ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
11 квітня 2011 року
м. Київ
Справа N 2е-613/06(4)
Щодо оскарження ухвали
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Дунаєвської Н.Г.,
суддів: Владимиренко С.В.,
Мележик Н.І.,
розглянув касаційну скаргу Агентства Публічної власності при Міністерстві Економіки Республіки Молдова в частині оскарження ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2009 р. у справі N 2е-613/06(4) господарського суду Одеської області за позовом Агентства Публічної власності при Міністерстві Економіки та Торгівлі Республіки Молдова до
1. Акціонерного товариства закритого типу "U.В.С" (правонаступника АТ "Автокомбінат N 6")
2. Відкритого акціонерного товариства "АТП-15106"
про приведення до виконання рішення суду Економічної Апеляційної Палати від 27.03.2006 р. по справі N 2е-613/06 за позовом Агентства Публічної власності при Міністерстві Економіки та Торгівлі Республіки Молдова до АТЗТ "U.В.С" (правонаступника АТ "Автокомбінат N 6") та ВАТ "АТП-15106" про визнання недійсними договору оренди бази відпочинку "Жемчужина", розташованої в с. Затока Білгород-Дністровського району, від 11.04.2001 р. і додаткової угоди до даного договору від 20.11.2001 р. та зобов’язання ВАТ "АТП-15106" звільнити базу відпочинку "Жемчужина",
Сторони в судове засідання не з’явились, про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином.
встановив:
Головним управлінням юстиції в Одеській області надіслано до господарського суду Одеської області клопотання Агентства Публічної власності при Міністерстві Економіки та Торгівлі Республіки Молдова про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення Економічної Апеляційної Палати від 27.03.2006 р. по справі N 2е-613/06 за позовом Агентства Публічної власності при Міністерстві Економіки та Торгівлі Республіки Молдова до АТЗТ "U.В.С" (правонаступника АТ "Автокомбінат N 6") та ВАТ "АТП-15106" про визнання недійсними договору оренди бази відпочинку "Жемчужина", розташованої в с. Затока Білгород-Дністровського району, від 11.04.2001 р. і додаткової угоди до даного договору від 20.11.2001 р. та зобов’язання ВАТ "АТП-15106" звільнити базу відпочинку "Жемчужина".
Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.05.2009 р. (суддя Торчинська Л.О.) відмовлено Агентству Публічної власності при Міністерстві Економіки та Торгівлі Республіки Молдова у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення суду Республіки Молдова від 27.03.2006 р. по справі N 2е-613/06.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2009 р. у справі N 4 (колегія суддів у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів Гладишевої Т.Я., Лавренюк О.Т.) повернуто апеляційну скаргу Агентства Публічної власності при Міністерстві Економіки та Торгівлі Республіки Молдова від 12.05.2009 р. на підставі п.п. 1, 2 ч.1 ст. 97 ГПК України.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2009 р. у справі N 2е-613/06(4) (колегія суддів у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів Гладишевої Т.Я., Лавренюк О.Т.) відмовлено Агентству Публічної власності при Міністерстві Економіки та Торгівлі Республіки Молдова від 12.05.2009 р. у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Одеської області від 12.05.2009 р., повернуто апеляційну скаргу Агентства Публічної власності при Міністерстві Економіки та Торгівлі Республіки Молдова від 12.05.2009 р. на ухвалу господарського суду Одеської області від 12.05.2009 р.
Не погодившись з прийнятою у справі ухвалою суду першої інстанції від 12.05.2009 р. та ухвалою суду апеляційної інстанції від 14.12.2009 р., Агентство Публічної власності при Міністерстві Економіки та Торгівлі Республіки Молдова звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 12.05.2009 р., ухвалу апеляційного господарського суду від 14.12.2009 р., прийняти нову ухвалу, якою відновити строк апеляційного оскарження ухвали господарського суду Одеської області від 12.05.2009 р. у справі N 2е-613/06(4).
Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.03.2011р. у справі N 2е-613/06(4) відмовлено в прийнятті касаційної скарги Агентства Публічної власності при Міністерстві Економіки Республіки Молдова в частині оскарження ухвали господарського суду Одеської області від 12.05.2009 р. у справі N 2е-613/06(4) до провадження Вищого господарського суду України.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу в частині оскарження ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2009 р. у справі N 2е-613/06(4), заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як зазначено судом апеляційної інстанції, ухвалою господарського суду Одеської області від 12.05.2009 р. відмовлено Агентству Публічної власності при Міністерстві Економіки та Торгівлі Республіки Молдова у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення Економічної Апеляційної Палати від 27.03.2006 р. по справі N 2е-613/06. Зазначена ухвала надіслана сторонам 14.05.2009 р.
22.06.2009 р. Агентство Публічної власності при Міністерстві Економіки та Торгівлі Республіки Молдова подало апеляційну скаргу на ухвалу місцевого господарського суду від 12.05.2009 р., яка ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2009 р. у справі N 4 була повернуто скаржнику.
Судом апеляційної інстанції також зазначено, що 27.11.2009 р. (згідно відмітки на поштовому конверті) Агентство Публічної власності при Міністерстві Економіки та Торгівлі Республіки Молдова подало повторну апеляційну скаргу на ухвалу місцевого господарського суду від 12.05.2009 р. з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду від 12.05.2009 р.
У відповідності до ст. 106 Господарського процесуального кодексу України (в ред. на момент подачі повторної апеляційної скарги) ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Згідно зі ст. 93 Господарського процесуального кодексу України (в ред. на момент подачі повторної апеляційної скарги) апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.
У відповідності до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
Поважними визнаються обставини, які є об’єктивно непереборними і пов’язані з істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.
Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником.
Натомість суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про повернення повторно поданої апеляційної скарги Агентства Публічної власності при Міністерстві Економіки та Торгівлі Республіки Молдова та додані до неї документи, дійшовши висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Одеської області від 12.05.2009 р., не врахував приписів Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 р., Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 р. N 1092/5/54, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.07.2008 р. за N 573/15264, Договору між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 13.12.1993 р., а також не врахував, що усі документи щодо виконання судових рішень іноземного суду на Україні надсилаються заявником через Міністерство юстиції України. Тоді як у справі наявна копія конверта (а.с.110) про відправлення Міністерством юстиції України 27.11.2009 р. до Одеського апеляційного господарського суду апеляційної скарги Агентства Публічної власності при Міністерстві Економіки та Торгівлі Республіки Молдова, що свідчить про помилкове зазначення судом апеляційної інстанції дати відправлення апеляційної скарги скаржником (згідно відмітки на поштовому конверті 27.11.2009 р.).
Враховуючи зазначене, оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції як прийнята з порушенням норм процесуального права підлягає скасуванню з передачею даної справи до апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.
Водночас у відповідності до п. 1 ст. 48 Договору між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 13.12.1993 р. за умов, передбачених цим Договором, Договірні Сторони визнають і виконують на своїй території рішення, винесені на території іншої Договірної Сторони, а саме: 1) рішення судів з цивільних справ; 2) рішення судів з кримінальних справ в частині, що стосується відшкодування шкоди, заподіяної злочином.
Згідно ст. 49 вказаного Договору рішення, зазначені в статті 48, підлягають визнанню і виконанню на території іншої Договірної Сторони, якщо: 1) згідно з законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої рішення було винесене, воно набрало законної сили і підлягає виконанню, а в справах, що стосуються аліментних зобов'язань, також рішення, що не набрали законної сили, але підлягають виконанню; 2) суд, який виніс рішення, був компетентним на підставі цього Договору, а в випадку відсутності такого врегулювання в Договорі - на підставі законодавства тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане, 3) сторона не була позбавлена можливості захисту своїх прав, а у випадку обмеженої процесуальної здатності - належного представництва, а зокрема, сторона, яка не прийняла участі в розгляді справи, отримала виклик в судове засідання своєчасно і належним чином, 4) справа між тими самими сторонами не була вже вирішена з винесенням рішення судом тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане, і якщо між тими самими сторонами не була раніше порушена справа в суді тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане, 5) рішення органу третьої держави між тими самими сторонами і в тій самій справі не було вже визнане або виконане на території тієї Договірної Сторони, де рішення має бути визнане і виконане, 6) при винесенні рішення застосовано законодавство відповідно з цим Договором, а у випадку відсутності такого врегулювання у Договорі - на підставі законодавства тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане.
У відповідності до ст. 50 вказаного Договору клопотання про визнання і виконання рішення може бути подане безпосередньо до відповідного суду тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане, або також за посередництвом суду, який розглядав справу в першій інстанції.
Згідно з п. 1, 3 ст. 51 зазначеного Договору визнання і виконання рішення належить до компетенції суду тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане. Для визнання і виконання рішення застосовується законодавство Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане.
У відповідності до п. 5.1-5.4 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 р. N 1092/5/54, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.07.2008 р. за N 573/15264, рішення іноземного суду визнається та виконується в Україні, якщо його визнання та виконання передбачено міжнародним договором України або за принципом взаємності за домовленістю ad hoc з іноземною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні. Клопотання заінтересованої особи про визнання і виконання рішення іноземного суду чи іншого компетентного органу (іноземне клопотання) подається безпосередньо до суду України з урахуванням пункту 5.3 цієї Інструкції, за яким іноземне клопотання розглядається судом України за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника. Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження не відоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом України за місцезнаходженням в Україні майна боржника. Мінюст, отримавши іноземне клопотання відповідно до абзацу другого пункту 5.2, перевіряє наявність та чинність міжнародного договору України у відносинах із запитуючою державою, а також наявність документів, необхідних відповідно до міжнародного договору для визнання та виконання рішення іноземного суду в Україні. Якщо клопотання відповідає міжнародному договору України, Мін`юст через Головне управління юстиції направляє іноземне клопотання до суду України за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника чи його майна. У разі відсутності міжнародного договору України у відносинах із запитуючою державою або ненабуття чинності таким міжнародним договором, або неповноти документів, передбачених відповідним міжнародним договором, іноземне клопотання повертається до іноземного компетентного органу, від якого воно надійшло, з поясненням причин повернення.
Згідно з п. 5.5 вказаної Інструкції, розгляд іноземного клопотання здійснюється згідно з Цивільним процесуальним кодексом України, а стосовно рішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу - із Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж". У разі, якщо міжнародний договір містить інші норми, застосовуються положення міжнародного договору.
У відповідності до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Водночас у відповідності до ч. 1 ст. 21, ч. 1, 2, 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій України" від 07.02.2002 р. (із змінами та доп. станом на 12.05.2009 р.) місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, а також військові суди гарнізонів. Місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності. Місцеві загальні суди розглядають кримінальні та цивільні справи, а також справи про адміністративні правопорушення. Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, тобто у відповідності до норм процесуального права, визначених Господарським процесуальним кодексом України.
В главі 1 розділу VIII Цивільного процесуального кодексу від 18.03.2004 р. (із змінами та доп. станом на 12.05.2009 р.) запроваджені норми процесуального права щодо визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню. Зокрема, статтею 392 Цивільного процесуального кодексу України визначені суди, що розглядають справи про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, а саме: питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду на клопотання стягувача розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника. Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України або його місце проживання (перебування) або місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцезнаходженням в Україні майна боржника.
Враховуючи вищевикладене, межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції як прийнята з порушенням норм процесуального права підлягає скасуванню з передачею даної справи до апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження, за результатами якого суду апеляційної інстанції слід врахувати вищезазначені норми матеріального та процесуального права, з'ясувати наявність у господарських судів повноважень для розгляду заявленого клопотання у відповідності до приписів господарського процесуального законодавства, та за результатами апеляційного провадження прийняти відповідний процесуальний акт з дотриманням норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
постановив:
Касаційну скаргу Агентства Публічної власності при Міністерстві Економіки Республіки Молдова в частині оскарження ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2009 р. у справі N 2е-613/06(4) задовольнити частково, ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2009 р. у справі N 2е-613/06(4) скасувати, справу N 2е-613/06(4) передати до Одеського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.
Головуючий суддя
Судді