ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
13 січня 2011 року
м. Київ
Справа N К-39670/09
Про скасування рішення
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Васильченко Н.В.,
Калашнікової О.В.,
Леонтович К.Г.,
Цуркана М.І.,
Чалого С.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 серпня 2009 року у справі N 2-а-3251/09/0570 за позовом державного підприємства "Донецька залізниця" до виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення, -
встановила:
У лютому 2009 року державне підприємство "Донецька залізниця" звернулося в суд з позовом до виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення N 240 від 09.02.2009 р. щодо застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування в розмірі 8363,25 грн., з яких 5575,50 грн. не прийнятих до заліку витрат страхувальника та 2787,75 грн. штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що путівка матері і дитини, від якої відмовилася особа, була видана двом дорослим особам за згодою головного лікаря санаторію, який не відноситься до суто дитячого лікувального закладу.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 серпня 2009 року, позовні вимоги задоволені.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями виконавча дирекція Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем була проведена перевірка позивача з 03.02.2009 р. по 04.02.2009 р. щодо правильності нарахування, перерахування і розпорядження коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 01.01.2008 р. по 01.01.2009 р.. За результатами перевірки був складений акт від 04.02.2009 р., з якого вбачається, що позивачем при наданні путівки матері і дитини двом дорослим особам, порушений п. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" та п. 4.7 Інструкції про порядок забезпечення застрахованих осіб і членів їх сімей путівками на санаторно-курортне лікування, які придбані за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 02.06.2005 N 55. На підставі матеріалів документальної перевірки відповідачем було прийняте рішення N 240 від 09.02. 2009 р. про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування в розмірі 8363,25 грн., з яких 5575,50 грн. не прийнятих до заліку витрат страхувальника - вартості путівки матері і дитини та 2787,75 грн. штрафу.
Задовольняючи позовні вимоги суди першої і апеляційної інстанції виходили з тих обставин, що виділена підприємству путівка не була спеціалізованою - дитячою, санаторій "Мисхор" також не був спеціалізованим дитячим оздоровчим закладом, позивачем за наявності узгодження з головним лікарем клінічного санаторію, спірна путівка була виділена двом дорослим, застрахованим працівникам позивача, за умови скороченого строку на величину суми ПДВ у дитячій путівці, тому позивач дотримався вимог чинного законодавства видавши санаторно-курортну путівку матері і дитини двом дорослим працівникам підприємства.
Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками судів першої та апеляційної інстанції виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем отримана від відповідача санаторно-курортна путівка матері і дитини N 387970 вартістю 6195 грн. за 10% її вартості в санаторій "Мисхор" для лікування дитини у супроводі дорослого. Дана путівка була призначена для санаторно-курортного лікування та оздоровлення дитини. Разом з тим, вказана путівка була виділена двом дорослим застрахованим працівникам підприємства. Відповідач не прийняв зараховані позивачем витрати по спірній путівці в сумі 5575,50 грн. (6159 - 10% 619,50 грн.), посилаючись на порушення п. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", відповідачем було прийняте оскаржуване рішення N 240 від 09.02. 2009 р. про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, згідно якого не прийнято до заліку витрати страхувальника 5575,50 грн. за використану не за призначенням путівку та застосований штраф у розмірі 2787,75 грн.
Згідно п. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" забезпечення відновлення здоров’я застрахована особа та члени її сім’ї (а також особа, яка навчається у вищому навчальному закладі) мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у межах асигнувань, встановлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду. Порядок отримання путівок для санаторно-курортного лікування визначений Інструкцією N 55 від 03.06.2005 р. "Про порядок забезпечення застрахованих осіб та членів їх сімей путівками на санаторно-курортне лікування, які придбані за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності". Пунктом 4.7 Інструкції визначено, що путівка до санаторно-курортного закладу для лікування дитини у супроводі дорослого видається одному із застрахованих батьків (матері або батькові) або застрахованій особі, яка їх замінює (опікунові, піклувальнику), за наявності у дитини медичних показань на санаторно-курортне лікування. Виходячи зі змісту наведеної норми передбачена видача путівки на санаторно-курортне лікування саме дитини, а дорослий, як застрахована особа, отримує цю путівку за місцем своєї основної роботи і супроводжує дитину для проходження курсу лікування. Розділ путівки, визначеної для оздоровлення дитини, окремо для двох дорослих осіб вказаною Інструкцією не передбачений, оскільки такий вид путівок мають спеціальне призначення, а саме - санаторного курортного лікування та оздоровлення дитини.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми колегія судді приходить до висновків, що путівки матері і дитини являються цільовими путівками саме для санаторно-курортного лікування та оздоровлення дитини в супроводі дорослого і її використання для дорослих являється не цільовим використанням.
Згідно п. 8.7. Інструкції "Про порядок надходження, обліку і витрачання коштів Фонду", затвердженою постановою правління Фонду від 26.06.2001 р. N 16, витрати коштів фонду, які були проведені з порушенням законодавства не приймаються до заліку у рахунок страхових внесків і відшкодовуються за рахунок коштів страхувальника. Нецільове використання путівки матері і дитини являється порушенням законодавства та наведених нормативних актів, тому у відповідача були законодавчо обґрунтовані підстави прийняти оскаржуване рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідачем прийняте оскаржуване рішення відповідно до норм діючого законодавства і в межах наданих повноважень, тому суди першої та апеляційної інстанції прийшли до помилкових висновків щодо наявності підстав для його скасування.
Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги відповідача дають підстави для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанції винесені незаконні і необґрунтовані рішення, постановлені з порушенням норм матеріального і процесуального права, які підлягають скасуванню, враховуючи, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але неправильно застосовані норми матеріального права, суд касаційної інстанції має підстави для ухвалення по справі нового рішення та з урахуванням наведеного заявлений позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
постановила:
Касаційну скаргу виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності задовольнити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 серпня 2009 року скасувати, ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову державного підприємства "Донецька залізниця" до виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення N 240 від 09.02.2009 р. відмовити.
Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 КАС України.
Судді