальних заробітних плат за період з 01 вересня 2002 року по 31 серпня 2005 року, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік", Законом України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2003 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік".

В іншій частині постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 14 листопада 2007 року залишити без змін.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2009 року скасувати.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді

Документи що посилаються на цей