ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
19 жовтня 2010 року
м. Київ
Справа N 10/42 (9/334, 26/234, 9/16, 20/120)
Про виселення з нежитлових приміщень
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого,
Бернацької Ж.О.,
Грека Б.М.
розглянувши касаційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2010 року у справі N 10/42 (9/334, 26/234, 9/16, 20/120) господарського суду Львівської області за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про виселення з нежитлових приміщень
за участю представників
позивача не з'явився
відповідача не з'явився
встановив:
Рішенням господарського суду Львівської області від 08 квітня 2010 року (суддя Довга О.І.) залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01 липня 2010 року (судді Давид Л.Л., Кордюк Г.Т., Мурська Х.В.) у справі N 10/42 (9/334, 26/234, 9/16, 20/120) задоволено заяву Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Львівської області від 26 грудня 2007 року у справі N 9/334 за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про виселення з нежитлових приміщень. Скасовано рішення господарського суду Львівської області від 26 грудня 2007 року у справі N 9/334. У задоволенні позовних вимог Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про виселення з нежитлових приміщень відмовлено повністю. Ухвалу господарського суду Львівської області від 09 березня 2010 року в частині забезпечення позову скасовано.
Не погодившись з рішенням господарського суду Львівської області від 08 квітня 2010 року та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01 липня 2010 року Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради звернулось з касаційною скаргою, в якій просить зазначені рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про перегляд рішення N 9/334 за нововиявленими обставинами відмовити повністю.
Вимоги касаційної скарги Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради обґрунтовує тим, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням вимог процесуального права та з неповним дослідженням матеріалів справи, а саме останній зазначає, що при розгляді заяви Відповідача і прийнятті оспорюваного рішення судом не враховано того факту, що обставина, яку відповідач вважає нововиявленою, не є такою в розумінні ст. 112 Господарського процесуального кодексу України. Судом не взято до уваги те, що рішенням господарського суду Львівської області у справі N 19/287 за позовом Прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради із Відповідача стягнуто неустойку. Також Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради вважає, що висновок суду про те, що факт оплати коштів за користування нежитловим приміщенням протягом 2008-2009 р.р., свідчить про продовження дії договору оренди від 31.12.2004 р. N Ф-2478-4 на наступний період відповідно п. 4.3.Договору є необґрунтованим. Касатор також вказує на те, що судом невірно проаналізовано норми Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні".
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 112 ГПК України передбачено, що господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.
До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.
Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
Так, Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 посилається на Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) N 7-рп/2009, Справа N 1-9/2009, статтею 21 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право опротестовувати акти виконавчих органів місцевих рад та вносити подання або протести на рішення місцевих рад залежно від характеру порушень. Протест прокурора приноситься до органу, який видав цей акт і зупиняє його дію, прокурору надається право звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним, і подача такої заяви зупиняє дію правового акта. Цим Рішенням Конституційного Суду України також визначено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, згідно вказаного Рішення Конституційного Суду України, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення, тому ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а відтак вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31 грудня 2004 року Управлінням комунальним майном Львівської міської ради (правонаступником якого є Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір оренди N Ф-2478-4 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), згідно ст. 1 якого Орендодавець на підставі наказу Управління комунального майна за N 200-0 від 07.06.2004 р. та угоди оренди нежитлових приміщень N 690-В від 01.07.2000 р. передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі Франківського районного відділу освіти м. Львова (балансоутримувач). Об'єктом оренди є нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул.Турнгєва, 80-а , загальною площею 250,30 кв.м. (Т-1, а.с.14).
Пунктом 4.1. Договору визначено термін дії останнього з 31.12.2004 р. до 31.12.2005 р.
Вищезазначений договір укладено з дотриманням вимог чинного законодавства: ст. 759 Цивільного кодексу України (435-15), ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 1 ст. 793 Цивільного кодексу України, а саме сторонами при укладенні такого досягнуто згоди щодо усіх істотних умов, передбачених законодавством для договорів такого виду, дотримано законодавчих вимог щодо форми правочину, об'єкт договору передано в користування, у зв'язку з чим, він є підставою для виникнення прав та обов'язків згідно ст. 11 Цивільного кодексу України.
У відповідності до п. 4.3. Договору оренди N Ф-2478-4 встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
У відповідності до приписів ч. 1, 2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Частиною 3 ст. 17 даного Закону встановлено, що після закінчення терміну договору оренди, орендар, який належним чином виконував свої обов’язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі, якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
Комісія з підготовки пропозицій для надання в оренду майна територіальної громади м. Львова розглянула звернення Приватного підприємця ОСОБА_1 (протокол від 28.12.2005 р.), рекомендувала Управлінню комунальної власності Львівської міської ради переукласти договір оренди N Ф-2478-4 від 31.12.2004 р. з Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 на підставі чого, Управлінням комунального майна видано наказ N 701-0 від 30.12.2005 р. "Про переукладення договору оренди від 30.12.2005 р. N Ф-2478-4", встановивши при цьому термін дії договору - три роки (Т-1, а.с.20).
29 листопада 2007 року Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради в односторонньому порядку наказом N 1108-0 скасовано свій попередній наказ N 701-0 від 30.12.2005 р. (Т-1, а.с.32).
Задовольняючи позовні вимоги рішенням від 26 грудня 2007 року про виселення Відповідача з нежитлових приміщень (Т-1, а.с.42-47), місцевий господарський суд поклав в основу наказ Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради N 1108-0 від 29.11.2007 р. "Про відмінну наказу від 30.12.2005 р. N 701-0", яким відмінено наказ Управління комунального майна від 30.12.2005 р. N 701 "Про переукладення договору оренди від 31.12.2004 р. N Ф-2478-4". Враховуючи, те, що наказ N 1108-0 від 29.11.2007 р. на час винесення рішення був чинним, не оскарженим, не визнаним недійсним та не відмінений, а відтак відсутні підстави для переукладення зазначеного договору оренди, оскільки термін дії договору оренди закінчився ще 31.12.2005 р. і в силу вимог ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний був повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі.
Як зазначалось вище, нововиявленою обставиною згідно ст. 112 Господарського процесуального кодексу України відповідач в заяві (Т-5, а.с.4-6) визначає рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. у справі N 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч. 14 ст. 46, частин першої та десятої ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"(справа про скасування актів органів місцевого самоврядування). В п. 5 абз. 5 зазначено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (ст. 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (ст. 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що оскільки наказом Управління комунальної власності Львівської міської ради від 29.11.2007 р. N 1108-0 відмінено наказ від 30 грудня 2005 року N 701-0 в частині переукладення договору оренди терміном на три роки та збільшення орендованих нежитлових приміщень, а тому накази не впливають на чинність договору N Ф-2478-4 від 31.12.2004 р., який в силу законну діє до 31 грудня 2008 р.
Крім того необхідно зауважити, що наказ від 30 грудня 2005 року N 701-0 було прийнято на виконання рішення оформленого протоколом від 28.12.2005 року територіальної громади міста Львова, яким рекомендовано Управлінню комунальної власності Львівської міської ради переукласти договір оренди N Ф-2478-4 від 31.12.2004 р.
Також, судами попередніх інстанцій надано вірну оцінку повідомленню Позивачу N 2-21398/2302 від 19.11.2007 р., в якому зазначено, що договір оренди N Ф-2478-4 від 31.12.2004 р. на новий термін переукладатися не буде і в якому рекомендовано Орендарю здати по акту приймання-передачі балансоутримувачу займані ним нежитлові приміщення на за адресою м. Львів, вул. Турнгєва, 80-а, загальною площею 250,30 кв.м. оскільки даний документ, не можна розцінювати як повідомлення про припинення дії договору оренди в розумінні ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки таке носить рекомендаційних характер та не стосується основного договору оренди.
Тобто з наведеного вище вбачається, що на день звернення Управління комунальної власності Львівської міської ради з позовом в суд 29 листопада 2007 року права позивача не були порушені, оскільки договір в силу закону та п. 4.3. Договору діяв до 31 грудня 2008 року.
Також, у матеріалах справи наявний лист позивача відповідачу від 19.12.2008 р. N 2302-67554 (Т-6, а.с.90-91) про припинення договірних стосунків між сторонами з моменту закінчення договору, а саме з 31 грудня 2008 року який в свою чергу ще раз підтверджує наявність орендних правовідносин між сторонами до 31 грудня 2008 року.
Однак, зазначений лист позивач листом від 23 лютого 2009 року N 2302-450 (Т-6, а.с.89) адресованим відповідачу та ЛКП "Навколо базару" (балансоутримувач) зазначив, що лист від 19.12.2008 р. за N 2302-6754 помилково направлено на їхню адресу, а тому інформацію, викладену у даному повідомленні вважати такою, що не відповідає дійсності.
Наведене свідчить, що у відповідності до приписів ч. 1, 2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, тобто суди попередніх інстанцій прийшли до вірного висновку, що договір оренди є чинним на тих самих умовах до 31 грудня 2010 року.
Крім того, необхідно зауважити, як встановлено судами попередніх інстанцій відповідачем належним чином виконувались обов'язки Орендаря за діючим договором оренди нерухомого майна а саме: проводились платежі за орендовані приміщення весь час від моменту укладення договору оренди і по даний час. Оплата проводилась у відповідності до вимог договору оренди N Ф-2478-4 нерухомого майна, а саме на підставі виставлених йому рахунків у чіткій відповідності до п. 5.3. та в цілому до розділу договору оренди N Ф-2478-4 нерухомого майна, що підтверджується платіжними дорученнями про сплату орендної плати за 2008-2009 р.р.(Т-6, а.с.24-82) та рахунками (Т-6, а.с.92-105).
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що в силу прийняття Верховною Радою України Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" від 15.12.2009 року, п. 5 Розділу ІІ якого встановлено, що термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважати продовженим до п‘яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін та чинності договору оренди N Ф-2478-4 до 31 грудня 2010 року може бути продовженим до 31 грудня 2015 року в силу закону.
Отже, під час вирішення спору, судами попередніх інстанцій правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційних скарг не спростовують висновків суду.
За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому ухвалу та постанову слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
постановив:
1. Касаційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2010 року у справі N 10/42 (9/334, 26/234, 9/16, 20/120) залишити без змін.
Головуючий
Судді