ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
06 липня 2010 року
м. Київ
Справа N 8/218-09(32/132-08)
Про стягнення грошових коштів
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Дроботової - головуючого
Н.Волковицької
Л.Рогач
за участю представників:
позивача ОСОБА_1 - довіреність від 13.01.2010 р.
відповідача ОСОБА_2 - довіреність від 24.12.2009 р.;
ОСОБА_3 - довіреність від 24.12.2009 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Агрофірма Катеринівська" на постанову від 10.03.2010 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі N 8/218-09(32/132-08) господарського суду Дніпропетровської області за позовом Приватного підприємства "Агрофірма Катеринівська" до Відкритого акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 3 521 478,00 грн.
встановив:
У вересні 2008 р. ПП "Агрофірма Катеринівська" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ВАТ "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ВАТ "ОГЗК") про стягнення збитків, заподіяних вилученням земель відповідно до акта від 16.03.2005 р. в розмірі 3 521 478 грн., посилаючись на приписи статей 88, 89 Земельного кодексу України (в редакції 1990 р.) та статті 156, 157 Земельного кодексу України (2001 р.).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2008 р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.12.2008 р., позовні вимоги задоволені в повному обсязі, стягнуто з ВАТ "ОГЗК" на користь ПП "Агрофірма Катеринівська" збитків у сумі 3 521 478,00 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2009 р. судові рішення скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2009 р. (суддя Дубінін І.Ю.) у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Суд першої інстанції мотивуючи рішення, зокрема, зазначив, що позивачем було пропущено строк заявлення вимоги про стягнення збитків, згідно із вимогами Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. N 284, а також звернення до суду з такою вимогою поза межами встановлено строку позовної давності.
За апеляційної скаргою ПП "Агрофірма Катеринівська" Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Стрелець Т.Г., Головко В.Г., Логвиненко А.О.) переглянувши рішення суду першої інстанції від 24.12.2009 р. в апеляційному порядку, постановою від 10.03.2010 р. залишив його без змін.
ПП "Агрофірма Катеринівська" подала до Вищого господарського сдуу України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, щодо визначення судами початку перебігу строку позовної давності, а також залишенням судами поза увагою акта визначення розміру збитків у зв'язку із вилученням земель позивача від 16.03.2005 р.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ПП "Агрофірма Катеринівська" про стягнення з ВАТ "ОГЗК" збитків, заподіяних вилученням земель відповідно до акта від 16.03.2005 р. в розмірі 3 521 478 грн., з посиланням на приписи статей 88, 89 Земельного кодексу України (в редакції 1990 р.) та статті 156, 157 Земельного кодексу України (2001 р.).
ПП "Агрофірма Катеринівська" є правонаступником колгоспу-комбінату "Катеринівський", що підтверджується статутом підприємства.
Під час розгляду справи судами було встановлено, що Постановою Верховної Ради України від 18.03.1999 р. N 517-XIV "Про вилучення та надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб та попереднє погодження місць розташування об'єктів" ВАТ "ОГЗК" надано у тимчасове користування землі колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі землі колгоспу - комбінату "Катеринівський" в кількості 230,8 га. строком на 5 років.
Пунктом 4 вказаної Постанови встановлено, що підприємства, установи та організації, яким надаються земельні ділянки для несільськогосподарських потреб, відшкодовують втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва відповідним обласним радам в порядку і розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України N 1279 від 17.11.1997 р.
Відповідно до частини 1 статті 90 Земельного кодексу України (1990 року, положення якого діяли на момент виникнення спірних правовідносин) втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, заподіяні вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для використання їх у цілях, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості земель у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ і організацій, підлягають відшкодуванню Уряду Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським Радам народних депутатів.
Частиною 2 вказаної норми визначено, що ці втрати компенсуються поряд з відшкодуванням збитків відповідно до статті 88 цього Кодексу.
Статтями 88 та 89 Земельного кодексу України (1990 року) встановлено, що збитки, заподіяні вилученням (викупом) або тимчасовим зайняттям земельних ділянок, а також обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, погіршенням якості земель або приведенням їх у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян, підлягають відшкодуванню в повному обсязі власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, які зазнали цих збитків.
При обчисленні обсягу збитків враховуються проведені витрати на поліпшення якості землі за час використання земельних ділянок, а також неодержані доходи.
Відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам провадиться підприємствами, установами, організаціями та громадянами, яким відведено земельні ділянки, що вилучаються (викуповуються), а також підприємствами, установами, організаціями та громадянами, діяльність яких призводить до обмеження прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршення якості земель, розташованих у зоні їх впливу.
Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні положення закріплені у статтях 156, 157 Земельного кодексу України (2001 р.).
Постановою КМ України від 19.04.93 р. N 284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, пунктом 4 якого передбачено, що розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості).
Відповідно до пункту 5 Порядку, збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина.
Здійснюючи апеляційний розгляд справи судом апеляційної інстанції було зазначено, що враховуючи те, що землі колгоспу - комбінату "Катеринівський", правонаступником якого є ПП "Агрофірма "Катеринівська", були вилучені Постановою Верховної Ради України від 18.03.1999 р. N 517-XIV в кількості 230,8 га та надані в тимчасове користування строком на 5 років під розширення Північного, Шевченківського та Чкалівського N 1 кар'єрів по видобутку марганцевих руд ВАТ "ОГЗК", а також беручи до уваги вимоги пункту 5 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, суд дійшов висновку, що збитки, заподіяні вилученням вказаних земель, підлягають відшкодуванню після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, на виконання вимог пункту 3 постанови Верховної Ради України від 18.03.1999 р. N 517-XIV "Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб", між ВАТ "ОГЗК" та Нікопольською районною радою був укладений договір на право тимчасового користування земельною ділянкою від 28.12.2001 р., який зареєстрований у книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 28.12.01 р. за N 19 (том 1 а. с. 45-48).
Даним договором встановлений період використання ВАТ "ОГЗК" земельної ділянки - 5 років.
Планом зовнішніх меж землекористування, який є невід’ємною частиною договору на право тимчасового користування земельною ділянкою від 28.12.2001 р. згідно пункту 1.1. цього договору, встановлені межі земельних ділянок, які надані в користування відповідачу.
Станом на момент розгляду справи доказів визнання вказаного договору недійсним повністю або частково у встановленому законом порядку суду сторонами не надано.
Після закінчення строку дії вказаного договору на право тимчасового користування земельною ділянкою від 28.12.2001 р. між ВАТ "ОГЗК" та Нікопольською районною державною адміністрацією був укладений договір оренди землі від 27.12.2006 р., відповідно до умов якого відповідачу були надані в оренду земельні ділянки на період з 01.10.2006 р. по 31.12.2054 р. (на 49 років), в тому числі й земельна ділянка із земель колгоспу - комбінату "Катеринівський" (кадастровий номер 1222985500:01:451:0001) площею 1783,2957 га (Шевченківський кар’єр).
Судом апеляційної інстанції також було зазначено, що проект заходів для приведення у стан, придатний для використання за цільовим призначенням земельних ділянок, наданих у тимчасове користування відповідачу, кошторис витрат на це, а також документи про вартість робіт з приведення у попередній стан зіпсованих або пошкоджених земель сторонами суду не надані. Надання вказаних документів станом на час розгляду справи у суді є неможливим, оскільки відповідач продовжує користуватись вилученою у позивача земельною ділянкою, а отже - виготовити названі документи буде можливо після закінчення строку користування землею, з урахуванням її стану на момент повернення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що з урахуванням приписів пункту 5 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою КМ України від 19.04.1993 р. N 284, позивач мав право заявити понесені ним збитки до стягнення відповідачу у період часу з 18.03.1999 р. - дати прийняття Верховною Радою України постанови N 517 про вилучення земель у позивача, по 28.12.2001 р. - дату укладення ВАТ "ОГЗК" з Нікопольською районною радою договору на право тимчасового користування земельною ділянкою від 28.12.2001 р., тобто дати видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку відповідача.
У зазначений строк позивач не звертався до відповідача з вимогою сплатити спричинені збитки. Комісія для визначення розміру збитків Нікопольською районною державною адміністрацією на звернення позивача була створена у 2005 році, а акт визначення збитків у зв'язку з вилученням земель колгоспу-комбінату "Катеринівський" датовано 16.03.2005 р., тобто поза межами встановлених законодавством строків.
За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то:
- протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи;
- шкідливий результат такої поведінки (збитки);
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками;
- вина правопорушника.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення. За відсутності хоча б одного з визначених елементів цивільна відповідальність не настає.
Враховуючи приписи законодавства та беручи до уваги встановлені під час здійснення судового провадження обставини справи, на підставі оцінених судами першої та апеляційної інстанції наявних у матеріалах справи доказів за приписами статей 42 - 43 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на помилковість посилань судів на пропуск позивачем строку позовної давності щодо вимоги про стягнення спричинених вилученням земель збитків, оскільки встановивши відсутність порушеного права у особи, яка звернулася за захистом такого права, судам слід відмовляти у задоволенні позовних вимог саме з підстав відсутності порушеного права, а не через пропуск позивачем строку позовної давності. Проте, вказане не є підставою для скасування судових рішень у даній справі, з огляду на встановлення обставин щодо відсутності у позивача порушеного права.
Керуючись пунктом 1 статті 111-9, статтями 111-5, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
постановив:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.03.2010 р. у справі N 8/218-09(32/132-08) господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття та відповідно до статей 125, 129 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України N 8-рп/2010 від 11.03.2010 р. касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді