ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
04 травня 2011 р.
м. Київ
Справа N 7/195
Про стягнення грошової сумми
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: О_1. (головуючий), О_2., О_3., розглянувши матеріали касаційної скарги ВАТ щодо газопостачання та газифікації "Д" в особі Горлівського управління по газопостачанню та газифікації на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2011 року у справі господарського суду Донецької області за позовом ВАТ щодо газопостачання та газифікації "Д" в особі Горлівського управління по газопостачанню та газифікації до ВАТ "Д" про стягнення 62 545,28 грн.
У засіданні взяли участь представники:
- позивача: не з'явився,
- відповідача: Особа_1.
встановив:
У вересні 2010 року ВАТ щодо газопостачання та газифікації "Д" звернулось до господарського суду з позовом до ВАТ "Д" про стягнення 35 714,97 грн. основного боргу, 22 107,46 грн. інфляційних втрат та 4 722,58 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору NХ від 20.12.2005 року на постачання природного газу щодо повної оплати вартості отриманого природного газу.
Рішенням господарського суду Донецької області від 23.12.2010 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2011 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові рішення обґрунтовані недоведеністю обставин, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, у тому числі, не доведення факту існування заборгованості перед позивачем у сумі 35 714, 97 грн.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ВАТ щодо газопостачання та газифікації "Д" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2011 року скасувати, направивши справу на новий судовий розгляд.
В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 20.12.2005 року між ВАТ щодо газопостачання та газифікації "Д" (постачальник) та ВАТ "Д" (покупець) укладено договір NХ на постачання природного газу, відповідно до умов якого, постачальник передає покупцеві природний газ, який останній зобов’язується прийняти та оплатити на умовах даного договору (п.1.1 договору). Пунктами 5.1-5.2 договору визначено порядок оплати за газ, що здійснюється шляхом попередньої оплати у розмірі 100% вартості обсягів газу, визначених заявкою покупця на відповідний місяць постачання. Оплата здійснюється до 15 числа місяця, що передує місяцю поставки. При цьому, у разі попередньої оплати за газ за декілька місяців поставки та зміни ціни за рішенням компетентних органів України, нові ціни застосовуються з дати їх введення у дію на підставі письмового повідомлення без додаткового узгодження, та проводиться відповідне коригування. Згідно із п. 3.3 договору, Акти прийому-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач поставив відповідачу у січні-квітні 2006 року 385, 80 тис. м3 газу.
Відповідно до п 4.1 договору, ціна газу, що постачається, визначена сторонами, зокрема, для промислових споживачів та інших суб’єктів господарської діяльності, які є платниками податку на додану вартість, в розмірі 405,88 грн., де: ціна на природний газ - 379, 20 грн., ПДВ - 0 грн.; цільова надбавка (у розмірі 2% до ціни на природний газ) - 7, 58 грн., ПДВ 1,52 грн.; тариф на постачання газу - 14,65 грн., ПДВ - 2, 93 грн. 08.10.2010 року позивач звернувся до відповідача з вимогою NХ від 08.10.2010 року про сплату суми заборгованості за спірний період: січень - квітень 2010 року в розмірі 35714,97 грн., яка становить суму податку на додану вартість за ставкою 20%, яка відповідачем залишена без задоволення, та є предметом позовних вимог.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що додаткове нарахування ПДВ за ставкою 20% є односторонньою зміною ціни договору. А оскільки договором на постачання природного газу вартість газу визначена з урахуванням ПДВ за ставкою 0%, то за відсутності внесення відповідних змін до договору, підстави для застосування до вартості газу ПДВ за ставкою 20% та, відповідно, стягнення 35714,97 грн. відсутні.
Проте, колегія суддів вважає такий висновок передчасним, зробленим з не повним та не всебічним з'ясуванням дійсних обставин справи. Згідно п.4 ст.17 Господарського кодексу України, система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому, податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.
Абзацом 3 статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" встановлено, що операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.
Поряд з цим, відповідно до ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо місцем надання операцій платників податку з поставки товарів та послуг знаходиться на митній території України, то такі операції підпадають під об'єкт оподаткування, визначений цим законом.
Згідно ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", об’єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим законом, оподатковуються за ставкою 20 %. Податок становить 20 % бази оподаткування, визначеною статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).
Операції щодо поставки газу за договором між сторонами не звільнені від оподаткування ПДВ та до них не застосовується нульова ставка згідно Закону України "Про податок на додану вартість".
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди не врахували, що позивачем заявлено до стягнення вартість поставленого у січні-квітні природного газу, до складової частини якого входить ПДВ. При цьому, судам слід було з'ясувати та перевірити чи здійснювалось постачання газу у спірний період по зовнішньоекономічних контрактах, укладених на виконання міжнародних договорів та чи прийняв позивач цей газ із застосуванням ставки ПДВ 0%.
Проте, всупереч покладеному обов'язку щодо повного та всебічного розгляду справи, суди на зазначене уваги не звернули та не з'ясували дійсних обставин справи, чим порушили вимоги ст. 43 ГПК України. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Згідно п.5.2 договору, у разі зміни ціни за рішенням компетентних органів України, нові ціни застосовуються з дати їх введення у дію на підставі письмового повідомлення без додаткового узгодження, та проводиться відповідне коригування.
Згідно п. 13 Положення "Про Національну комісію регулювання електроенергетики України", комісія в межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства приймає рішення у вигляді постанов і розпоряджень. Рішення Комісії, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які здійснюють діяльність на оптовому ринку електроенергії, ринках газу, нафти та нафтопродуктів.
Постановою НКРЕ України від 21.12.2005 року N 1151, яка набрала чинності з 01.01.2006 року, було затверджено граничний рівень ціни на природний газ, у розмірі 422,10 грн. за 1000 м3 без урахування тарифів на транспортування та постачання природного газу і податку на додану вартість.
Постановою НКРЕ України від 16.02.2006 року N176, яка набрала чинності з 20.02.2006 року, було затверджено граничний рівень ціни на природний газ, у розмірі 548,00 грн. за 1000 м3 без урахування тарифів на транспортування та постачання природного газу і податку на додану вартість. Водночас, з матеріалів справи вбачається, що розрахунки між сторонами у спірний період здійснювались виходячи з тарифу, затвердженого Постановою НКРЕ N977 від 27.10.2005 року.
Зазначені обставини залишилась поза увагою судів, відповідно з чим, не було надано оцінку складових частин ціни газу, та порядку застосування податку на додану вартість у спірних відносинах.
Дані обставини мають суттєве значення для правильного вирішення спору. Відповідно до приписів частини 2 статті 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
За таких обставин, судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд. При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене, витребувати докази у відповідності з вимогами статті 36 та статті 38 ГПК України, повно, всебічно та об’єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи сторін, дати їм належну юридичну оцінку, з'ясувати дійсні обставини справи, у разі необхідності призначити відповідну експертизу та постановити законне і обґрунтоване рішення. Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
постановив:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2011 року та рішення господарського суду Донецької області від 23.12.2010 року у справі N 7/195 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.