Не хочете користуватися пільгою з ПДВ? Змусимо!
З наданням пільг з ПДВ по консультаційних, інжинірингових, інженерних, юридичних (у тому числі адвокатських), бухгалтерських, аудиторських, актуарних та інших подібних послугах консультаційного характеру спочатку не все було чисто. А коли частина платників ПДВ вирішила добровільно відмовитися від застосування цієї пільги (дізнавшись про істинну ціну такої пільги), то податкові органи дивним чином ополчилися проти такого рішення.
Ми вже звикли до того, що правила податкового обліку в Україні істотно відрізняються від аналогічних правил по бухгалтерському обліку.
Так, наприклад, єдиний вибір, який міг зробити платник податків до 01.01.2011 p.,- вибрати систему оподаткування: загальну або спрощену. У іншому усі дії платника податків були повністю формалізовані податковим законодавством і практично не надавали права вибору.
У бухгалтерському обліку господарюючим суб'єктам для вибору надається багато альтернатив, наприклад, право самостійно визначати:
- вартісний критерій для основних засобів і малоцінних необоротних активів;
- межу істотності інформації, відображеної у фінансовій звітності;
- періодичність зарахування сум дооцінки необоротних активів в нерозподілений прибуток;
- методи визначення величини резерву сумнівних боргів;
- створення забезпечення для відшкодування наступних (майбутніх) витрат та платежів;
- методи відображення фінансових інвестицій на дату балансу;
- методи калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, послуг);
- перелік та склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, послуг);
- базу розподілу загальновироб-ничих змінних і розподілених постійних загальновиробничих витрат тощо.
У зв'язку з прийняттям ПК України і наближенням податкового обліку до бухгалтерського у платників податків також істотно розширилися права і з'явилося право вибору різних методів та принципів, наданих в П(С)БО в декількох варіантах.
Більше того, в ПК України законодавці надали платникам податків право відмовлятися від податкових пільг. На перший погляд, дивне право, оскільки у більшості випадків ми звикли до боротьби платників податків за право на застосування пільг. Адже податкова пільга - повне або часткове звільнення від сплати податків або зборів для юридичних осіб (рідше - за фізичних).
Проте облікові працівники не з чуток знають, що надані підприємствам пільги, приміром, з податку на прибуток або ПДВ, створюють ряд проблем в податковому обліку. До того ж надання нових пільг не завжди відбувається гладко для платників податків і може знадобитися коригування після їх застосування.
Якщо пільги законодавцями надаються платникам податків «безкорисливо», то не зовсім зрозумілий опір податківців застосуванню такого права на відмову. Приміром, податківці намагаються усіма силами не допустити відмови платників податків від пільг з ПДВ.
Розглянемо питання: чи може платник податків відмовитися від пільги і наскільки неспростовна думка податківців з цього питання?
Порядок надання, використання і відмови від використання або призупинення використання податкових пільг описаний в ст. 30 розд. І ПК України. Згідно з п. 7.2 ст. 7 розд. I ПК України при встановленні податку можуть передбачатися податкові пільги і порядок їх застосування.
Пункт 30.4 ст. 30 розд. І ПК України надав платнику податків право відмовитися від використання податкової пільги або призупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Згідно з п. 30.1 ст. 30 розд. І ПК України податкова пільга - передбачене податковим і митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку по нарахуванню і сплаті податку і збору, сплата їм податку і збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер і громадське значення здійснюваних ними витрат. Тобто пільга може зменшити або повністю відмінити податкове зобов'язання обмеженого кола платників.
Пунктом 30.9 ст. 30 розд. І ПК України визначене, що податкова пільга надається шляхом:
а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;
б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору;
в) встановлення пониженої ставки податку та збору;
г) звільнення від сплати податку та збору.
Простота норм ст. 30 ПК України навіть не викликає сумнівів втому, що від будь-якої пільги платнику податків можна відмовитися.
Право платника податків на відмову від пільги настільки очевидно, що, не знаючи про роз'яснення ДПАУ, важко навіть уявити, чим можна аргументувати інше тлумачення.
Розмежування пільг залежно від способу надання (п. 30.9 ст. 30 розд. І ПК України) наштовхнуло ДПАУ на думку класифікувати види пільг і можливість відмови від них за критеріями, що незрозуміло звідки взялися: чи то пільга надається по окремих операціях, чи то по окремих платниках.
Так, в останньому1 Листі N 6286/7/16-1517 ДПАУ робить прив'язку ст. 30 розд. І ПК України до розд. V «Податок на додану вартість» саме в частині підпункту «г» п. 30.9 ст. 30 розд. І ПК України, а саме: звільнення від сплати податку та збору.
На думку ДПАУ, ця пільга надається не окремим платникам податку, а застосовується при здійсненні окремих операцій, визначених ст. 197 розд.V ПК України і окремими пунктами підрозд. 2 розд. XX ПК України.
Таким чином, відмовитися від використання податкової пільги або призупинити її використання на один або декілька податкових періодів платник податку має право лише тоді, коли звільнення надається безпосередньо платнику податку, а не по окремих операціях з постачання тих або інших товарів або надання тих або інших послуг.
В частині, що стосується ПДВ, це лише одна з категорій пільг, що надається платникам податку зменшенням податкового зобов'язання після нарахування податку та збору (підпункт «б» п. 30.9 ст. 30 розд. І ПК України), тобто право на формування податкового кредиту у покупця (замовника) (абзац 10 Листів N6280/7/16-1517).
ДПАУ в Листі N 1390/7/16-1517-01 наводить більш об'ємне роз'яснення, що таке пільга з податкового кредиту:
«Цією пільгою мають право користуватися усі зареєстровані у встановленому порядку платники податку на додану вартість. Суть цієї пільги полягає в зменшенні податкових зобов'язань платника податку, нарахованих ним по певній операції з поставки товарів (послуг), на суму податкових зобов'язань іншого платника податку, яка відповідає сумі податку, нарахованій таким іншим платником податку на поставлені йому товари (послуги). У розділі V ПК України таке зменшення називається податковим кредитом і статтями 198 та 199 регламентується право на його отримання. Ця пільга не надається особам, які не зареєструвалися платниками податку, але зооовязані сплачувати податок до бюджету або у зв'язку зі здійсненням ними певних операцій (отримання послуг від нерезидента) або внаслідок перевищення граничного рівня об'єму операцій, які підлягають оподаткуванню, і після досягнення якого реєстрація є обов'язковою. Цей вид пільги надається платникам податку».
Це щось нове! До останнього часу податковий кредит ніколи пільгою не вважався і не називався.
Абсурдність такого висновку очевидна - такого виду пільг немає в Довіднику пільг2.
Далі. У Листі N 6286/7/16-1517 не менш дивне розбиття підпунктів за критеріями, а звідси і висновок ДПАУ: «від таких видів пільг, як встановлення пониженої ставки податку та збору (підпункт «в» пункту 30.9 статті 30 ПК України) і звільнення від сплати податку та збору (підпункт «г» пункту 30.9 статті 30 ПК України), платники податку не мають права ні відмовитися, ні призупинити їх використання на один або декілька звітних періодів, оскільки ці пільги надаються не безпосередньо платникам, а стосуються окремо перерахованих у відповідних статтях ПК України операцій».
Статтею 193 ПК України понижена ставка податку складає 0%. Ця пільга надається не окремим платникам податків, а застосовується при здійсненні операцій з постачання окремих товарів (послуг), визначених ст. 195 розд. V ПК України. Що стосується звільнення від сплати податку та збору (підпункт «г» п. 30.9 ст. 30 розд. І ПК України), то ця пільга, як і пільга відносно зниження ставки податку надається не окремим платникам податків, а застосовується при здійсненні операцій з постачання окремих товарів (послуг), визначених ст. 197 розд. V ПК України.
Таким чином, висновок ДПАУ зводиться до одного: відмовитися від пільги платник податків має право лише тоді, коли звільнення надається безпосередньо платнику податків, а не по окремих операціях з поставки тих або інших товарів або надання тих або інших послуг (підпункт «в» і «г» п. 30.9 ст. 30 розд. 1 ПК України), а це означає, що відмовитися можна тільки від податкового кредиту (підпункт «б» п. 30.9 ст. 30 розд. І ПК України)!
Ми вже звикли сприймати будь-які тлумачення норм законів, що непіддаються поясненню або здоровому глузду, як вигідну позицію для цілей поповнення бюджету.
Напевно багато хто пам'ятає, як деякі підприємства, що зважилися після ухвалення Закону про ПДВ зльготуємими операціями з ПДВ скористатися передбаченими в цьому Законі пільгами з ПДВ, жорстоко поплатилися штрафами, не забезпечивши доказову базу права користування такою пільгою.
У 2011 році ситуація складається протилежна: підприємства не бажають користуватися пільгою, а податківці наполягають на її застосуванні.
Попри те, що пільга традиційно вважається вигодою, але якщо йдеться про ПДВ, надання пільг з його сплати не завжди призводить до позитивного результату і для платника податків, що користується пільгою, і для його контрагента (у зв'язку з відсутністю податкового кредиту з ПДВ).
Чим пояснюється небажання ДПАУ визнати право платника податків на відмову від пільги?
Податковим кодексом України розширений перелік послуг, які не є об'єктом обкладення ПДВ. Зокрема, вже багато писалося і говорилося про надану пп. 196.1.14 п. 196.1. ст. 196 розд. V ПК України пільгу з ПДВ з консультаційних, інжинірингових, бухгалтерських, аудиторських послуг, інших послуг консультаційного характеру, а також послуг у сфері інформатизації. До того ж ПК України не деталізує цей перелік послуг. У зв'язку з цим у пос-тачальників послуг виникла маса питань з визначенням того, які ж послуги не обкладаються пдв.
Заручниками цієї ситуації стали і покупці послуг. Цілком можлива ситуація, при якій податков органи виявлять бажання спере чатися за право покупця послуї на податковий кредит, посилаючись на те, що відповідні послуги не повинні були обкладатися ПДВ.
Дуже проблематичним стає питання розподілу податкового кредиту для окремих категорій платників податків, діяльність яких включає оподатковувані і не оподатковувані ПДВ операції.
Крім того, підприємствам, що надають такі послуги, необхідно було визнати постачання усіх необоротних активів, які використовувалися і використовуватимуться для надання цих послуг, в сумі їх балансової вартості на 01.01.2011 p., а також товарів/ послуг, придбаних до 01.01.2011 p., за якими був нарахований податковий кредит.
Звідси стає зрозумілою позиція ДПАУ.
До всього додамо, що згадані листи ДПАУ, хоч і адресовані Державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, м.м. Київ та Севастополь, наказами не є і, відповідно, реєстрацію в Мінюсті України не могли пройти, а були опубліковані лише в бухгалтерських журналах. Відповідно, ніякої юридичної сили не мають.
До того ж Кабмін України має намір відновити обкладення ПДВ послуг у сфері інформатизації, консультаційних, інжинірингових, інженерних, юридичних (у тому числі адвокатських), бухгалтерських, аудиторських,акту-арних та інших подібних послуг консультаційного характеру.
У Верховній Раді України 21.04.2011 р. ухвалений за основу відповідний Законопроект N 8321, яким запропоновано з ПК України виключити пп. 196.1.14 п. 196.1 ст. 196. Таким от чином уряд планує запобігти необгрунтованим втратам податкових надходжень до Державного бюджету.
Помітимо, що в Законопроекті N 8321 немає навіть натяку на те, що велика частина «пільговиків» заплатила за цю пільгу податковим зобов'язанням по основних фондах і товарно-матеріальних цінностях, що числяться в обліку на 01.01.2011 р., тому, в принципі, ці суми треба було б відшкодувати платникам податків.
Кабмін України чомусь не акцентував увагу в поясненні до Законопроекту N8321 на тому, скільки необгрунтованих надходжень від користування цією пільгою вони забезпечили до Держбюджету за січень 2011 року. Адже саме із-за нарахування податкового зобов'язання частина платників податків категорично була проти цієї пільги. Тому що п. 188.1 ст. 188 розд. V ПК України передбачене: при постачанні необоротних активів, у тому числі у разі їх самостійної ліквідації, переведення з виробничих до невиробничих, переведення з використання в оподатковуваних операціях для використання в неоподатковуваних, база оподаткування визначається виходячи з їх балансової вартості на момент їх постачання.
__________________________
1 Це вже не перший коментар ДПАУ в частині надання ПК України пільг. Така ж думка викладалася в Єдиній базі податкових знань, Листі ДПАУ від 20.01.2011 р. N 1390/7/16-1517-01, журналі «Вісник податкової служби України» N 6/2011 р. (с. 28).
2 Довідник податкових пільг N 57, наданих чинним законодавством зі сплати податків та зборів за станом на 01.04.2011 р. доведений листом ДПАУ від 21.03.2011 р.
Список використаних документів
ПК України - Податковий кодекс України
Закон про ПДВ - Закон України від 03.04.1997 р.N 168/97-ВР«Про податок на додану вартість» (втратив чинність)
Законопроекті» 8321 - Проект закону України від 31.03.2011 р. N 8321 «Про внесення змін до Податкового кодексу України і затвердження ставок вивізного (експортною) мита на деякі види зернових культур»
Лист N 6286/7/16-1517- Лист ДПАУ від 04.03.2011 р. N 6286/7/16-1517 «Про ПДВ»
Лист N 1390/7/16-1517-01 - Лист ДПАУ від 20.01.2011 р. N 1390/7/16-1517-01 «Про можливість відмови під пільг з ПДВ»
“Консультант бухгалтера” N 22 (614) 30 травня 2011 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)