ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
04 травня 2011 року
м. Київ
Справа N П/9991/234/11
Про визнання бездіяльності протиправною,
зобов’язання прийняти рішення за результатами проведення
перевірки щодо судді
Вищий адміністративний суд України у складі колегії:
головуючого судді: Олексієнка М.М.,
суддів: Зайцева М.П.,
Рецебуринського Ю.Й.,
Шведа Е.Ю.,
Черпака Ю.К.,
секретаря судового засідання Кочерги В.П.,
з участю представників:
позивача - Алексєєвої С.А.,
відповідача - Малиновської В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду адміністративну справу за позовом "Delta Capital SA" ("Дельта капітал СА") до Вищої ради юстиції про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання прийняти рішення за результатами проведення перевірки щодо судді,
встановив:
У квітні 2011 року представник "Delta Capital SA" ("Дельта капітал СА") звернувся в суд з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність Вищої ради юстиції (далі - Рада) щодо неприйняття рішення за результатами перевірки скарги на неправомірні дії судді господарського суду Житомирської області Тимошенка О.М., допущені при розгляді справи за позовом ОСОБА_7 до Закритого акціонерного товариства "Житомирські ласощі" (далі - ЗАТ "Житомирські ласощі") про визнання недійсним рішення загальних зборів та зобов’язати прийняти рішення у порядку і строк, передбачений законом.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у вересні 2010 року Компанія "Delta Capital SA" ("Дельта капітал СА") звернулась до відповідача зі скаргою на неправомірні дії судді Тимошенка О.М., які виразились у незаконному прийнятті судових рішень по забезпеченню позову та забороні державному реєстратору вносити будь-які зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців щодо органів управління юридичної особи - ЗАТ "Житомирські ласощі". Вказані рішення фактично привели до рейдерського захоплення товариства та позбавлення компанії права власності на акції, які складають 95,07% статутного фонду. Проте, Рада, як орган, наділений повноваженнями здійснювати перевірку обставин, які свідчать про порушення присяги судді, всупереч Закону України "Про Вищу раду юстиції", по теперішній час рішення по скарзі не прийняла, що свідчить про її бездіяльність та змушує просити суд зобов’язати прийняти рішення у строки і у спосіб, визначені законом.
У письмовому запереченні Вища рада юстиції просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що на звернення представника позивача Головою Ради у відповідності до Закону України "Про звернення громадян" надана відповідь. В теперішній час проводиться перевірка обставин, викладених у заяві, про результати зацікавлені особи будуть повідомлені додатково.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з мотивів та підстав, наведених у заяві.
Представник відповідача проти позову заперечила з мотивів, викладених у поясненні.
Вислухавши доводи осіб, які з’явились у судове засідання, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.
Згідно матеріалів справи, втому числі позовної заяви, у вересні 2010 року представник позивача звернувся до Ради із скаргою на неправомірні дії судді господарського суду Житомирської області Тимошенко О.М., які виразились в порушенні присяги при прийнятті рішень про забезпечення позовних вимог від 02.07.2010 року та заборону державному реєстратору вносити будь-які зміни у Єдиний державний реєстр юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців від 05.07.2010 року, тому просив притягнути його до відповідальності.
Листом Голови Ради N 8073/0/910 від 21.09.2010 року позивачу повідомлено, що його звернення передано на перевірку члену Ради, за результатами якого буде прийнято рішення.
Така відповідь розцінюється представником, як протиправна бездіяльність Ради.
Проте, з таким висновком суд погодитись не може.
Відповідно до статті 1 Закону N 22/98-ВР від 15 січня 1998 року "Про Вищу раду юстиції" (далі - Закон N 22/98-ВР) Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність.
Повноваження, організація і порядок діяльності Вищої ради юстиції визначаються Конституцією України, Законом N 22/98-ВР та регламентом, який затверджується на її засіданні.
В Законі N 22/98-ВР визначено виключний перелік суб’єктів, за зверненнями яких Рада вправі ухвалювати свої рішення.
Так, відповідно до положень цього Закону, питання про внесення подання Президенту України про призначення особи на посаду судді Рада розглядає не інакше ніж за рекомендацією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (стаття 29); питання про призначення судді на адміністративну посаду - за поданням відповідної ради суддів (стаття 29-1); питання про встановлення результатів кваліфікаційного іспиту або відмову у рекомендуванні для обрання на посаду судді безстроково - за скаргою відповідного кандидата на посаду судді (стаття 29-2); питання про звільнення судді з посади - за пропозицією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України чи члена Вищої ради юстиції (стаття 30); питання про порушення вимог законодавства щодо несумісності - за пропозицією народного депутата України, Голови Верховного Суду України, голови вищого спеціалізованого суду України, Міністра юстиції України, Генерального прокурора України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (стаття 34); питання про відкриття дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів - за поданням члена Вищої ради юстиції (стаття 38).
Жодний інший суб’єкт не може претендувати на розгляд його звернення на засіданні Ради.
Оскільки позивач безпосередньо не відноситься до суб’єктів, за зверненням яких Рада вправі ухвалювати рішення, Голова Ради, діючи у відповідності зі статтею 21 Закону N 22/98-ВР, § 4 розділу І Регламенту Вищої ради юстиції, затвердженого рішенням Вищої ради юстиції від 4 жовтня 2010 року N 791/0/15-10 (далі - Регламент), статтею 20 Закону України N 393/96-ВР від 02 жовтня 1996 року "Про звернення громадян", повідомив заявника, що відомості, викладені у скарзі, доручено перевірити члену Ради та про результати розгляду буде повідомлено додатково.
При цьому Рада як колегіальний орган, на даній стадії жодних рішень чи дій по скарзі позивача не приймала і не вчиняла, оскільки, в даному випадку, вона починає діяти з моменту внесення членом Ради за наслідком здійсненної ним перевірки пропозиції щодо подання про звільнення судді з посади або про відкриття дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів.
Такий висновок ґрунтується на положеннях Закону 22/98-ВР. Зокрема, статтею 39 визначено стадії дисциплінарного провадження. До них відносяться:
1) перевірка даних про дисциплінарний проступок;
2) відкриття дисциплінарного провадження;
3) розгляд дисциплінарної справи;
4) прийняття рішення.
Згідно статті 40 згаданого Закону перевірка даних про дисциплінарний проступок здійснюється за дорученням Вищої ради юстиції, Голови або його заступника одним із членів Вищої ради юстиції шляхом одержання письмового пояснення від судді та інших осіб, витребування та ознайомлення з матеріалами судових справ, одержання іншої інформації від будь-яких органів, організацій, установ, громадян чи їх об'єднань. За наслідками перевірки складається довідка з викладенням фактичних обставин, виявлених під час перевірки, висновків і пропозиції. З довідкою і матеріалами повинен бути ознайомлений суддя, стосовно якого проводилася перевірка. Довідка і всі матеріали перевірки передаються до Вищої ради юстиції, яка вирішує питання про доцільність порушення дисциплінарного провадження.
На час розгляду справи таке подання членом Ради за зверненням представника позивача не внесено, тому Рада не могла приймати рішення.
Керівництво роботою Ради покладено на Голову Ради та заступника. Відповідно до статей 20, 21 Закону N 22/98-ВР, § 4 розділу І Регламенту, до повноважень Голови Ради, заступника Голови, що здійснюються за дорученням Голови, зокрема, віднесено здійснення контролю за своєчасним і належним розглядом подань, скарг та інших звернень, поданих до Вищої ради юстиції у встановленому законом порядку.
Таким чином, фактично спірні правовідносини виникли не за участю Ради як колегіального органу, а з її посадовою особою, як окремим суб'єктом владних повноважень, який в межах своєї компетенції приймає рішення.
Відповідно до правил предметної підсудності та особливостей провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (частина 4 статті 18, стаття 171-1 КАС України) Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльність Вищої ради юстиції, а не її посадових осіб.
За змістом статей 3, 6, частини 3 статті 50 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, який, на думку позивача, порушив його права, свободу чи інтерес. Саме позивач зазначає особу, яка повинна відповідати за позовом.
Стаття 52 цього Кодексу не допускає заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це потягне за собою зміну підсудності адміністративної справи.
Безпідставною є також вимога про зобов'язання Ради розглянути матеріали за зверненням представника "Delta Capital SA" ("Дельта капітал СА") згідно із статтею 40 Закону України N 22/98-ВР.
Виходячи з положень, викладених у пункті 2 частини 5 статті 171-1 КАС України, суд може зобов’язати, зокрема, Вищу раду юстиції вчинити певні дії у разі визнання дій чи бездіяльності протиправними. При цьому, суд повинен врахувати вимоги частини 2 статті 6 Конституції України, згідно яких органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Повноваження Вищої ради юстиції визначені у статті 131 Конституції України та статті 3 Закону N 22/98-ВР. Зокрема, Вища рада юстиції:
1) вносить подання Президенту України про призначення суддів на посаду або про звільнення їх з посади;
2) за поданням відповідної ради суддів призначає на посади голови суду, заступника голови та звільняє їх з цих посад;
3) розглядає справи і приймає рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності;
4) розглядає скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.
Стаття 40 Закону N 22/98-ВР, на яку посилається представник позивача, регламентує порядок перевірки даних про дисциплінарний проступок. Як зазначалось вище, членом Ради проводиться перевірка за скаргою "Delta Capital SA" ("Дельта капітал СА"), довідка з викладенням фактичних обставин, виявлених під час перевірки до Ради не передавалась, тому суд не може зобов’язати Раду як колегіальний орган прийняти рішення за результати перевірки щодо судді Тимошенка О.М. Згідно пояснень представника відповідача довідка N 11355/0/9-10 від 15.11.2010 року складена членом Ради ОСОБА_10 не стосується скарги на дії судді Тимошенка О.М., оскільки по даній скарзі перевірку проводить заступник Голови Ради Ізовітова Л.П.
На підставі наведеного, керуючись статтями 18, 159 - 163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
У задоволенні позову представника "Delta Capital SA" ("Дельта капітал СА") до Вищої ради юстиції про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити дії, направлені на прийняття рішення за результатами проведення перевірки щодо судді господарського суду Житомирської області Тимошенка О.М. за скаргою "Delta Capital SA" ("Дельта капітал СА") - відмовити повністю.
Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.
Головуючий
Судді