ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ПОСТАНОВА
12.10.2010 N 2а-6134/10/2670
( Постанову визнано нечинною на підставі Ухвали Київського
апеляційного адміністративного суду
N 2а-6134/10/2670 від 24.05.2011 )
Про визнання протиправною та скасування
постанови Кабінету Міністрів України
від 2 березня 2010 року N 237
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючої - судді Власенкової О.О., суддів - Шейко Т.І., Качура І.А., при секретарі судового засідання - Чернишевій О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом заступника Генерального прокурора України (далі - позивач) до відповідача Кабінету Міністрів України (далі - відповідач), треті особи - Міністерство фінансів України, Міністерство охорони здоров'я України, Державний центр інноваційних біотехнологій, про визнання протиправною та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 2010 року N 237 "Про виділення коштів Стабілізаційного фонду для забезпечення діяльності Державного центру інноваційних біотехнологій".
Обставини справи:
Заступник Генерального прокурора України звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову Кабінету Міністрів України від 2 березня 2010 року N 237 "Про виділення коштів Стабілізаційного фонду для забезпечення діяльності Державного центру інноваційних біотехнологій".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова суперечить статті 46 Бюджетного кодексу України ( 2456-17 ), пунктами 1 і 3 частини 1 якої встановлено, що якщо до початку нового бюджетного періоду не набрав чинності закон про Державний Бюджет України, Кабінет Міністрів України має право здійснювати витрати Державного Бюджету України відповідно до цієї статті Кодексу ( 2456-17 ) з такими обмеженнями:
- витрати Державного бюджету України можуть здійснюватися на цілі, які визначені у законі про Державний бюджет на попередній бюджетний період і одночасно передбачені у проекті закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період, поданому Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України;
- до прийняття закону України про Державний бюджет України на поточний бюджетний період провадити капітальні видатки забороняється, крім видатків, що здійснюються із Стабілізаційного фонду.
Ураховуючи вищевикладене та те, що статтею 76 Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік" ( 1765-17 ), якою визначалися напрями спрямування у 2009 році коштів Стабілізаційного фонду, та статтею 77 проекту Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" не передбачалось виділення коштів Стабілізаційного фонду для забезпечення діяльності Державного центру інноваційних біотехнологій, прокурор вважає, що Кабінет Міністрів України прийняв протиправне рішення про виділення коштів на зазначені цілі.
Протест Генерального прокурора України О.І.Медведька про скасування Кабінетом Міністрів України вказаної постанови в установленому порядку розглянуто не було, що зумовило подання цього позову до суду.
Відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечив, вважаючи їх необґрунтованим та зазначив, що оскаржувана постанова відповідає чинному законодавству і видана в межах повноважень та з дотриманням норм діючого законодавства, обґрунтовано та розсудливо.
Для участі у справі залучено третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство фінансів України, Міністерство охорони здоров'я України та Державний центр інноваційних біотехнологій.
Треті особи: Міністерство фінансів України, Міністерство охорони здоров'я України щодо позовних вимог заперечили, підтримавши правову позицію відповідача.
Третя особа - Державний центр інноваційних біотехнологій письмових пояснень щодо позовних вимог не надала, представника в судове засідання не направила, хоча про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлена належним чином.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України ( 2747-15 ) в судовому засіданні 12 жовтня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, ВСТАНОВИВ:
2 березня 2010 року Кабінет Міністрів України видав постанову N 237 "Про виділення коштів Стабілізаційного фонду для забезпечення діяльності Державного центру інноваційних біотехнологій".
Цією постановою виділено Міністерству охорони здоров'я України 31 млн.грн. за рахунок залишку коштів Стабілізаційного фонду станом на 1 січня 2010 року для забезпечення діяльності Державного центру інновацій біотехнологій.
При цьому пунктом 2 постанови передбачено, що кошти Стабілізаційного фонду спрямовуються з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2009 N 289 "Питання використання коштів Стабілізаційного фонду"; їх головним розпорядником є Міністерство охорони здоров'я України. Пунктом 3 цієї постанови ( 289-2009 ) зобов'язано Міністерство фінансів України до погодження розподілу коштів з комітетами Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності та з питань бюджету внести відповідні зміни до тимчасового розпису державного бюджету, а Державне казначейство - перерахували кошти Стабілізаційного фонду. Згідно з пунктом 4 постанови Міністерство охорони здоров'я зобов'язано протягом місяця забезпечили погодження розподілу коштів Стабілізаційного фонду з комітетами Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності та з питань бюджету.
25 березня 2010 року Генеральний прокурор України Медведько О.І. виніс протест N 07/2/1-99 вих-10 Кабінету Міністрів України про скасування постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 2010 року N 237 "Про виділення коштів Стабілізаційного фонду для забезпечення діяльності Державного центру інноваційних біотехнологій".
Кабінет Міністрів України не надав доказів щодо розгляду згаданого протесту прокурора в установленому порядку.
Вирішуючи цей спір суд виходить із такого.
Частиною 1 статті 21 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) прокурору надано право приносити протест на акт, що суперечить закону.
Згідно з частиною 3 статті 21 названого Закону ( 1789-12 ) протест прокурора підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурор.
Відповідно до частини 4 статті 21 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ), у разі відхилення протесту, принесеного на акт, що суперечить закону, або ухилення від його розгляду, прокурор має право звернутися до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду.
Суд вважає, що за відсутності доказів належного розгляду Кабінетом Міністрів України вищевказаного протесту прокурор обґрунтовано та в межах наданих законом повноважень звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Частиною 2 статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та Законами України.
Згідно з частиною 1 статті 113 Конституції України ( 254к/96-ВР ) та частиною 1 статті 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( 2591-17 ) Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Під час вирішення цієї справи судом застосовується Закон України "Про Кабінет Міністрів України" ( 2591-17 ) у редакції, чинній на час видання оскаржуваної постанови.
Положеннями частини 1 статті 117 Конституції України ( 254к/96-ВР ) та статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( 2591-17 ) передбачено, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції ( 254к/96-ВР ) і законів України, актів Президента України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. При цьому акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України, акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань - у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.
Не зважаючи на назву, оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України за своєю суттю є актом індивідуальної дії, оскільки не містить норм права, стосується лише конкретних осіб та їх взаємовідносин і має правозастосовний характер.
Отже, під час розгляду та вирішення цієї справи судом не підлягає застосуванню стаття 171 КАС України ( 2747-15 ), якою передбачено особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ( 639-17 ), зважаючи на нагальну необхідність підвищення ефективності діяльності державних органів у фінансово-кредитній сфері та з метою забезпечення макроекономічної стабільності в Україні створено за рахунок позапланових надходжень від приватизації державного майна у 2008 році та надходжень цих коштів у повному обсязі у 2009 році, а також цільового розміщення державних цінних паперів Стабілізаційний фонд.
Зазначеною статтею Закону ( 639-17 ) чітко передбачено напрями використання коштів Стабілізаційного фонду та приписано Кабінету Міністрів України використовувати кошти Стабілізаційного фонду у встановленому ним порядку за погодженням із комітетами Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності та з питань бюджету.
Статтею 76 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" ( 835-17 ) установлено, що у 2009 році кошти Стабілізаційного фонду спрямовуються на заходи відповідно до Закону України від 31 жовтня 2008 року "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідками фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ( 639-17 ) та заходи за двадцять двома напрямами. Порядки використання коштів за цими напрямами встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Крім того, Кабінету Міністрів України надано право за погодженням із комітетами Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності та з питань бюджету здійснювати перерозподіл напрямів використання коштів Стабілізаційного фонду та розподіл нерозподілених коштів Стабілізаційного фонду, а також за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони - щодо додаткового розподілу і перерозподілу напрямів, визначених пунктом 9 частини першої цієї статті.
Згідно з вимогами пунктів 1, 3 частини 1 статті 46 Бюджетного кодексу України ( 2456-17 ), якщо до початку нового бюджетного період не брав чинності Закон про Державний бюджет України, Кабінет Міністрів України має право здійснювати витрати Державного бюджету України відповідно до цієї статті Кодексу ( 2456-17 ) з наступними обмеженнями:
- витрати Державного бюджету можуть здійснюватися лише на цілі, які визначені у законі про Державний бюджет України ( 2154-17 ) на попередній бюджетний період і одночасно передбачені у проекті закону про Державний бюджет на наступний бюджетний період, поданому Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України;
- до прийняття закону про Державний бюджет на поточний період провадити капітальні видатки забороняється, крім випадків, пов'язаних з введенням воєнного чи надзвичайного стану, оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації, видатків, пов'язаних з капіталізацією банків, та видатків, що здійснюються із Стабілізаційного фонду.
Відповідно до частини 4 статті 23 Бюджетного кодексу України ( 2456-17 ) витрати спеціального фонду бюджету мають постійне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду згідно із законодавством, якщо законом про Державний бюджет України ( 2154-17 ) (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.
Однак, у статті 76 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" ( 835-17 ) та у проекті Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", поданому Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України, виділення коштів Стабілізаційного фонду для забезпечення діяльності Державного центру інноваційних біотехнологій не передбачено, тому у Кабінету Міністрів України не було підстав для видання оскаржуваної постанови.
Відповідно частини 1 статті 71 КАС України ( 2747-15 ) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України ( 2747-15 ).
Всупереч викладеним вимогам відповідач - суб'єкт владних повноважень не довів правомірності виданого ним акта.
Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню вимога прокурора про визнання протиправною оскаржуваної постанови Кабінету Міністрів України.
Водночас, з огляду на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2010 року N 323 скасовано постанову Кабінету Міністрів України від 2 березня 2010 року N 237 "Про виділення коштів Стабілізаційного фонду забезпечення діяльності Державного центру інноваційних біотехнологій" суд не вбачає за можливе задовольнити вимогу прокурора про її скасування.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 158-163 КАС України ( 2747-15 ), Окружний адміністративний суд міста Києва ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправною постанову Кабінету Міністрів України від 2 березня 2010 року N 237 "Про виділення коштів Стабілізаційного фонду забезпечення діяльності Державного центру інноваційних біотехнологій".
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Обстав. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України ( 2747-15 ), шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.
Повний текст постанови складено та підписано 18 жовтня 2010 року.
Головуючий, суддя О.О.Власенкова
Судді: Т.І.Шейко
І.А.Качур