Маразми Податкового кодексу.
Середні підприємства зобов’язали подавати декларації
в електронній формі, але про їх визначення забули
Продовжуємо коментувати казусні норми Податкового кодексу. Згідно з п. 49.4 ст. 49 ПК платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до органу державної податкової служби в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Згідно з пп. 14.1.24 ПК великий платник податків - це юридична особа, у якої обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує 500 мільйонів гривень або загальна сума сплачених до Державного бюджету України податків за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, за такий самий період перевищує 12 мільйонів гривень.
Як бачимо, у визначенні мова йде про великого платника податків, а не підприємство. Але вибачимо це розробникам, вони ж бо поспішали і для них що підприємство, що платник - все одно. Але визначення середнього підприємства чи середнього платника податків в Кодексі взагалі немає. Абсурд.
У підсумку не кожне велике підприємство подаватиме електронну звітність, навіть якщо воно є великим платником податків, адже великим платникам податків не наказано подавати електронну звітність...
Самостійна ліквідація необоротних активів - оподаткування за балансовою вартістю чи за звичайними цінами?
Згідно з пунктом 189.9 Податкового кодексу якщо основні виробничі або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій як платник податку, а також у разі переведення необоротних активів до складу невиробничих фондів, така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як постачання таких основних виробничих або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на час поставки.
Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі фонди ліквідуються у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням унаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку подає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів у інший спосіб, унаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.
Натомість відповідно до частини п’ятої п. 188.1 ст. 188 ПК у разі постачання необоротних активів, у тому числі в разі їх самостійної ліквідації, переведення з виробничих у невиробничі, переведення з використання в оподатковуваних операціях для використання в неоподатковуваних, база оподаткування визначається виходячи з їх балансової вартості на час їх постачання.
Ось і незрозуміло - за балансовою вартістю чи за звичайними цінами оподатковуються необоротні активи у разі самостійної ліквідації?
Надсилання документів поштою, або Як розробники Податкового кодексу переплутали цінні та рекомендовані листи
Згідно з пунктом 65.3 ст. 65 ПКУ для взяття на облік фізичної особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, вона має подати заяву та документи особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до органу державної податкової служби за місцем постійного проживання.
Однак за Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, опис вкладення передбачено лише для цінних листів та бандеролей, а не для рекомендованих:
«19. Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою».
...
«60. Внутрішні поштові відправлення з позначкою «Звіт» (листи та бандеролі з оголошеною цінністю, посилки), а також поштові відправлення з вкладенням дорогоцінних металів, ювелірних виробів і нумізматичних монет та їх колекцій подаються для пересилання лише з описом вкладення».
Таким чином, опис вкладення можливий у цінних листах, а не рекомендованих. І розробникам ПК добре було б хоч іноді користуватися послугами «Укрпошти», а не писати дурниці в такому важливому документі, як кодекс.
Цікаво, що у нормах про надсилання податкових декларацій помилки немає, - там не згадали про рекомендовані листи, але сказали про опис цінностей, тобто податкову звітність слід надсилати цінними листами! Повідомлення про вручення також обов’язкове при надсиланні звітності. «Економія на марках» може призвести до штрафу у разі втрати поштою листа зі звітністю... Але економія можлива і тут - надсилайте всю податкову звітність ОДНИМ цінним листом.
Є податкові пільги - здавай квартальний звіт за Порядком і від Кабміну, і від ДПАУ та Мінфіну. Продаж товарів іноземцям пільгується, а українцям - оподатковується за повною програмою
Згідно з пунктом 30.1 статті 30 Податкового кодексу податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Пункт 30.2 передбачає, що підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об’єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
А за пунктом 30.6 ПКУ суми податку та збору, не сплачені суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб’єктом - платником податків. Облік цих коштів ведеться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджено постановою КМУ від 27.12.2010 р. № 1233.
З нього можна дізнатися (п. 8), що податкові пільги визначаються за операціями з постачання товарів та/або послуг, що є об’єктами обкладення податком на додану вартість і відповідно до Податкового кодексу України та міжнародних договорів України, ратифікованих Верховною Радою, звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою, а також тих, до яких застосовані спеціальні режими оподаткування в галузі сільського господарства. Крім того запроваджено додатковий квартальний звіт, хоча він і не є податковою декларацією.
Таким чином, офіційно визнано, що експорт щодо ПДВ є пільгою, оскільки ставка ПДВ при експорті, як правило, 0%. Звідси висновок: продаж українських товарів іноземцям пільгується, а продаж цих самих товарів українцям оподатковується за повною програмою. Це узаконена державна зрада...
Крім того Порядок від Кабміну не визначає методику розрахунку конкретних сум податкових пільг. У п. 9 говориться, що суми податків та зборів, не сплачені суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, розраховуються ним у порядку, встановленому Державною податковою службою за узгодженням з Мінфіном. Тоді навіщо його затверджено?
Податковий кодекс не визнає права ДПАУ затверджувати інструкції щодо нарахування ані штрафів, ані пені, хоча останню затверджено
Інструкцію про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затверджену наказом ДПАУ від 17.03.2001 р. № 110, після прийняття Податкового кодексу скасували наказом ДПАУ від 22.12.2010 р. № 982, а нової не затвердили.
Інструкцію про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затверджену наказом ДПАУ від 11.06.2003 р. № 290, після прийняття Податкового кодексу скасували наказом ДПАУ від 17.12.2010 р. № 953 з одночасним затвердженням нової вже за нормами Податкового кодексу.
Ось і виходить, що Інструкції про накладання штрафів Податковий кодекс не передбачає, а Інструкцію про нарахування пені передбачає. Хоча штрафи і пеня - як близнята у податковому законодавстві, адже при несплаті податків завжди є штрафи і пеня, а от з інструкціями не так...
Насправді Податковий кодекс не визнає права ДПАУ затверджувати такі інструкції (у статтях 129 - 131 про пеню просто не йдеться). Це ненормально, не зайве чітко передбачити право ДПАУ на затвердження зрозумілих інструкцій про порядок застосування і стягнення штрафів та пені. Тим більше, що її позбавили права надавати й узагальнюючі податкові роз'яснення.
Податківці шукають не тих фізосіб, які не сплачують податки, а тих, хто не пройшов державну реєстрацію як підприємці
Податківці займуться тінню. Розробники Податкового кодексу з гумором передбачили право ДПАУ перевіряти незареєстрованних(!) платників податків. Добре, що не шукати незареєстровані НЛО...
За підпунктом 80.2.7 статті 80 Податкового кодексу податкові органи мають право на фактичну перевірку у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації. Тобто шукають не тих, хто не сплачує податки, а тих, хто не пройшов державну реєстрацію як підприємець, хоча сплачує податки!
Підрядник, що займається будівництвом доступного житла, звільняється від ПДВ, а генпідрядник - ні
За підпунктом 197.1.14 Податкового кодексу звільняється від оподаткування ПДВ постачання житла (об’єктів житлового фонду), крім їх першого постачання.
У цьому підпункті перше постачання житла (об’єкта житлового фонду) означає:
а) першу передачу готового новозбудованого житла (об’єкта житлового фонду) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла коштом замовника;
б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об’єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об’єкта на час виведення його з експлуатації (використання) у зв’язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за кошти виконавця матеріалів) на таку реконструкцію чи капітальний ремонт за кошти замовника.
Норми цього підпункту поширюються також на перший продаж дачних або садових будинків, а також будь-яких інших об’єктів власності, зареєстрованих згідно із законодавством як житло (житловий фонд).
Одночасно за пп. 197.15 звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.
Ось і виходить, що підрядник, що займається будівництвом доступного житла, звільняється від ПДВ, а кінцевий продавець не звільняється. Генпідрядник сплачує ПДВ, а підрядник - ні. Він що - рудий чи дурний?
Чи оподатковується ПДВ надання консультаційних, інжинірингових, інженерних, юридичних (у тому числі адвокатських), бухгалтерських, аудиторських послуг нерезидентом?
Згідно з підпунктом 196.1.14 статті 196 Податкового кодексу України не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з постачання послуг, визначених у пп. «в» п. 186.3 ст. 186 ПКУ, а саме надання консультаційних, інжинірингових, інженерних, юридичних (у тому числі адвокатських), бухгалтерських, аудиторських, актуарних та інших подібних послуг консультаційного характеру, а також послуг з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп’ютерних систем.
Водночас усі послуги, отримані від нерезидента на території України, обкладаються ПДВ. Згідно з п. 180.2 ст. 180 Податкового кодексу особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг. А за п. 180.3 ПК особи, зазначені у п. 180.2 цієї статті, мають права, виконують обов’язки та несуть відповідальність, передбачену законом, як платники податку.
Виникає запитання: «Чи оподатковується ПДВ надання перелічених вище послуг нерезидентом?». Біла пляма.
Податковий кодекс залишив оптимізацію податків для експортерів через офшори
Податковий кодекс значно обмежує оптимізаційні операції через офшори для імпортерів та виробників, які працюють на внутрішній ринок, наприклад, через обмеження у валових витратах щодо виплат роялті нерезидентам (пп. 140.1.2 ПК). Однак він і надалі не закриває офшорні схеми для експортерів. Зокрема залишається законною та популярною схема експорту через офшорні країни. Це ще раз доводить, що ПКУ приймали на користь великих експортерів, тобто великого бізнесу, оскільки малий та середній бізнес у нас, в основному, займається або імпортом, або працює всередині країни.
Схема такої операції проста: товар постачається до офшору за заниженою ціною, після чого перепродується реальному покупцеві за ринковою, а різниця в ціні залишається в офшорі без оподаткування.
Коли офшорна компанія-посередник продає товар за цінами, значно вищими, то отриманий прибуток направляє у вигляді дивідендів компанії-засновнику теж з офшорної зони, наприклад, Кіпру, а та їх відправляє своїй материнській компанії в Україну або здійснює «іноземну інвестицію» або прямо «інвестує» в Україну без застосування другої офшорної компанії.
Завдяки офшорам Україна експортує до британських Віргінських островів у кілька разів більше, ніж до самої Великої Британії, а Кіпр є найбільшим інвестором в Україну.
Саме тому Україна і залишається експортоорієнтованою - це примушує робити Податковий кодекс, а на внутрішньому ринку просто затискають податками, зборами та внесками... Перевага офшорів ще й у тому, що вони часто дають право на постійне проживання за кордоном власникам бізнесу.
Роялті при виплаті нерезиденту тепер обкладається ПДВ
Згідно з підпунктом 14.1.225 Податкового кодексу роялті - це будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торговельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
Об'єктом оподаткування ПДВ визнаються, у тому числі, операції з реалізації послуг нерезидента (у роялті це надання права користуватися нематеріальним активом) на території України відповідно. Згідно з п. 180.2 статті 180 Податкового кодексу особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг. А за п. 180.3 ПК особи, зазначені у п. 180.2 цієї статті, мають права, виконують обов’язки та несуть відповідальність, передбачену законом, як платники податку.
Дістаючи від іноземної компанії право на користування таким активом, українська фірма є покупцем цих послуг у НЕРЕЗИДЕНТА.
Таким чином, необхідно нараховувати український ПДВ на іноземне роялті. До речі, це не українська ідея, так встановлено у новій редакції ст. 148 ПК Росії.
Для вирішення проблеми необхідно додати до п. 196.1 ст. 196 ПК «Операції, що не є об‘єктом оподаткування» пункт «196.1.15. Роялті, надане нерезиденту». А для необкладання українського роялті від нерезидентів - «196.1.16. Роялті, надане нерезидентом».
Податковий кодекс: тепер готівку для сплати податків конфіскують з каси без вашої згоди за рішенням суду навіть за наявності боргів із зарплати
Згідно з пунктом 95.4 статті 95 ПКУ орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу з готівки, що належить платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Це закріплено постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1244 «Деякі питання реалізації ст. 95 Податкового кодексу України». Вилученню підлягає тільки готівка на суму податкового боргу. Згідно з п. 4 Порядку в рахунок погашення податку може бути спрямована готівка, виявлена в касі платника податків, у тому числі в шухлядці реєстратора розрахункових операцій, та в інших місцях зберігання коштів. Ці дії можуть бути виконані тільки з дотриманням пунктів 95.2 - 95.4 Податкового кодексу, тобто для них необхідне рішення суду про таке стягнення для погашення податкового боргу.
Раніше за п. 9 Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затвердженого постановою Кабміну від 15.04.2002 р. № 538, готівкові кошти, виявлені податковим органом у касі, у тому числі у скриньці електронного контрольно-касового апарата, та інших місцях зберігання, спрямовувалися для погашення податкового боргу за згодою платника податків.
До речі, тоді були встановлені підстави для залишення частини коштів на нагальні потреби - нині вилучають все, як зерно у селян у 1932-33 роках. Зокрема не могло бути звернуте стягнення в рахунок погашення податкового боргу на:
1) кошти, надані платнику податків іншими особами як вклад (депозит) або в його довірче управління;
2) власні кошти юридичної особи, що використовуються для виплати заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з нею, у розмірах та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
P.S.
Як пише журнал «Фокус» (№ 5, 11 лютого 2011 р.), іноді податкові інспектори просто забирають касу, мовляв, не сплачено необхідну суму податків. І підприємець опиняється перед вибором: відкупитися або розбиратися. Часто вибирають перше.
Податкові накладні, на відміну від звичайних, виписують в оригіналі і копії
Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов’язань продавця. Оригінал видають покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Оригінал від копії податкової накладної відрізняється, як правило, лише хрестиком у лівому верхньому куті. Через це часто-густо ці примірники плутають, тож можна втратити і бюджетне відшкодування.
Маразм у тому, що зазвичай накладні, наприклад, товарно-транспортні, на відпуск товару, виписують у примірниках, які мають однакову юридичну чинність. Але податкові накладні мають такий підводний камінь... Чому б не написати, що «податкова накладна виписується у двох примірниках, які мають однакову юридичну чинність, у день виникнення податкових зобов’язань продавця»? І купа проблем щезне...
Хронометраж за Податковим кодексом - примусова праця чи катування?
Відповідно до підпункту 14.1.264 статті 14 Податкового кодексу хронометраж - це процес спостереження за веденням господарської діяльності платника податків, яке здійснюється під час фактичних перевірок та застосовується органами державної податкової служби з метою встановлення реальних показників щодо діяльності платника податків, яка здійснюється на відповідному місці її провадження.
За задумом розробників Податкового кодексу, податкові інспектори повинні спостерігати за тим, як працюють люди та машини. Однак вони забули декілька «але».
По-перше, за частиною третьою ст. 43 Конституції використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і надзвичайний стан. Отже, примусово працювати під час проведення фактичних перевірок для ведення хронометражу заборонено. Тобто ніхто не зобов’язаний примусово працювати, щоб податківці подивилися...
По-друге, є універсальна стаття Кримінального кодексу 127 «Катування», у якій говориться, що катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання, або з метою покарати його чи іншу особу за дії, скоєні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюється, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб - карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років. Тому, якщо вас примушуватимуть працювати під хронометражем, - пишіть заяву до прокуратури про катування.
По-третє, згідно зі ст. 63 Конституції особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Оскільки хронометраж дає можливість давати покази проти себе, то від нього можна відмовитися і з посиланням на цю статтю.
Крім того, почуваюся психологічно не комфортно, коли мені дивляться, як кажуть, «під руку» чи в спину. А таку працю за примусом я однозначно класифікую як катування... Якщо за Конституцією, то податківці самі повинні стати за верстати чи найняти спеціалістів і над собою чи над ними проводити хронометраж виробництва, бо все решта проти волі людини - протизаконне. Податковий кодекс дає право на хронометраж, але будь-хто може відмовитися від участі в ньому...