ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
01 квітня 2010 року
м. Київ
Справа N 33/202-09
Про стягнення грошової суми
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Капацин Н.В. - (доповідача у справі)
суддів: Могил С.К.,
Самусенко С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Індіпендент" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2009 у справі N 33/202-09 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індіпендент" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Регіон" про стягнення 242 171,64 грн.
за участю представників від:
позивача Балаян А.Г. (довір. від 07.05.07 р.)
відповідача Кучеренко М.А. (довір. від 01.03.10 р.)
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Індіпендент" (Позивач) 09.04.09 р. звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Регіон" про стягнення заборгованості за виконані будівельно-монтажні роботи згідно договору субпідряду N 04-149 від 02.08.04 р.
З урахуванням уточнення позовні вимоги складають суму 139 828,96 грн., із яких 75 604,05 грн. сума основного боргу, 44 757,60 грн. втрат від інфляції за період з 08.07.06р. по 25.02.09 р., 13 608 грн. пеня за 180 днів затримки розрахунків та 5 859,31 грн. - 3 % річних.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.09 р. у справі N 33/202-09, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.09 р. у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення попередніх інстанцій ґрунтуються на тому, що в силу статті 257 Цивільного кодексу України позивачем пропущено строк позовної давності, що відповідно до статті 267 цього Кодексу є підставою для відмови, у позові.
Не погоджуючись із вказаними судовими актами, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.09 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.09 р. у справі N 33/202-09, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.
В касаційній скарзі позивач зазначає, що відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею боргу або іншого обов'язку. Додатковими угодами від 30.11.05 р., від 17.02.06 р., актами до виконаних робіт, актом звірки розрахунків від 25.12.08 р. боржник визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, за договором субпідряду N 04-149 від 02.08.04 р. ТОВ "Індіпендент" (Субпідрядник) за завданням ТОВ "Будівельна компанія "Регіон" (Генпідрядник) мало виконати будівельно-монтажні роботи по реконструкції конвертерного цеху ВАТ "ДМЗ ім. Петровського" на загальну суму 27 345 896,30 грн.
Відповідно до пунктів 5.1, 5.2, 5.3 договору акти виконаних робіт по формі КБ-2В надаються Субпідрядником Генпідряднику не пізніше 25-го числа звітного місяця, розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі довідок про вартість виконаних робіт по формі КБ3 протягом 10 днів з моменту підписання цих довідок (при надходженні коштів від Замовника).
Тобто, в даному випадку термін проведення розрахунків визначений подією, а саме після перерахування коштів замовником.
Згідно акта N 5 позивач у грудні 2004 року виконав підрядні роботи за договором N 04-149 від 02.08.04 р. на загальну суму 161 079,60 грн.
14.01.05 р. сторони підписали довідку про вартість виконаних робіт по формі N КБ-3, яка підтверджує грошове вираження виконаних робіт за грудень на суму 161 079,60 грн., що із врахуванням послуг генпідряду в розмірі 1 % складає суму 159 468,80 грн.
Частина 1 статті 837 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Тобто, законодавець покладає на замовника обов'язок прийняти виконану роботу та оплатити прийняту роботу.
Термін оплати виконаної роботи за договором N 04-149 від 02.08.04 р. поставлено у залежність від настання певної події (протягом 10 днів з моменту підписання довідки по формі КБ-2В при надходженні коштів від замовника).
Згідно статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов'язано його початок.
Суди попередніх інстанцій не дослідили, відповідач не підтвердив належними засобами доказування терміни і строки перерахування йому грошових коштів замовником.
Крім того, додатковими угодами від 30.11.05 р., від 24.02.06 р., укладеними між позивачем і відповідачем підтверджується факт проведення взаєморозрахунків за договором N 04-149, за яким позивач є виконавцем, а відповідач замовником та договором N 06-208 від 17.02.06 р., за яким відповідач є виконавцем, а позивач замовником. За цими додатковими угодами сторони змінили порядок розрахунків за договором N 04-149 від 02.08.04 р.
Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як підтверджується актом звірки розрахунків від 25.12.08 р. позивач протягом періоду з 2004 по 2006 роки виконував певні роботи за договором N 04-149 (графа "Кредит" ТОВ БК "Регіон"), а відповідач розраховувався виконаними роботами, матеріальними цінностями та шляхом перерахування грошей (графа "Дебет" ТОВ БК "Регіон").
Згідно цього акта звірки сторони визначили заборгованість відповідача перед позивачем на суму 75 604,05 грн., актом звірки підтверджується виконання позивачем робіт на суму 161 079,60 грн., на обґрунтування чого до матеріалів справи додано первинний бухгалтерський документ - акт приймання виконаних підрядних робіт N 5 за грудень 2004 року.
Матеріали справи не містять доказів про встановлення сторонами строку оплати і погашення заборгованості за виконані підрядні роботи, а тому суди мали виходити з норм закону, закріплених частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, яка передбачає обов'язок боржника оплатити виконані позивачем підрядні роботи у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
До матеріалів справи залучено лист позивача N 01-07 від 10.02.09 р., з доказами його направлення відповідачеві 12.02.09 р., з вимогою про оплату боргу за договором N 04-149 від 02.08.04 р. на суму 75 604,05 грн.
Місцевий господарський суд та суд апеляційної інстанції не в повному обсязі дослідили наявні у матеріалах справи докази, як цього вимагає стаття 43 Господарського процесуального кодексу України, а тому рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з"ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5 - 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України N 8-рп/2010 від 11.03.2010 р. Вищий господарський суд України
постановив:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Індіпендент" задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.09 р. та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.09 р. у справі N 33/202-09 скасувати.
Справу N 33/202-09 передати до Господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд в іншому складі суду.
Постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді