ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
02.02.2011 N К-54017/09
Про визнання незаконним та скасування наказу
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - Смоковича М.І., суддів - Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Мороз Л.Л., Чумаченко Т.А., при секретарі - Мирутенко О.М. (за участю: представника позивачів - К.В.В., представника відповідача - Д.Н.М.), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу К.В.В. як представника П.О.І., П.Л.М., П.Д.О. на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2009 року у справі за позовом П.О.І., П.Л.М., П.Д.О. до Міністерства з питань житлово-комунального господарства України про визнання незаконним та скасування наказу, ВСТАНОВИЛА:
П.О.І., П.Л.М. та П.Д.О. звернулись до суду з позовом до Міністерства з питань житлово-комунального господарства України про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України "Про затвердження порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання" N 4 від 22.11.2005 року з наступними змінами та доповненнями.
В подальшому позивачі уточнили позовні вимоги та просили суд скасувати наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 6 листопада 2007 року N 169 "Про затвердження змін до наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року N 4".
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 червня 2008 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 6 листопада 2007 року N 169 "Про затвердження змін до наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 р. N 4".
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2009 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 червня 2008 року скасовано. Провадження у справі закрито.
Не погоджуючись з постановленою у справі ухвалою апеляційного суду, К.В.В. як представник П.О.І., П.Л.М., П.Д.О. звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу, апеляційний суд виходив з того, що провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з існуванням судових рішень, постановлених у справах за результатами оскарження громадянами України законності наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України N 169 від 06.11.2007 року, про скасування якого ставиться питання і в даному позові.
Так, постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, апеляційний суд послався на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 червня 2009 року у справі N 8/498 за позовом Б.В.М. та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 3 жовтня 2008 року у справі N 8/271 за позовом Р.М.А.
З огляду на те, що в обох вищезазначених справах позивачами заявлялись вимоги, зокрема, про скасування наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 6 листопада 2007 року N 169 "Про затвердження змін до наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року N 4", - суд розцінив постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 червня 2009 року у справі N 8/498 та від 3 жовтня 2008 року у справі N 8/271 такими, що можуть вважатись прийнятими з того самого спору та між тими самими сторонами, що і в справі за позовом П.О.І., П.Л.М., П.Д.О.
Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України з таким висновком погодитись не може, виходячи з наступного.
Статтею 55 Конституції України ( 254к/96-ВР ) кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Згідно з положеннями статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (в редакції, чинній на момент звернення до суду) до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (в редакції, чинній на момент звернення до суду) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) до компетенції адміністративних судів віднесено, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Разом з тим, підстави для закриття провадження у справі визначені статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), і до них належить випадки закриття провадження у разі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.
Апеляційний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі не звернув уваги на те, що П.О.І., П.Л.М., П.Д.О. не були сторонами у справах N 8/498 та N 8/271, та до розгляду зазначених справ не залучались.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність судових рішень, що набрали законної сили з того самого спору і між тими самими сторонами, оскільки питання про захист у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади прав, свобод чи інтересів П.О.І., П.Л.М., П.Д.О. у тих справах - не вирішувались.
Відповідно до частини 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.
З огляду на наведені обставини справи і вимоги чинного процесуального законодавства апеляційний суд неправомірно закрив провадження у справі, в той час, як був зобов'язаний переглянути рішення суду першої інстанції по суті заявлених вимог.
Відповідно до частини 4 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.
Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що ухвала апеляційного суду є помилковою та підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до апеляційного суду для перегляду по суті постанови суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Керуючись статтями 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), колегія суддів УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу К.В.В. як представника П.О.І., П.Л.М., П.Д.О. задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2009 року у справі - скасувати.
Справу за позовом П.О.І., П.Л.М., П.Д.О. до Міністерства з питань житлово-комунального господарства України про визнання незаконним та скасування наказу повернути на новий розгляд до апеляційного суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.