ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
25 травня 2011 року
м. Київ
Справа N 25/32пн
Про скасування акту
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Козир Т.П.
суддів Мамонтової О.М.
Прокопанич Г.К.
за участю представників:
Скаржника: ОСОБА_1 дов. від 26.04.2011 року N 48 10"Д".
розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.03.2011 року у справі N 25/32пн за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод золото", м. Краматорськ Донецької області до відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" м. Горлівка Донецької області в особі відокремленого підрозділу Краматорські електричні мереж м. Краматорськ Донецької області про скасування акту про порушення Правил користування електричною енергією N 031973 від 14.04.2009 року та визнання висновків комісії по розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією необґрунтованим
встановив:
У лютому 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод золото" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" в особі відокремленого підрозділу Краматорських електричних мереж, просило скасувати акт про порушення Правил користування електричної енергії N 031973 від 14.04.2009 року та визнати необґрунтованими висновки комісії з розгляду актів про порушення Правил користування електричної енергії, посилаючись на пошкодження розрахункового засобу обліку електричної енергії в результаті пожежі.
Заперечуючи проти позову, відкрите акціонерне товариство "Донецькобленерго" зазначило, що позивачем неправильно обраний спосіб захисту, а провадження у справі підлягає припиненню згідно пункту 1 частини 1 статі 80 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, відповідач зазначив, що відповідальність за збереження приладу обліку та можливі ризики його пошкодження, відповідно до законодавства та договору на постачання електричної енергії несе споживач, тобто товариство з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод золото" (а.с. 25-30).
Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.02.2011 року (суддя Бойко І.А.) провадження у справі N 25/32пн припинено, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 41-42).
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що акт про порушення Правил користування електричної енергії N 031973 від 14.04.2009 року та висновки комісії по розгляду актів про порушення Правил користування електричної енергії можуть бути використані лише в якості доказу у разі розгляду справи по суті.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.03.2011 року (головуючий Будко Н.В., судді Акулова Н.В., Геза Т.Д.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Ювелірний завод Золото” на ухвалу господарського суду Донецької області від 24.02.2011 р. у справі N 25/32пн задоволено частково. Ухвалу господарського суду Донецької області від 24.02.2011 р. у справі N 25/34пн скасовано. Справу N 25/32пн за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Ювелірний завод Золото” до відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” в особі відокремленого підрозділу Краматорських електричних мереж про скасування акту про порушення Правил користування електричною енергією N 031973 від 14.04.2009 року та визнання висновків комісії по розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією необґрунтованими передано на розгляд господарському суду Донецької області (а.с. 65-66).
Судовий акт мотивований тим, що, якщо обраний особою, яка звернулася з позовом, спосіб захисту не призводить до поновлення його порушеного права, але при розгляді спору буде встановлений факт порушення прав цією особи (позивача), то суд має сам визначити належний спосіб судового захисту і ухвалити відповідне рішення щодо захисту порушеного права.
Не погодившись з постановленим судовим актом, відкрите акціонерне товариство "Донецькобленерго" звернулося з касаційною скаргою, просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції як неправомірну, оскільки висновок про те, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав є обґрунтованим у розумінні ч. 2 статті 20 Господарського кодексу України, оскільки рішення комісії, яке оформлене протоколом від 26.01.2011 року N 131, відноситься до актів ненормативного характеру.
Позивач, заперечуючи проти касаційної скарги зазначив, що оформлене протоколом рішення комісії має для нього обов’язковий характер та є актом ненормативного характеру.
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що 14 квітня 2009 року представниками відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" було проведено перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод золото" щодо виконання Правил користування електричною енергією.
За результатами перевірки було складено акт про порушення Правил користування електричною енергією N 031973 від 14.04.2009 року.
У протоколі N 131 від 26.01.2011 року викладені висновки комісії з розгляду акту N 031973 від 14.04.2009 року про порушення Правил користування електричною енергією (а.с. 14).
Рішення комісії, викладене у протоколі N 131 від 26.01.2011 року здійснено на підставі акту про порушення ПКЕЕ N 031973 від 14.04.2009 року (а.с. 14), акту про пломбування та здачі пломб і засобів обліку на збереження N 122372 від 14.04.2009 року (а.с. 33), акту технічної перевірки розрахункових засобів обліку до 1 кВ N 099385 (а.с. 31).
Крім того, матеріали справи містять: акт перевірки порушень ПКЕЕ N 002781 від 14.04.2009 року (а.с. 37), акт технічної перевірки розрахункових засобів обліку до 1 кВ N 199386 (а.с. 35).
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.
Частиною 1 статті 236 Господарського кодексу України встановлено види господарсько-оперативних санкцій, серед яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо.
Згідно з частиною 2 вищезазначеної статті перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у її першій частині, не є вичерпним.
Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.
Отже, зі змісту вказаних положень чинного законодавства вбачається, що рішення постачальника електричної енергії про донарахування споживачу 14 245,78 грн. вартості недоврахованої спожитої електроенергії є саме оперативно-господарською санкцією, а не актом ненормативного характеру в розумінні частини 2 статті 20 Господарського кодексу України.
Така позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 29.11.2010 року у справі N 2-15/1783-2009.
Згідно з частиною 2 статті 237 цього Кодексу порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.
Судова колегія зазначає, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав є правомірним саме в розумінні частини 2 статті 20 Господарського кодексу України є спірним.
Разом з тим, оскільки висновок суду апеляційної інстанції не привів до прийняття ним неправильного рішення по суті, судова колегія не вбачає підстав для скасування постанови апеляційного суду.
Судова колегія зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.
Таким чином, Донецький апеляційний господарський суд постановою від 23.03.2011 року правильно скасував ухвалу господарського суду Донецької області від 24.02.2011 року, яким провадження у справі N 25/32пн припинено з підстав п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції відповідає вимогам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги не спростовують цього висновку, тому підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.
Оскільки постановою суду апеляційної інстанції вирішено передати справу на розгляд господарському суду Донецької області, судова колегія зазначає про необхідність застосування судом першої інстанції пункту 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2005 року N 01-8/2229 "Про деякі питання практики застосування норм законодавства, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у I півріччі 2005 року", відповідно до якого господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.
Керуючись ст.ст. 111-7, 111-9 – 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
постановив:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.03.2011 року у справі N 25/32пн залишити без змін.
Головуючий
Судді