Генеральна угода на 2010-2012 роки: що нового?
Темою для написання цієї статті послужило підписання чергової Генеральної угоди на 2010-2012 роки.
Повноваження сторін щодо розробки і підписання Генеральної угоди на 2010-2012 роки містяться в Законі про колективні договори.
Згідно зі ст. 8 цього Закону угодою на державному рівні регулюються основні принципи і норми реалізації соціально-економічної політики та трудових стосунків, а саме:
- гарантії праці та забезпечення продуктивної (ефективної) зайнятості;
- мінімальні соціальні гарантії оплати праці та доходів усіх груп і верств населення, які забезпечували б достатній рівень життя;
- розмір прожиткового мінімуму, мінімальних нормативів;
- соціальне страхування;
- трудові стосунки, режим роботи та відпочинку;
- умови охорони праці та природного довкілля;
- задоволення духовних потреб населення;
- умови зростання фондів оплати праці і встановлення міжгалузевих співвідношень в оплаті праці;
- забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Положення Генеральної угоди діють безпосередньо і обов'язкові для усіх суб'єктів, які знаходяться у сфері дії сторін, що підписали цю угоду.
Однією з головних новацій Генеральної угоди на 2010-2012 роки, що відрізняють її від попередньої, стало те, що передбачений нею розмір заробітної плати не співпадає з величиною мінімальної заробітної плати.
Так, нормами п. 2.2 Генеральної угоди на 2010-2012 роки пропонується, що розмір заробітної плати некваліфікованого працівника небюджетної сфери
за повністю виконану норму часу в нормальних умовах праці повинен перевищувати фактичний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розрахований спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці і соціальної політики за попередній місяць згідно із законодавством.
У таблиці наведемо новий перелік доплат і надбавок, затверджений Генеральною угодою на 2010-2012 роки.
Перелік доплат і надбавок до тарифних ставок
(посадових окладів) працівників
(додаток N 3 Генеральної угоди на 2010-2012 роки)
| N з/п | Найменування доплат і надбавок | Розміри доплат і надбавок |
| Доплати | ||
| 1. |
За поєднання професій (посад) | Доплата одному працівнику не обмежується максимальним розміром і встановлюється в межах економії фонду заробітної плати за тарифною ставкою і окладом сумісної посади працівника |
| 2. |
За розширення зон обслуговування або збільшення об'ємів робіт | Розмір доплати одному працівнику не обмежується і визначається наявністю економії за тарифними ставками і окладами, які могли б виплачуватися за умови дотримання нормативної чисельності працівників |
| 3. |
За виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників |
До 100% тарифної ставки (окладу, посадового окладу) відсутнього працівника |
| 4. |
За роботу у важких і шкідливих умовах праці |
4%, 8% і 12% тарифної ставки (окладу) |
| 5. |
За роботу в особливо важких і особливо шкідливих умовах праці |
16%, 20% і 24% тарифних ставки (окладу) |
| 6. | За інтенсивність праці |
До 12% тарифної ставки (окладу) |
| 7. |
На період освоєння нових норм трудових витрат |
Підвищення відрядних розцінок до 20%, підвищення тарифних ставок до 10% |
| 8. |
За керівництво бригадою (бригадиру, не звільненому від основної роботи) |
Доплата диференціюється залежно від кількості робітників в бригаді (до 10, понад 10, понад 25 чоловік) конкретний розмір доплати: - визначається галузевими (регіональними) угодами залежно від розміру ставки розряду, присвоєного бригадиру, якщо чисельність ланки складає більше 5 чоловік, ланковим встановлюється доплата в розмірі до 50% відповідної доплати бригадира |
| 9. |
За роботу вечірньої пори - з 18 до 22 годин (при багатозмінному режимі роботи) |
20% годинної тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в такий час |
| 10. | За роботу в нічний час | 35% годинної тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в такий час |
| Надбавки | ||
| 11. |
За високу професійну майстерність | Надбавки до тарифних ставок (окладів) диференціюються за розрядами працівників: III розряд - 12% IV розряд - 16% V розряд - 20% VI розряд і вище - 24% |
| 12. |
За класність водіям легкових і вантажних автомобілів та автобусів | Водіям 2 класу - 10%, 1 класу - 25% встановленої тарифної ставки за відпрацьований час |
| 13. |
За класність машиністам електровозів, тепловозів, електропоїздів, дизель-поїздів | До 25% встановленої тарифної ставки за відпрацьований час |
| 14. |
За високі досягнення в праці | До 50% посадового окладу |
| 15. |
За виконання особливо важливої роботи на визначений термін | До 50% посадового окладу |
У зв'язку з наведеними вище змінами у багатьох бухгалтерів стали виникати питання.
Чи обов'язково підвищувати заробітну плату працівникам з мінімальною заробітною платою до рівня зарплати, затвердженої Генеральною угодою на 2010-2012 роки?
Чи треба терміново переглядати колективні договори під Генеральну угоду на 2010-2012 роки?
Як можуть покарати за невиконання цих вимог?
Чи обов'язково підвищувати заробітну плату працівникам
Обов'язковість застосування положень Генеральної угоди на 2010-2012 роки при оплаті праці передбачена нормами ст. 94 КЗпроП України і ст. 5 Закону про оплату праці.
Норми Генеральної угоди на 2010-2012 роки переважно обов'язкові з боку КМУ - для безпосередньо підлеглих йому структур (міністерств і відомств), з боку працедавців - для тих підприємств і підприємців, які вступили в об'єднання організацій працедавців і підприємців, що підписали Генеральну угоду на 2010-2012 роки, а саме в:
- Федерацію працедавців України;
- УСПП (Український союз промисловців і підприємців);
- Союз підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України;
- Союз орендарів і підприємців України.
Генеральна угода на 2010-2012 роки - основа для розробки і складання галузевих і регіональних угод,колективних договорів (абзац 5 преамбул Генеральної угоди на 2010-2012 роки).
Ґрунтуючись на цій нормі, можна зробити висновок, що на усі без виключення підприємства, організації, установи повинні поширюватися лише ті положення Генеральноїугоди на 2010- 2012 роки, які встановлюють мінімальні гарантії організації і оплати праці. До таких гарантій, зокрема, відносяться: мінімальна тарифна ставка працівника 1-го розряду, мінімальні розміри доплат і надбавок до тарифних ставок, окладів і посадових окладів тощо.
Окрім положень Генеральної угоди на 2010-2012 роки, обов'язковість використання встановлених нею мінімальних ставок заробітної плати усіма працедавцями без будь-якої прив'язки до Сторін, що підписали цю Угоду, передбачена також нормами ст.ст. 96, 97 КЗпроП України і ст.ст. 6, 11 Закону про оплату праці.
Виходячи з того, що ці норми поширюються також і на приватних підприємців, гарантований розмір заробітної плати для некваліфікованого працівника небюджетної сфери Генеральної угоди на 2010-2012 роки, а також доплати і надбавки повинні застосовуватися і ними.
Зокрема, ст. 11 Закону про оплату праці встановлює, що мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати як мінімальні гарантії в оплаті праці визначаються генеральною угодою. А стаття 96 КЗпроП України говорить про те, що формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) проводиться на основі тарифної ставки робочого 1-го розряду і міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
Наведені показники встановлюються в розмірах не нижче визначених Генеральною, галузевою (регіональною) угодою.
Таким чином, слідує висновок, що вказані в Генеральній угоді на 2010-2012 роки мінімальні розміри заробітної плати і доплат (надбавок) обов'язкові для застосування на усіх підприємствах, у тому числі і тих, що не відносяться до Сторін, які підписали Генеральну угоду на 2010-2012 роки.
Розмір же мінімальної заробітної плати, очевидно, служить мінімальною межею визначення тарифної ставки в Генеральній угоді на 2010-2012 роки, нижче якого вона не може бути встановлена.
Звернемося до ст. 96 КЗпроП України:
«Основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, що включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники)».
Аналогічна інформація наведена і в ст. 6 Закону про оплату праці.
Таким чином, норми трудового законодавства встановлюють, що тарифна система повинна лежати в основі організації оплати праці, тобто вона обов'язкова для застосування усіма працедавцями.
Цей висновок підтверджують і автори Науково-практичного коментаря до законодавства про працю, які, зокрема, відмічають, що встановлювати будь-які системи оплати праці, в основі яких не лежать належним чином затверджені тарифні ставки, з-за ст. 96 КЗпроП України не можна.
Проте, незважаючи на вищезгадані положення, деякі керівники приватних підприємств не використовують тарифну систему, в даному випадку такі дії можуть бути розцінені як ті, що не відповідають законодавству.
Чи треба терміново переглядати колективні договори
Слід зазначити, що на практиці тарифна сітка, як правило, використовується на державних підприємствах, керівники інших підприємств встановлюють зарплату на основі схем посадових окладів.
Нагадаємо, що схема посадових окладів - це перелік посад та окладів, що відповідають їм , які, як правило, визначаються у вигляді верхньої і нижньої межі посадового окладу по кожній посаді.
Схема посадових окладів на підприємстві може фіксуватися в штатному розписанні або в колективному договорі. У останньому випадку на основі граничних розмірів встановлених окладів власник вказує в штатному розписанні їх фіксовану суму.
Схеми посадових окладів використовуються для зручності, оскільки саме вони виключають необхідність постійного перегляду норм колективного договору у зв'язку з незначними коливаннями посадових окладів. Проте якщо така зручність власнику ні до чого, він може відразу встановити в колдоговорі або штатному розписанні фіксовану суму посадового окладу. Але у будь-якому випадку посадові оклади повинні ґрунтуватися на тарифній ставці робочого 1-го розряду згідно з нормами ст. 96 КЗпроП України і ст. 6 Закону про оплату праці.
З наведеного вище можна зробити висновок, що визначений Генеральною угодою на 2010-2012 роки розмір заробітної плати некваліфікованого працівника (а це, як правило, відповідає 1-му розряду) треба враховувати як при обчисленні заробітної плати робітників, так і при встановленні тарифної ставки (посадового окладу) інших працівників. Тобто посадовий оклад службовця також повинен складати суму, що перевищує прожитковий мінімум для працездатної особи (з 01.01 2011 р. - 941 грн).
При цьому помітимо, що в ст. 11 Закону про оплату праці відмічено, що ставки з Генеральної угоди на 2010-2012 роки є мінімальними гарантіями в оплаті праці, і, отже, занижувати їх підприємства не має права.
Таким чином, з сукупності норм КЗпроП України, Закону про оплату праці, Закону про колективні договори і Генеральної угоди на 2010-2012 роки слідує висновок, що при виконанні норм вироблення зарплата, обчислена за будь-якою формою оплати праці, повинна складати з 01.01.2011 року суму, що перевищує 941 грн.
Як можуть покарати за невиконання вимог генеральних угод
За недотримання мінімальних гарантій оплати праці на посадовців і приватних підприємців може бути накладений адміністративний штраф за ст. 41 КУпроАП - від 30 до 100 НМДГ (від 510 до 1700 грн).
За ухилення від участі в переговорах з укладення, зміни або доповнення колдоговорів на осіб, що спровокували таке ухилення, згідно зі ст. 41-1 КУпроАП накладається адміністративний штраф від 3 до 10 НМДГ (від 51 до 170 грн), за не-надання інформації для ведення колективних переговорів, згідно зі ст. 41-3 КУпроАП, адміністративний штраф - від 1 до 5 НМДГ (від 17 до 85 грн). А порушення або невиконання колективного договору карається, відповідно до ст. 41-2 КУпроАП, адміністративним штрафом в розмірі від 50 до 100 НМДГ (від 850 до 1700 грн).
Протоколи за цима порушеннями складають посадовці органів Міністерства праці і соціальної політики, справи розглядають суди.
Крім того, існує ще ст. 175 УК України, що передбачає серйозну відповідальність у вигляді штрафу від 500 до 1000 НМДГ (від 8500 до 17 000 грн) або позбавлення волі за умисну безпідставну невиплату заробітної плати громадянам більш ніж за один місяць.
Проте застосування кримінального покарання в цій ситуації маловірогідне, оскільки працедавцем зарплата все ж виплачується, попри те, що і не в заниженому розмірі.
Список використаних документів
КЗпроП України - Кодекс законів про працю України
КУпроАП - Кодекс України про адміністративні правопорушення
УК України - Кримінальний кодекс України
Закон про колективні договори - Закон України від 01.07.1993 р. N 3356-ХІІ «Про колективні договори та угоди»
Закон про оплату праці - Закон України від 24.03.1995 р. N 108/95-ВР «Про оплату праці»
Генеральна угода на 2010 - 2012 роки - Генеральна угода про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових стосунків в Україні на 2010 - 2012 роки, укладена між КМУ і Загальним представницьким органом сторони працедавців на національному рівні з одного боку і Стороною профспілок в особі Загального представницького органу всеукраїнських профспілок і профспілкових об'єднань для ведення колективних переговорів і соціального діалогу на національному рівні з іншого боку 09.11.2010 р.
“Консультант бухгалтера” N 9 (601) 28 лютого 2011 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)