Податковий та бухгалтерський облік наближено,
але з’явилися податкові різниці та третій вид обліку
Однією з переваг Податкового кодексу є наближення податкового обліку до бухгалтерського, лише наближення, а не уніфікація. Тож бухгалтери і далі обчислюють і бухгалтерські витрати (собівартість), і податкові. Але з’явився і третій вид обліку!
Тобто проблем менше не стало, адже маємо:
1) постійні та змінні податкові різниці (податкова різниця - різниця, яка виникає між оцінкою і критеріями визнання доходів, витрат, активів, зобов’язань за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності, та доходами і витратами, визначеними згідно з розділом III Кодексу. І про них слід звітувати. Це і є третій вид обліку, адже відповідно до пп. 17.1.12 ПКУ за методикою, затвердженою Міністерством фінансів, платник податку на прибуток повинен вести облік тимчасових та постійних податкових різниць і використовувати його дані для складання декларації з податку на прибуток;
2) тепер разом із податковою звітністю слід подавати і фінзвітність (при уніфікації обліку фінзвітність була б зайвою);
3) в Україні досі немає чіткої методики обчислення бухгалтерської собівартості, зокрема немає відповідних П(С)БО, не діють постанови Кабінету Міністрів від 23.04.1996 р. № 452 «Про затвердження Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств», від 26.04.1996 р. № 473 «Про затвердження Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості». Залишаються Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджені наказом Мінпромполітики від 09.07.2007 р. № 373. Також слід керуватися додатком СВ до рядка 05.1 до Декларації з податку на прибуток «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)», який дуже складно заповнити, особливо на великих виробництвах (обсяг розрахунку може сягати сотень сторінок; це ще одна відповідь на запитання, чому в Україні вигідніше торгувати, а не виробляти);
4) до податкової собівартості відносять те, що ніколи не увійде до бухгалтерської. Зокрема за пп. 140.1.8 до витрат платника податку включаються витрати (крім капітальних, які підлягають амортизації) на утримання та експлуатацію таких об’єктів, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок платника податку станом на 1 липня 1997 року, але не використовуються для отримання доходу:
- дитячих ясел або садків;
- закладів середньої і середньої професійно-технічної освіти та закладів підвищення кваліфікації працівників такого платника податку;
- дитячих, музичних і художніх шкіл, шкіл мистецтв;
- спортивних комплексів, залів і майданчиків, що використовуються для фізичного оздоровлення та психологічної реабілітації працівників платника податку, клубів і будинків культури;
- приміщень, що використовуються платником податку для організації харчування працівників платника податку;
- багатоквартирного житлового фонду, у тому числі гуртожитків, одноквартирного житлового фонду в сільській місцевості та об’єктів житлово-комунального господарства;
- дитячих таборів відпочинку й оздоровлення;
- установ соціального захисту громадян (будинки-інтернати, будинки для літніх).