ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
15 червня 2011 року
м. Київ
Справа N 6-1388св10
Про спростування недостовірної інформації
Колегія суддів Верховного Суду України в складі:
головуючого Патрюка М.В.,
суддів: Гуменюка В.І.,
Луспеника Д.Д.,
Жайворонок Т.Є.,
Лященко Н.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди й за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, Головного управління МВС України у Львівській області про спростування недостовірної інформації, що порочить честь, гідність, ділову репутацію, і відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 7 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 27 листопада 2009 року,
встановила:
У листопаді 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
Зазначав, що відомості, відображені у зверненні відповідача від ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім’я Президента України Ющенка В.А., є недостовірними та такими, що принижують його честь, гідність і ділову репутацію.
Посилаючись на презумпцію недостовірності негативної інформації про фізичну особу, позивач просив визнати недостовірними та такими, що принижують його честь, гідність та ділову репутацію, відомості, відображені у зверненні ОСОБА_7 від ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім’я Президента України Ющенка В.А., наступного змісту: в абзаці першому - «Мене вимусило звернутися до Вас грубе порушення моїх прав як депутата Винниківської міської ради, так і працівника ОВС зі сторони керівництва ГУ МВС України у Львівській області на чолі з п. ОСОБА_6, оскільки інші державні органи не бажають встановити істину по моїх зверненнях»; в абзаці п’ятому - «На даний час на підставі надуманих скарг п. ОСОБА_4 керівництво ГУ МВС України в Львівській області незаконно не продовжило мені службу в ОВС в зв’язку з досягненням граничного віку (45 років) згідно з поданого мною рапорту, не з професійних мотивів, а виключно з політичних та національних, щоб перешкодити мені виявляти факти зловживань та корупційних дій колишнього мера та його оточення»; в абзаці третьому - «Зі слів працівників ДАІ Львівської області перед поїздкою в Італію ОСОБА_6 збирав з командирів взводів 1 000 євро. ОСОБА_6 у м. Львові має декілька готелів та мотелів, шикарних будинків, дорогих автомобілів тощо, на день народження своїй дочці подарував в центрі міста готель «Наталія-18». Виникає запитання, звідки в нього такі великі кошти. В той же час ОСОБА_6 переслідує тих працівників, які добросовісно виконують свої службові обов’язки і знаходяться на державницьких позиціях (до речі в середині 90-х років ОСОБА_6 знаходився в СІЗО СБУ за здирництво)»; в абзаці одинадцятому - «Вважаю, що в діях посадових осіб на чолі з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 є склад злочину, передбачений ст. ст. 351, 364, 365 та 366 КК України. На основі викладеного прошу Вас як гаранта Конституції України захистити мене від корумпованих можновладців та відновити мої законні права на проходження служби в ОВС.». Крім того, просив зобов’язати відповідача протягом п’ятнадцяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати вищезазначені відомості шляхом скерування письмового листа з рекомендованим повідомленням про вручення Президенту України Ющенку В.А., в якому зазначити, що вказані відомості, поширені в депутатському зверненні депутата Винниківської міської ради ОСОБА_7 від ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім’я Президента України Ющенка В.А., є недостовірними, такими, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність, ділову репутацію начальника ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_6. Також позивач просив зобов’язати відповідача ОСОБА_7 не пізніше п’ятнадцяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили офіційно шляхом направлення відповідного листа на адресу ГУ МВС України у Львівській області і вибачитись перед позивачем за поширення недостовірної, такої, що не відповідає дійсності, порушує права, свободи, ганьбить честь, гідність, ділову репутацію начальника ГУ МВС України у Львівській області генерал-лейтенанта міліції ОСОБА_6, інформації, яка була відображена у депутатському зверненні депутата Винниківської міської ради ОСОБА_7 від ІНФОРМАЦІЯ_1, та стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 50 тис. грн.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відомості, які були викладені відповідачем в депутатському зверненні від ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім’я Президента України Ющенка В.А., є недостовірними, їх поширення ганьбить честь, гідність та ділову репутацію позивача.
Зазначав, що відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_7 пред’явив зустрічний позовов до ОСОБА_6 та ГУ МВС України у Львівській області, яким просив визнати недостовірними і такими, що не відповідають дійсності, порушують права, свободи, ганьблять честь, гідність, ділову репутацію позивача, відомості відображені у відповіді на депутатське звернення Винниківської міської ради від 6 червня 2008 року N 16/5346, а саме: в абзаці третьому - «Проаналізувавши роботу вищевказаного відділення міліції за перший квартал поточного року, члени комісії прийшли до висновку, що ОСОБА_7 не було вжито достатньо заходів щодо розкриття тяжких злочинів, скоєних на території обслуговування, як по лінії загально-кримінальної спрямованості, так і по лінії економічної безпеки. На низькому рівні проводилась профілактична робота по лінії адміністративної діяльності»; в абзаці третьому відповіді МВС України - «За час служби в органах внутрішніх справ зарекомендував себе з негативного боку. Нормативні документи, що регламентують діяльність ОВС, знає, але не завжди правильно використовує їх у своїй практичній діяльності. Не вміє знаходити найбільш раціональні шляхи для вирішення поставлених перед ним службових завдань. З боку ОСОБА_7 відсутній належний контроль за підлеглими, про що свідчить відсутність показників з розкриття злочинів та допущення працівниками відділення порушень транспортної дисципліни». Також просив зобов’язати відповідачів за зустрічним позовом не пізніше п’ятнадцяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати недостовірні відомості, поширені ними у відповіді на депутатське звернення депутатів Винниківської ради, про те, що він неналежним чином виконував свої службові обов’язки, порушував службову та виконавчу дисципліну, стягнути з ОСОБА_6 на його користь 7 тис. грн. моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_7 посилався на те, що у відповіді на депутатське звернення Винниківської міської ради від 6 червня 2008 року N 16/5346, а також у відповіді керівництву МВС України (лист від 5 червня 2008 року N 7848/ВР) серед депутатського корпусу Винниківської міської ради було поширено недостовірну інформацію щодо його професійних якостей, яка порочить його честь, гідність та ділову репутацію. Тим самим йому було спричинено моральну шкоду.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 7 липня 2009 року закрито провадження у справі N 2-1114/09 в частині позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ГУ МВС України у Львівській області щодо визнання незаконним та протиправними дій начальника ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_6 під час затвердження атестаційного листа на ОСОБА_7 та визнання недостовірними і такими, що не відповідають дійсності, порушують права , свободи, честь, гідність, ділову репутацію позивача, відомості, відображені в атестації, яка затверджена відповідачем 7 квітня 2008 року (п.п. 2-3 зустрічної позовної заяви), оскільки такі вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 7 липня 2009 року позов задоволено частково. Визнано недостовірними та такими, що принижують честь і гідність, ділову репутацію ОСОБА_6, відомості, відображені у депутатському зверненні депутата Винниківської міської ради ОСОБА_7 від ІНФОРМАЦІЯ_1, адресованому на ім’я Президента України Ющенка В.А. наступного змісту:
1. В абзаці п’ятому - «На даний час на підставі надуманих скарг п. ОСОБА_4 керівництво ГУ МВС України в Львівській області незаконно не продовжило мені службу в ОВС в зв’язку з досягненням граничного віку (45 років) згідно з поданого мною рапорту, не з професійних мотивів, а виключно з політичних та національних, щоб перешкодити мені виявляти факти зловживань та корупційних дій колишнього мера та його оточення.».
2. В абзаці третьому - «Зі слів працівників ДАІ Львівської області перед поїздкою в Італію ОСОБА_6 збирав з командирів взводів 1000 євро. ОСОБА_6 у м. Львові має декілька готелів та мотелів, шикарних будинків, дорогих автомобілів тощо. На день народження своїй дочці подарував в центрі міста готель «Наталія-18». Виникає запитання, звідки в нього такі великі кошти. В той же час ОСОБА_6 переслідує тих працівників, які добросовісно виконують свої службові обов’язки і знаходяться на державницький позиціях (до речі в середині 90-х років ОСОБА_6 знаходився в СІЗО СБУ за здирництво).».
3. В абзаці одинадцятому - «Вважаю, що в діях посадових осіб на чолі з ОСОБА_6 є склад злочину, передбачений ст.ст. 351, 364, 365 та 366 КК України. На основі викладеного прошу Вас як гаранта Конституції України захистити мене від корумпованих мужновладців та відновити мої законні права на проходження служби в ОВС.».
Зобов’язано ОСОБА_7 протягом п’ятнадцяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили спростувати згадані у пп. 1-3 відомості шляхом скерування письмового листа з рекомендованим повідомленням про вручення Президенту України В.А. Ющенку, в якому зазначити, що вказані відомості, поширені у депутатському зверненні депутата Винниківської міської ради ОСОБА_7 від ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім’я Президента України Ющенка В.А., є недостовірними, такими, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність, ділову репутацію начальника Головного управління МВС України у Львівській області ОСОБА_6.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди заподіяної приниженням його честі, гідності та ділової репутації.
У решті позовних вимог відмовлено.
Відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ГУ МВС України у Львівській області про спростування недостовірної інформації, що порочить честь, гідність, ділову репутацію та відшкодування моральної шкоди за безпідставністю вимог.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 1 тис. грн. сплаченого судового збору та 6 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в частині задоволення позовних вимог.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 339 грн. 10 коп. судового збору.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 27 листопада 2009 року рішення Личаківського районного суду м. Львова від 7 липня 2009 року залишено без змін.
Змінено в резолютивній частині рішення слова «в абзаці третьому» на слова « в абзаці восьмому».
Виключено з мотивувальної частини рішення:
1. «Президент України чинним законодавством до числа правоохоронних органів не віднесений, а тому зверненням до нього відповідач не міг реалізувати своє право на звернення до правоохоронних органів».
2. «Відповідач звернувся до Президента України не в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян», а у відповідності до Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».
Ухвалу Личаківського районного суду від 7 липня 2009 року залишено без змін.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_7 просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Відповідно до п. 2 розд. XIII «Перехідні положення» Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.
У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року N 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення й задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що, направляючи звернення Президенту України, відповідач мав намір поширенням недостовірної інформації принизити честь, гідність та ділову репутацію позивача перед вищим керівництвом держави, а не захист своїх прав.
Проте з такими висновками судів повністю погодитися не можна.
Звернення громадян до правоохоронного органу, що містять певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами. Тому такі звернення не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам посадової чи службової особи правоохоронного органу (Рішення Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року N 8-рп/2003).
У п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі - постанова Пленуму ВСУ N 1) роз’яснено, що відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого ст. 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації. У випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів судам слід враховувати висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року N 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей). Разом з тим наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов’язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.
Судом установлено, що між сторонами виник спір з приводу поширення ОСОБА_7 інформації про ОСОБА_6 викладеної у зверненні від ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім’я Президента України В.А. Ющенка.
Проте всупереч вимогам ст. ст. 212-214 ЦПК України суд не вирішив питання, чи відноситься до компетенції Президента України перевірка питань, порушених у зверненні ОСОБА_7, у розумінні позиції, висловленої у вищезазначеному рішенні Конституційного Суду України.
Суд не врахував, що, крім ст. 32 Конституції України, яка гарантує судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї, ст. 34 Конституції України гарантує кожному і право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Стягуючи з ОСОБА_7 компенсацію за спричинену моральну шкоду в сумі 5 тис. грн., суд першої інстанції в достатній мірі свій висновок не вмотивував, не встановив наявності такої шкоди та причинний зв'язку між порушенням та шкодою.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в зазначеній частині, апеляційний суд на вказані порушення уваги не звернув.
За таких обставин ухвалені у справі судові рішення в частині позовних вимог ОСОБА_6 підлягають скасуванню як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_7, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що підстав для задоволення його позовних вимог немає, оскільки відомості, про спростування яких ним заявлено позов, містяться в рішеннях атестаційної комісії та характеристиках і відповідно до чинного законодавства не є поширенням неправдивих відомостей.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 7 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 27 листопада 2009 року в частині позовних вимог ОСОБА_6 скасувати.
Справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
У решті - залишити судові рішення без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді