АНТИМОНОПОЛЬНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ
ЛИСТ
22.10.2008 N 22-02/231
Щодо підходів АМКУ при дослідженні ознак
наявності колективного монопольного (домінуючого)
становища суб'єктів господарювання
Інформаційна службова записка
Департамент конкурентної політики на основі аналізу матеріальних норм законодавства про захист економічної конкуренції, практики їхнього застосування вважає за доцільне при дослідженні ознак наявності колективного монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання використовувати наступні підходи.
1) Дослідження ознак наявності колективного монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання здійснюється у два етапи:
- визначення структурних ознак колективного домінування;
- аналіз наявності або відсутності значної конкуренції, яку зазнають суб'єкти господарювання, що діють на ринку.
2) Визначення структурних ознак колективного домінування здійснюється у порядку, передбаченому пунктами 3-8 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України 5 березня 2002 року N 49-р (надалі - Методика). При цьому, у випадку виявлення на ринку суб'єктів господарювання, для яких виконуються наступні умови:
- сукупна частка не більше ніж трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків;
- сукупна частка не більше ніж п'яти суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків, - робиться висновок про наявність на ринку структурних ознак колективного домінування.
Наявність структурних ознак колективного монопольного (домінуючого) становища доводиться органом Антимонопольного комітету України.
3) При визначенні складу групи суб'єктів господарювання, яка має структурні ознаки колективного домінування на ринку, до складу найбільших учасників ринку не доцільно включати суб'єктів господарювання ринкові частки яких є суттєво меншими, ніж ринкові частки інших учасників групи, і при цьому сукупна ринкова частка великих учасників відповідає критеріям пункту 5 статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ). Такою кількісною ознакою має бути, як правило, різниця від попереднього найбільшого (за розміром частки) не менше 10%.
Наприклад, на регіональному ринку реалізації моторних бензинів діє 10 суб'єктів господарювання, при цьому ринкові частки найбільших з них складають 30, 25 та 5%. У цьому разі до складу групи суб'єктів господарювання, що мають структурні ознаки колективного домінування, недоцільно включати учасника, ринкова частка якого 5%, оскільки його частка не дає йому змоги істотно впливати на умови обороту товару на ринку.
4) За умови встановлення на ринку структурних ознак колективного домінування, доведення наявності значної конкуренції мають здійснювати суб'єкти господарювання, стосовно яких встановлено структурні ознаки монопольного (домінуючого) становища. Орган Антимонопольного комітету України (при потребі) спростовує відповідні доводи відповідачів відповідно до пп. 10.1.3, 10.1.5 та 10.1.6.2 Методики.
Аналіз поведінки учасників ринку з метою встановлення наявності або відсутності значної конкуренції, що її зазнають суб'єкти господарювання, які мають структурні ознаки колективного домінування здійснюється органом Антимонопольного комітету України на основі інформації наданої суб'єктами господарювання.
5) При аналізі наявності або відсутності значної конкуренції, що її зазнають суб'єкти господарювання, аналізуються дві групи ознак конкуренції, що випливають з визначення поняття "економічна конкуренція", яке міститься в абзаці 2 статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ): позитивні та негативні ознаки.
6) До позитивних ознак конкуренції, зокрема, належать:
- змагання між суб'єктами господарювання;
- переваги над іншими суб'єктами господарювання здобуті завдяки власним досягненням;
- можливість покупців вибирати між кількома продавцями, чи можливість продавців обирати між кількома покупцями.
7) Змагання між суб'єктами господарювання передбачає вчинення ними певних дій, що є відповіддю (реагуванням) на дії інших учасників ринку. Такі дії можуть, зокрема, виступати у формах цінового та нецінового змагання:
Ознаками цінового змагання, зокрема, є:
а) за незбільшення витрат - систематичне зменшення цін з метою збереження чи збільшення обсягів власної реалізації;
б) за збільшення витрат - систематичне стримування цін з метою збереження обсягів власної реалізації;
Ознаками нецінового змагання, зокрема, є:
а) заходи зі зменшення собівартості товару;
б) заходи із підвищення якості товару за незмінної ціни, включаючи створення нових товарів-замінників;
в) заходи із підвищення поінформованості споживачів (реклама);
г) заходи зі створення додаткових каналів розповсюдження товарів.
При цьому, при аналізі рекламної політики суб'єктів господарювання потрібно розрізняти інформативну та переконуючу рекламу. Інформативна реклама в якості обов'язкового елементу містить інформацію про ціну товару та інші фактичні умови його реалізації. Реклама, яка не містить такої інформації, а спрямована лише на переконання споживача у перевагах певної торгової марки, є переконуючою.
Необхідно мати на увазі, що ознакою значної конкуренції є лише інформативна реклама. Переконуюча реклама, що прив'язує споживача до певної торгової марки, штучно звужує товарні межі ринку і за наслідками є антиконкурентною.
8) Переваги, що є бажаним наслідком змагання, слід розглядати насамперед як збільшення або збереження ринкової частки або, принаймні, обсягу реалізації товарів та послуг. Інші переваги (збільшення прибутковості, оновлення виробництва) можуть братись до уваги у разі, якщо встановлено наявність зазначених вище переваг як мети змагань.
9) При визначенні можливості покупців суб'єктів господарювання вибирати між кількома продавцями чи можливості продавців обирати між кількома покупцями слід з'ясувати наступні питання:
1. Чи здатна наявна на ринку пропозиція задовольнити наявний попит (чи відсутній на ринку дефіцит);
2. Чи можуть покупці окремого суб'єкта господарювання задовольнити свій попит в інших продавців у разі неможливості подальшого придбання цього товару у цього суб'єкта господарювання;
3. Чи пов'язано переключення на придбання товару в інших продавців (реалізація товару іншим покупцям) із додатковими витратами;
4. Чи наявна у покупців (продавців) інформація про можливість придбання (реалізації) товару в інших продавців (іншим покупцям);
У випадку позитивних відповідей на питання 1, 2 та 4 і негативної відповіді на питання 3 робиться висновок про існування можливості покупців (продавців) вибирати між кількома продавцями (покупцями).
10) Негативні ознаки конкуренції полягають в тому, що жоден окремий учасник ринку або група учасників ринку, якщо вони діятимуть узгоджено, не може визначити умови обороту товарів на ринку (не має ринкової влади).
11) Ознаками ринкової влади, зокрема, є:
1. Щодо особливості поведінки суб'єкта (суб'єктів господарювання) на ринку -
здатність суб'єкта господарювання, який (які) не є єдиним (єдиними) виробником (постачальником) відповідного товару (товарної групи), диктувати свої умови при продажу товару (товарної групи), укладенні договору про поставки, нав'язувати споживачу невигідні умови;
здатність суб'єкта (суб'єктів) господарювання шляхом монополізації ринку постачання виробничих ресурсів обмежувати конкуренцію, витісняти з ринку інших підприємців, які виробляють відповідні товари (товарні групи) із застосуванням цих виробничих ресурсів або створювати бар'єри вступу на ринок;
здатність суб'єкта (суб'єктів) господарювання скорочувати або обмежувати випуск товарів(товарних груп) і постачання їх на ринок збуту з метою отримання однобічної користі при купівлі або продажу товарів (товарних груп), при укладанні договорів і угод про постачання товарів (товарних груп), а інші суб'єкти господарювання, які є його конкурентами, не здатні компенсувати утворений дефіцит товарів (товарних груп);
здатність суб'єкта (суб'єктів) господарювання підвищувати ціни на товари (товарні групи) і підтримувати їх на рівні, що перевищує рівень, обумовлений конкуренцією на ринку;
2. Щодо особливостей ринку -
присутність на ньому суб'єкта господарювання (суб'єктів) господарювання в якого немає жодного конкурента;
частки на ринку, які належать конкурентам порівняно невеликого розміру;
можливості доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів (товарних груп) суттєво обмежені;
бар'єри доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявні пільги чи інші обставини, які суттєво обмежують вступ на ринок нових суб'єктів господарювання.
Крім того, як додаткові ознаки ринкової влади також розглядаються:
високий рівень концентрації ринку;
високі бар'єри вступу на ринок потенційних конкурентів;
тривалий період (не менше 3 років) відсутність появи нових суб'єктів господарювання з істотною часткою на ринку;
суттєва кількісна перевага (не менше ніж 10%) частки суб'єкта (суб'єктів) господарювання над частками інших конкурентів за умови стабільності структури ринку протягом тривалого періоду;
значні частки суб'єкта (суб'єктів) господарювання на вертикально суміжних ринках (ресурсів, транспортних послуг, торговельних послуг, рекламних послуг тощо) та територіально суміжних ринках;
наявність у об'єкта аналізу особливих прав, повноважень, пільг, зокрема наданих органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративного-господарського управління та контролю чи інших суб'єктів господарювання, які займають монопольне (домінуюче) становище.
12) Для визначення наявності значної конкуренції, що її зазнають учасники ринку необхідним є доведення водночас:
- відсутності будь-яких ознак в них ринкової влади;
- наявності можливостей вибору покупців (продавців);
- наявності ознак цінового змагання
або
- наявності не менше ніж однієї ознаки нецінового змагання.
13) При потребі доведення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) чи спростування доводів суб'єкта (суб'єктів) господарювання про відсутність монопольного (домінуючого) становища і вирішення питання щодо визнання становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання монопольним (домінуючим) органи Антимонопольного комітету України можуть уточнити товарні, територіальні (географічні) межі чи часові межі товарного ринку.