ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
20 січня 2011 року
м. Київ
Справа N К-26039/09
Про стягнення коштів
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого: судді - доповідача Бим М.Є.
суддів: Гончар Л.Я., Гордійчук М.П., Конюшка К.В., Харченка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами справу за касаційною скаргою Тернопільського обласного комунального підприємства теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" на постанову господарського суду Тернопільської області від 25 грудня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2009 року у справі N 3/263-4785 за позовом Тернопільського обласного комунального підприємства теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" до Шумської міської ради про стягнення коштів, -
встановила:
03 грудня 2007 року Тернопільське обласне комунальне підприємство теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" звернулось до господарського суду Хмельницької області з адміністративним позовом до Шумської міської ради про стягнення коштів на відшкодування шкоди завданої її бездіяльністю.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Шумська міська рада своїми діями допустила порушення п.п. 3, 4, 5, 6, 9 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", п. 6 ст. 13, ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" та постанови Кабінету Міністрів України N 1376 від 03 жовтня 2006 року, що призвело до великих фінансових втрат Тернопільського обласного комунального підприємства теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго", а тому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України N 1376 від 03 жовтня 2006 року та розпорядження Кабінету Міністрів України N 229-р від 26 квітня 2007 року, недоотримані кошти слід стягнути з органу місцевого самоврядування - Шумської міської ради.
Постановою господарського суд Тернопільської області від 25 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2009 року, в задоволені позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Суди всіх інстанцій виходили з того, що вирішуваний спір належить до адміністративної юрисдикції. Проте, із цим висновком погодитися не можна з огляду на нижченаведене.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Цю норму слід розуміти в системному зв'язку із частиною 1 тієї самої статті, з якої випливає, що захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб шляхом оскарження до адміністративного суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень можливий лише у сфері публічно-правових відносин.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесено, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є стягнення коштів.
За приписами ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Оскільки в даному випадку позивачем не заявлено вимоги про визнання протиправності дій відповідача, тому колегія суддів приходить до висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Позивач звернувся до суду в порядку адміністративного судочинства та дана справа розглянута судами попередніх інстанцій за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 1 статті 157 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі, з роз’ясненням позивачеві про право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.
На підставі викладеного, керуючись статтями 157, 222, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Тернопільського обласного комунального підприємства теплових мереж "Тернопільтеплокомуненерго" - задовольнити частково.
Постанову господарського суду Тернопільської області від 25 грудня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2009 року - скасувати, а провадження в адміністративній справі N 3/263-4785 - закрити.
Роз’яснити позивачеві його право на звернення до суду з даним позовом в порядку господарського судочинства.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Головуючий
Судді