ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
18 травня 2011 року
м. Київ

Справа N 18/244/11

Про визнання банкрутом

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого,

Коваленка В.М. (доповідач у справі),

Короткевича О.Є.,

розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Зіньківська сільгосптехніка", м. Зіньків Полтавської області на постанову від 14.03.2011 р. Харківського апеляційного господарського суду та ухвалу від 15.02.2011 р. господарського суду Полтавської області у справі N 18/244/11 господарського суду Полтавської області за заявою Прокурора Київського району м. Полтави в інтересах держави в особі відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі відособленого структурного підрозділу Полтавської філії НАК "Украгролізинг", м. Полтава до боржника відкритого акціонерного товариства "Зіньківська сільгосптехніка", м. Зіньків Полтавської області про визнання банкрутом

розпорядник майна - арбітражний керуючий Куценко В.М.

в судовому засіданні взяли участь представники:

ВАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" ОСОБА_1, довір.,

ВАТ "Зіньківська сільгосптехніка" ОСОБА_2., довір.,

встановив:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.01.2011 року порушено провадження у справі N 18/244/11 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Зіньківська сільгосптехніка" (далі - Боржник, Товариство) за заявою Прокурора Київського району м. Полтави, що звернувся в інтересах держави в особі відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі відособленого структурного підрозділу Полтавської філії НАК "Украгролізинг" (далі - Кредитор, НАК) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.02.2011 року (суддя - Паламарчук В.В.) визнані вимоги НАК до Боржника в сумі 416 059 грн. 48 коп. основного боргу, НАК зобов'язано подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства, щодо останнього введена процедура розпорядження майном, а розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Куценка В.М.

Не погодившись із цією ухвалою, відкрите акціонерне товариство "Зіньківська сільгосптехніка" звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 15.02.2011 року, а провадження у справі "закрити".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2011 року (головуючий суддя - О.В.Шевель, судді: В.В.Лакіза, О.А.Пуль) ухвалу господарського суду Полтавської області від 15.02.2011 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з цими судовими рішення судів першої та апеляційної інстанцій, відкрите акціонерне товариство "Зіньківська сільгосптехніка" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2011 року та ухвалу господарського суду Полтавської області від 15.02.2011 року, а провадження у справі "закрити".

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 1, 6, 7 Закону про банкрутство, ст. 230 Господарського кодексу України, а також норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 1, 2 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заявлені до Боржника в заяві про порушення справи про банкрутство кредиторські вимоги НАК є безспірними та складають більше 300 мінімальних заробітних плат, а тому є підстави для порушення та продовження провадження у справі про банкрутство Товариства. Крім цього, суд апеляційної інстанції, з посиланням на норми законодавства, зазначив, що прокурор мав право подати заяву про порушення справи про банкрутство Товариства, оскільки прокурор у такому випадку виступав в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, яким була утворена НАК з метою сприяння реалізації державної політики в агропромисловій сфері.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із вказаними висновками, у зв'язку з чим зазначає про таке.

За приписами норм ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство однією із обов'язкових умов для порушення справи про банкрутство є розмір заявлених ініціюючим кредитором до боржника безспірних кредиторських вимог, який має складати не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати.

Виходячи з правового аналізу положень ст. 1 вказаного закону щодо визначення правових категорій безспірності вимог кредиторів, кредитора у справі про банкрутство та грошового зобов'язання, яке складає безспірні кредиторські вимоги ініціюючого кредитора, останні є зобов'язаннями боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. При цьому, норми вказаної статті встановлюють обмеження щодо складу таких грошових зобов'язань при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство, які полягають у тому, що до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф) , визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Слід зазначити, що категорія "недоїмка" жодним нормативним актом, що регулюють цивільно-правові відносини, не визначена. Однак, норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України визначають категорії "неустойка", "пеня" та "штраф".

Так, нормами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, нормами ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з правового аналізу вказаних положень законодавства за порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на винного учасника господарських відносин (на зобов'язану особу) може покладатись господарська відповідальність, у тому числі у вигляді застосування штрафних санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення господарського суду Полтавської області від 27.01.2009 року у справі N 5/20-14/455-8/100 (а.с. 25-31) з Товариства на користь НАК поряд із сумою основного боргу - 32 912 грн. 01 коп., стягнено пеню в розмірі 1921 грн. 47 коп., вартість об'єкта лізингу - 299 000 грн. 00 коп. та суму щорічної надбавки в розмірі 84 147 грн. 47 коп. Саме ці суми були покладені в основу безспірних кредиторських вимог ініціюючого кредитора до Товариства та визначені судами в оскаржуваних судових рішеннях (окрім стягненої суми пені) у якості безспірних кредиторських вимог ініціюючого кредитора до Товариства, як підстава для порушення справи про банкрутство Боржника.

Однак, зі змісту вказаного рішення від 27.01.2009 року вбачається, що сума вартості об'єкта лізингу - 299 000 грн. 00 коп. та сума щорічної надбавки в розмірі 84 147 грн. 47 коп. були стягненні з Товариства, як передбачена та узгоджена сторонами договору лізингу відповідальність Товариства перед НАК "за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх обов'язків в період дії даного договору", яка (відповідальність) відповідає суті та вимогам ст. 230 Господарського кодексу України, ст. 549 Цивільного кодексу України щодо визначення та підставам застосування штрафних санкцій за порушення стороною господарського зобов'язання. У зв'язку з цим такі суми (вартості об'єкта лізингу - 299 000 грн. 00 коп. та щорічної надбавки в розмірі 84 147 грн. 47 коп.) є сумами штрафних санкцій за невиконання Товариством господарського зобов'язання, а відтак не підлягають включенню до складу грошового зобов'язання у розумінні ст. 1 Закону про банкрутство, та не є такими, до підлягають включенню до складу безспірних кредиторських вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство Товариства.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли неправомірного та такого, що зроблений з невірним застосуванням норм цивільного, господарського права та Закону про банкрутство, висновку про те, що стягненні з Товариства на користь НАК суми вартості об'єкта лізингу - 299 000 грн. 00 коп. та щорічної надбавки в розмірі 84 147 грн. 47 коп. підлягають включенню до складу грошового зобов'язання та до складу безспірних вимог до Боржника.

Враховуючи викладене а також те, що відповідно до норм ст. 22 Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" мінімальний розмір заробітної плати з 01.01.2010 року складає 941 грн. 00 коп., тобто 300 мінімальних заробітних плат, відповідно - 282 300 грн. 00 коп., судами попередніх інстанцій на підставі доказів у справі встановлена безспірна сума стягненої з Товариства за рішенням суду основної заборгованості на користь НАК в розмірі 32 912 грн. 01 коп., а остання сума є меншою за розмір 300 мінімальних заробітних плат, суди попередніх інстанцій дійшли неправомірного висновку про дотримання при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство Товариства вимог ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство та наявність підстав для продовження провадження у справі про банкрутство Боржника.

Слід зазначити, що дотримання умов, передбачених ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство є обов'язковим при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство за загальною процедурою банкрутства, які (умови) лише сукупно складають предмет спору у відповідній справі про банкрутство.

Відповідно до норм п. 11 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин та виходячи із системного аналізу положень ГПК України та норм Закону про банкрутство, висновок суду першої інстанції про обґрунтованість порушення, наявність підстав для продовження процедури банкрутства Товариства та введення процедури розпорядження майном, що підтриманий судом апеляційної інстанції, зроблений без врахування та без дотримання викладених норм Закону про банкрутство та норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, у зв'язку з чим оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, як незаконні, а провадження у справі про банкрутство Товариства - припиненню за відсутністю предмету спору.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст. 1, 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 22 Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік", ст. 230 Господарського кодексу України, ст. 549 Цивільного кодексу України та п. 11 ст. 80, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

постановив:

1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Зіньківська сільгосптехніка" задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2011 р. та ухвалу господарського суду Полтавської області від 15.02.2011 р. у справі N 18/244/11 скасувати.

3. Провадження у справі N 18/244/11 припинити.

Головуючий

Судді

Постанова виготовлена та підписана 18.05.2011 року.