ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
28 квітня 2011 року
м. Київ
Справа N К-38196/09
Про визнання протиправними дій,
скасування розпорядження
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого судді Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),
суддів Веденяпіна О. А.,
Головчук С. В.,
Зайця В. С.,
Цвіркуна Ю. І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2009 року у справі за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6 до Луганського обласного відділення з питань банкрутства про визнання протиправними дій, скасування розпорядження,
встановив:
Суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_6 звернувся з позовом до Луганського обласного відділення з питань банкрутства про визнання протиправними дій при проведенні перевірки, оформленої актом N 43 від 12 грудня 2008 року; скасування розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражного керуючого N 10 від 26 грудня 2008 року.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2009 року позов задоволено: скасовано розпорядження відповідача N 10 від 26 грудня 2008 року.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2009 року змінено постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2009 року в частині скасування розпорядження N 10 від 26 грудня 2008 року щодо ч. ч. 8, 9, 11 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". В цій частині ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В запереченнях на касаційну скаргу відповідач просив суд залишити її без задоволення.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Луганським обласним відділенням з питань банкрутства проведено перевірку додержання арбітражним керуючим (позивачем) ліцензійних умов.
Перевіркою встановлені порушення вимог чинного законодавства.
Результати перевірки оформленні актом N 43 від 12 грудня 2008 року.
На підставі акту перевірки відповідачем винесено розпорядження N 10 від 26 грудня 2008 року.
Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 13 лютого 2002 N 22/35 затверджено Порядок контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).
Відповідно до пунктів 1.1., 5.1., 5.2., 5.3., 6.1., 6.2., 6.3., 6.4. Порядку контроль за додержанням арбітражними керуючими (розпорядниками майна, керуючими санацією, ліквідаторами) (далі - арбітражний керуючий) ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі - Ліцензійні умови) здійснюють Державний департамент з питань банкрутства (його територіальні органи з питань банкрутства) як орган ліцензування та Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва (і його представництва) як спеціально уповноважений орган з питань ліцензування (органи контролю) у межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок.
При плановій перевірці арбітражного керуючого комісія перевіряє: додержання Ліцензійних умов провадження діяльності арбітражних керуючих; відповідність документів, на підставі яких арбітражний керуючий здійснює свою діяльність, вимогам чинного законодавства; відповідність відомостей, наведених в ліцензії, відомостям свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання; відповідність діяльності, яку здійснює арбітражний керуючий, вимогам чинного законодавства; своєчасність повідомлення Державного департаменту з питань банкрутства та органу державної реєстрації, у якому зареєстровано арбітражного керуючого, про зміну даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії; своєчасність переоформлення ліцензій.
При позаплановій перевірці арбітражного керуючого комісія перевіряє факти порушення арбітражним керуючим Ліцензійних умов, наведені у заяві, або виконання розпоряджень про усунення порушень Ліцензійних умов.
За результатами перевірки комісія складає акт перевірки додержання арбітражним керуючим Ліцензійних умов у двох примірниках (додаток 3). Один примірник акта видається арбітражному керуючому, який перевірявся, другий - зберігається органом контролю, який здійснив перевірку.
Орган контролю не пізніше десяти робочих днів з дати складання акта перевірки порушень Ліцензійних умов видає розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов або орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії.
У разі усунення виявлених перевіркою порушень у десятиденний термін та надання органу контролю відповідних документів розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов не видається.
Арбітражний керуючий, який одержав розпорядження про усунення ним виявлених порушень Ліцензійних умов, зобов'язаний його виконати і в установлений у розпорядженні термін у письмовій формі повідомити про це орган, який видав розпорядження.
У разі невиконання арбітражним керуючим розпорядження про усунення виявлених порушень Ліцензійних умов: Орган контролю за результатами перевірки складає акт про невиконання розпорядження про усунення виявлених порушень Ліцензійних умов, який є підставою для анулювання ліцензії.
Не погоджуючись з розпорядженням N 10 від 26 грудня 2008 року, позивач звернувся з цим позовом.
Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову.
Суд апеляційної інстанції не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині скасування оскаржуваного рішення щодо порушень ч. ч. 8, 9, 11 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції.
Так перевіркою встановлено, що по справі N 20/33б про банкрутство СТОВ "Колос" в порушення частини 11 статті 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор не надавав комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно банкрута за травень та жовтень 2008 року.
За змістом вказаної статті ліквідатор не рідше одного разу на місяць надає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів.
Суд апеляційної інстанції, зазначаючи, що в матеріалах справи містяться протоколи N 5 від 08 травня 2008 року та N 7 від 06 жовтня 2008 року засідання комітету кредиторів, прийшов до висновку, що з цих протоколів не вбачається, чи мало місце надання звіту арбітражним керуючим; протоколи складені спочатку місяця, а тому доповідь арбітражного керуючого не могла містити повну інформацію за ці місяці.
Висновки суду апеляційної інстанції є хибними.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, згідно з цими протоколами на засіданні комітетів кредиторів СТОВ "Колос" арбітражний керуючий надавав звіт про свою діяльність.
Доводи суду апеляційної інстанції відносно того, що засідання, проведені на початку місяця, не підтверджують звіт арбітражного керуючого за цей місяць, є неправильними, оскільки закон зобов’язує арбітражного керуючого надавати звіт про діяльність не рідше одного разу на місяць, а не інформацію про діяльність саме за цей місяць.
Тобто правове значення має інтервал надання звіту.
Таким чином, висновки суду порушення позивачем частини 11 статті 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є помилковими.
Судом апеляційної інстанції також зроблено висновок про порушення позивачем частин 8, 9 статті 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно положень цих статей кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунку здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому статтею 31 цього Закону.
З основного рахунку проводяться такі виплати: поточні комунальні та експлуатаційні платежі; інші витрати, пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури.
Перевіркою встановлено, що під час ліквідаційної процедури згідно договору купівлі-продажу від 03 травня 2008 року з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 по прибутковому касовому ордеру с. 02АААС N 378054 від 07 травня 2008 року надійшли кошти, проте, на основний рахунок СТОВ "Колос" останні зараховані не були. Того ж дня в межах ліквідаційної процедури за договорами про проведення незалежної оцінки N 12/2 від 12 лютого 2008 року з ПП "Грант-Л" та N 15/01 від 15 січня 2008 року з ПП "Грант-Л" позивачем готівкою сплачені 5 000 грн 00 коп.
Відповідно до частини 7 статті 30 Закону ліквідатор зобов'язаний використовувати при проведенні ліквідаційної процедури тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника.
Фактично позивач здійснив розрахунки в межах ліквідаційної процедури з каси підприємства, не перераховуючи кошти на банківський рахунок боржника, що є порушенням частин 8, 9 статті 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Отже в цій частині рішення суду апеляційної інстанції є правильним.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про незаконність рішення суду першої інстанції в частині скасування оскаржуваного розпорядження щодо порушень ч. ч. 8, 9 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", проте, помилково змінив рішення суду першої інстанції в цій частині. Відповідно до статті 202 КАС України такі обставини є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Касаційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6 задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2009 року скасувати.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2009 року скасувати в частині скасування розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) N 10 від 26 грудня 2008 року щодо частин 8, 9 статті 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
В цій частині ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову про скасування розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) N 10 від 26 грудня 2008 року щодо частин 8, 9 статті 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відмовити.
В іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Головуючий
Судді