ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
23 травня 2011 року
м. Київ
Справа N 18/26
Про відшкодування шкоди в порядку регресу
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кролевець О.А.
суддів Іванової Л.Б.
Шевчук С.Р.
розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2011 р. у справі N 18/26 господарського суду міста Києва за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до Приватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 25 500,00 грн.
за участю представників:
позивача: не з’явився
відповідача: ОСОБА_1
встановив:
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія (надалі – "ПрАТ СК") "Уніка" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія (надалі - ПрАТ СК) "Добробут" про стягнення збитків в розмірі 25 500,00 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.03.2011 р. (суддя Мандриченко О.В.) позов задоволено частково, стягнуто з ПрАТ СК "Добробут" 24 990,00 грн. та судові витрати.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2011 р. (судді Скрипка І.М., Іваненко Я.Л., Остапенко О.М.) апеляційну скаргу ПрАТ СК "Добробут" на рішення місцевого господарського суду у справі N 18/26 повернуто в порядку п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.
Не погоджуючись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, ПрАТ СК "Добробут" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2011 р. у зв’язку з неправильним застосуванням судом норм процесуального права, і передати справу до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті.
Сторони, згідно з приписами ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 111-7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 3 статті 94 ГПК України, якою встановлено вимоги до форми та змісту апеляційної скарги, зокрема передбачено, що до скарги додаються докази сплати державного мита.
Згідно ст. 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Порядок і розмір сплати державного мита в Україні встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. N 7-93 "Про державне мито" (надалі – "Декрет").
Відповідно до п. 2 ст. 3 Декрету ставку державного мита з позовних заяв майнового характеру встановлено в розмірі 1% ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25 500,00 грн.).
Нормами зазначеного п. 2 ст. 3 Декрету також передбачено, що при поданні апеляційної скарги підлягає сплаті державне мито в розмірі 50 відсотків ставки з оскаржуваної суми, що підлягає сплаті в разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції.
Так, з матеріалів справи вбачається, що формулюючи свої вимоги, відповідач просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2011 р. по справі N 18/26 повністю та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що подаючи апеляційну скаргу ПрАТ СК "Добробут" повинно було сплатити державне мито у розмірі 127,50 грн., тобто 50 % від суми сплаченого при подачі позову мита в сумі 255,00 грн.
Однак, даного відповідачем здійснено не було, а подане суду платіжне доручення, як доказ сплати державного мита за подання апеляційної скарги, містить неправильне обрахування суми, що підлягає сплаті.
З огляду на дане, твердження відповідача, викладені в касаційній скарзі, не відповідають нормам чинного законодавства та не спростовуються висновків суду апеляційної інстанції та факт правильного застосування ним п. 3 ч.1 ст. 97 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-13 ГПК України, Вищий господарський суд України
постановив:
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2011 р. у справі N 18/26 залишити без змін.
Головуючий
Судді