ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
4 квітня 2011 року
м. Київ
Справа N 3-21гс11
Про зобов’язання скасувати протокол
Верховний Суд України у складі:
головуючого Гуля В.С.,
суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф.,
Гошовської Т.В., Гриціва М.І., Гуменюка В.І., Гусака М.Б.,
Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В.,
Кліменко М.Р., Колесника П.І., Короткевича М.Є.,
Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Луспеника Д.Д., Лященко Н.П.,
Маринченка В.Л., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І.,
Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф.,
Пилипчука П.П., Потильчака О.І., Пошви Б.М.,
Прокопенка О.Б., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,
Скотаря А.М., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,
Школярова В.Ф., Яреми А.Г.,
за участю представника,
відкритого акціонерного товариства "Крименерго" Бойченка А.А.
Відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський завод пластмас" Катакли Х.Є.
розглянувши заяву відкритого акціонерного товариства "Крименерго" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 22 грудня 2010 року у справі N 2-24/912-2010 за позовом відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський завод пластмас" до відкритого акціонерного товариства "Крименерго" про зобов’язання скасувати протокол,
встановив:
У лютому 2010 року відкрите акціонерне товариство "Сімферопольський завод пластмас" (далі - ВАТ "Сімферопольський завод пластмас") звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (далі - ВАТ "Крименерго") про скасування протоколу комісії по розгляду актів про порушення правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України (далі НКРЕ) від 31 липня 1996 року N 28 (у редакції постанови НКРЕ від 22 листопада 2006 року N 497), від 12 січня 2010 року N 3897.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що споживач на виконання вимог ВАТ "Крименерго" здійснив підключення трансформаторної підстанції без порушень Правил користування електричною енергією.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за порушення позивачем Правил було складено відповідний акт, на підставі якого комісія з розгляду актів порушень визначила обсяг недоврахованої спожитої електричної енергії та суму завданих споживачем збитків.
Обраний ВАТ "Сімферопольський завод пластмас" спосіб захисту своїх прав не передбачений статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦК України) та статтею 20 Господарського кодексу України (436-15) (далі - ГК України).
Рішенням господарського суду АР Крим від 25 серпня 2010 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 4 жовтня 2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 22 грудня 2010 року, позов задоволено. Визнано недійсним рішення ВАТ "Крименерго", оформлене протоколом N 3897 від 12 січня 2010 року.
Судові рішення обґрунтовані тим, що при складанні акта про порушення Правил споживачем і протоколу комісії з розгляду актів порушень ВАТ "Крименерго" діяло з порушенням зазначених Правил та методики визначення обсягу й вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил.
У заяві ВАТ "Крименерго" просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 22 грудня 2010 року у справі N 2-24/912-2010 і направити справу до цього суду на новий розгляд.
Підставою для перегляду постанови заявник вважає неоднакове застосування касаційним судом норм статті 20 ГК України (436-15), статей 15, 16 ЦК України (435-15) та підпунктів 6.42, 6.43 пункту 6 Правил внаслідок чого були ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
До поданої заяви заявник долучив копії постанов у аналогічних справах від 10 листопада 2010 року N 2-29/2127-2010, від 3 листопада 2010 року N 2-33/1606-2010 у яких, на його думку, висловлено протилежну правову позицію.
Ухвалою від 14 лютого 2011 року Вищий господарський суд України допустив до провадження господарську справу N 2-24/912-2010 для перегляду своєї постанови від 22 грудня 2010 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи заявника, Верховний Суд України дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню.
Згідно з договором про поставку електричної енергії від 25 грудня 2003 року N 181 (далі - договір N 181) ВАТ "Крименерго" (Постачальник) поставляє ВАТ "Сімферопольський завод пластмас" (Споживач) електричну енергію, відповідно до вимог Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) та Правил.
Представниками постачальника в ході перевірки бази відпочинку "Полімер" виявлено самовільне підключення до обліку навантаження для власних потреб трансформаторної підстанції без обліку спожитої електричної енергії, про що складено акт від 7 грудня 2009 року N 107228. За результатами засідання комісії з розгляду актів про порушення від 12 січня 2010 року було прийнято рішення і складено протокол N 3897, в якому визначено обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.
Відповідно до частини другої статті 20 ГК України (436-15) кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб’єктів захищаються, зокрема, шляхом: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб’єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб’єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод на підставах, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6.42 Правил споживач має право оскаржити рішення комісії в суді.
Отже, висновок господарських судів про те, що обраний споживачем спосіб захисту своїх прав і законних інтересів відповідає вимогам частини другої статті 20 ГК України (436-15), є правильним.
Статтею 235 ГК України (436-15) встановлено, що за порушення господарських зобов’язань до суб’єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватись оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов’язання, що використовуються самими сторонами зобов’язання в односторонньому порядку. До суб’єкта, який порушив господарське зобов’язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.
Пунктом 4.2.2 договору N 181 передбачено відповідальність споживача за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у п’ятикратній вартості різниці фактично спожитої та договірної величин.
Зі змісту вказаних положень чинного законодавства та Договору N 181 рішення постачальника електричної енергії про донарахування споживачу 81 807,25 грн вартості недорахованої спожитої електричної енергії є оперативно-господарською санкцією.
За частинами першою, другою статті 237 ГК України (436-15) підставою для застосування оперативно-господарської санкції є факт порушення господарського зобов’язання другою стороною. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням такої санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.
Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України (435-15) особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Господарські суди на підставі листа від 23 лютого 2010 року N 04/05-2181 Державної інспекції з енергетичного нагляду у Кримському регіоні та листа від 3 серпня 2010 року N 4776/11/17-10 НКРЕ дійшли обґрунтованого висновку, що ВАТ "Крименерго" при складанні акта про порушення правил електричної енергії споживачем і протоколу засідання комісії з розгляду актів про порушення діяло з порушенням Правил і методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил.
За таких обставин відсутні підстави для скасування законної постанови Вищого господарського суду України 22 грудня 2010 року у справі N 2-24/912-2010 та направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції, тому у задоволенні заяви ВАТ "Крименерго" слід відмовити.
Керуючись статтями 111-23, 111-24, 111-26 Господарського процесуального кодексу України (1798-12), Верховний Суд України
постановив:
У задоволенні заяви відкритого акціонерного товариства "Крименерго" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 22 грудня 2010 року у справі N 2-24/912-2010 відмовити.
Головуючий
Судді
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом другим частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України (1798-12).