ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
30 червня 2011 року
м. Київ
Справа N К-17842/09
Про зобов’язання вчинити дії
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Загороднього А.Ф.
суддів Білуги С.В.
Гаманка О.І.
Заїки М.М.
Співака В.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради на постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 03.12.2008 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2009 у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Сумської міської ради про зобов’язання вчинити дії, -
встановила:
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Сумської міської ради про зобов’язання вчинити дії щодо нарахування та виплати щорічної допомоги до 5 травня за 2007 рік згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та щорічної грошової допомоги на оздоровлення, зазначаючи, що відповідач в порушення вимог статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" сплачує щорічну допомогу на оздоровлення в розмірах, що не співвідносяться з мінімальною заробітною платою, встановленою законами України, внаслідок чого у 2004 - 2007 роках утворилась заборгованість, яку просив стягнути.
Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 03.12.2008 позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Сумської міської ради на користь позивача суми недоотриманої щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік у розмірі 1510 грн. та суми недоотриманої разової грошової допомоги, як інваліду війни, за 2007 рік у розмірі 2542 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2009 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково. Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Сумської міської ради вчинити дії щодо нарахування та виплати на користь позивача недоплаченої щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2004, 2005, 2007 роки та недоплаченої щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Сумської міської ради подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, вбачає порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішення, і тому вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду апеляційної інстанцій - змінити, з наступних підстав.
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня інвалідам війни 2 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Позивач має статус інваліда війни 2 групи.
Відповідно до вимог статті 17 Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" фінансування витрат, пов’язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" було встановлено, що виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" інвалідам війни у 2007 році здійснюється у розмірі 450 грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року N 6-рп/2007 визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), деякі положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію частини 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, в тому числі й щодо визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги.
Посилання суду першої інстанції на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року відносно неконституційності положень Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" щодо встановлення розміру щорічної допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є помилковим.
Отже, колегія суддів зазначає, що на час виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2007 році відповідач діяв відповідно до діючого законодавства. Рішення Конституційного суду України не має зворотної дії в часі і у суб’єкта владних повноважень після його прийняття не виникло додаткових зобов’язань по перерахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
Крім того, судами встановлено, що позивач є інвалідом 3 групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії й на підставі статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на щорічну допомогу на оздоровлення, яку за 2008-2009 роки сплачено за кожний рік в розмірі, що встановлений постановами Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" N 836 від 26 липня 1996 року та "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" N 562 від 12 липня 2005 року.
Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачені компенсації (грошова допомога на оздоровлення) за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та сім'ям за втрату годувальника.
Порядком виплати органами соціального захисту населення щорічної допомоги на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.01.2000 року N 1, чинним на час спірних правовідносин, було встановлено, що підставою для призначення допомоги на оздоровлення є, зокрема, письмова заява особи, якій провадиться виплата допомоги, та довідка з місця роботи або органу, що виплачує пенсію, із зазначенням терміну останньої виплати допомоги. Термін виплати допомоги визначається за погодженням з громадянином, який звернувся по допомогу.
Законами України про державний бюджет на певний рік розмір мінімальної заробітної плати встановлювався: з 01 січня 2005 року - 262 грн., з 01 квітня 2005 року - 290 грн., з 01 липня 2005 року - 310 грн., з 01 вересня 2005 року - 332 грн., з 01 січня 2006 року - 350 грн., з 01 липня 2006 року - 375 грн., з 01 грудня 2006 року - 400 грн.,01 січня 2007 року - 400 грн., з 01 квітня 2007 року - 420 грн., з 01 липня 2007 року - 440 грн., з 01 жовтня 2007 року - 460 грн. на місяць.
Встановлений в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 року N 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідав розміру, встановленому законами України.
Розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законами України, згідно з внесеними Верховною Радою України змінами до державного бюджету зростав кожен наступний рік. При цьому, вказані закони не містили обмежень щодо застосування статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень з цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та розмір мінімальної заробітної плати, встановлений відповідними законами України, а не постановами Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26 липня 1996 року N 836 та "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12 липня 2005 року N 562.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачу виплати соціальної допомоги проводились у квітні місяці 2007 року.
Пунктом 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) положення пункту 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнані неконституційними з дня ухвалення цього рішення.
До набрання чинності рішення Конституційного Суду України щорічна допомога на оздоровлення у 2007 році підлягала сплаті в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" N 562 від 12 липня 2005 року, а з 09 липня 2007 року - виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актам вихідним критерієм обрахунку такої допомоги виступала мінімальна заробітна плата, встановлена Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Отже, на час виплати позивачці щорічної допомоги на оздоровлення у квітні 2007 року відповідач діяв відповідно до діючого законодавства, оскільки рішення Конституційного суду України не мають зворотної дії в часі і у суб’єкта владних повноважень після їх прийняття не виникло додаткових зобов’язань по перерахунку допомоги, а тому суд першої інстанції помилково прийшов до висновку щодо порушення прав позивача при сплаті щорічної допомоги на оздоровлення у 2007 році.
Таку помилку суду першої інстанції не було виправлено судом апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Оскільки обставини справи встановлено повно і правильно, але тільки в частині помилково застосовано матеріальний закон, то відповідно до частини 4 статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - зміні.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково. Із урахуванням наведених обставин постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2009 підлягає скасуванню, так як вона постановлена з порушенням норм матеріального права, а постанова Ковпаківського районного суду м. Суми від 03.12.2008 - зміні.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
постановила:
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Сумської міської ради задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2009 - скасувати, а постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 03.12.2008 у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Сумської міської ради про зобов’язання вчинити дії - змінити, скасувавши постанову в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради за рахунок Державного бюджету України на користь позивача суми недоотриманої щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік у розмірі 1510 грн. та суми недоотриманої разової грошової допомоги, як інваліду війни, за 2007 рік у розмірі 2542 грн. та відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.
В решті постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 03.12.2008 залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді