Мова, на якій виписана податкова накладна, -
привід для паніки?
Приводом для роздумів стала позиція ДПАУ, викладена в п. 7 Пам'ятки виписки податкових накладних: "Податкова накладна заповнюється українською мовою. Форми податкової накладної на російській або будь-якій іншій мові Міністерством юстиції не затверджені, оскільки мовою роботи, діловодства та документації, а також взаємовідносин державних, партійних, громадських органів, підприсмств,установ та організацій являється українська мова".
Ця вимога податківців щодо заповнення податкової накладної тільки українською мовою викликала резонанс в бухгалтерському середовищі. Це і зрозуміло. Не варто зайвий раз пояснювати, наскільки серйозно це хвилює працівників бухгалтерії з обліку податкових накладних. Нікому не хочеться ризикувати своїм податковим кредитом. А міняти вже відлагоджену систему бухгалтерського обліку: бухгалтерську програму, введені до неї найменування товарів тощо - ця справа не одного дня. Тоді потрібно повністю усю бухгалтерію перекладати суворо українською мовою: введення номенклатури товару українською мовою (навіть якщо накладна постачальника була виписана на російській), відповідно виписка витратних накладних.
Але і захоплюватися теж не варто. Наприклад, на офіційному сайті ДПАУ в Єдиній базі податкових знань робиться поблажка: "у разі неможливості переведення з іноземної мови торгової марки або найменування товару на державну мову і з метою забезпечення ідентифікації такого товару, в податковій накладній в графі 3 "Постачання товарів/послуг" допускається вказівка назви торгової марки і позначення у вигляді абревіатури номенклатури товару без перекладу державною мовою", оскільки ДПАУ розуміє, що тотальна українізація діловодства суперечила б вимогам щодо захисту права на торгову марку 1, зареєстровану у встановленому порядку.
На додаток виникає закономірне питання: з якого моменту треба переписувати податкові накладні на українську мову?
Відразу помітимо, що вимоги про заповнення податкової накладної тільки українською мовою немає ні в ПК України, ні в порядку заповнення податкової накладної! Немає потреби згадувати, який в даний момент найосновніший закон щодо оподаткування в Україні.
Розпочнемо з історії. У недалекому 2003 році ДПАУ в Листі N 12846/7/15-2317-22 про питання відносно мови, на якій необхідно заповнювати податкову накладну, помітила, що в цілому ні чинним законодавством з питань оподаткування, ні, зокрема пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ, який містить перелік даних, що вносяться в податкову накладну при її заповненні в обовязковому порядку, не передбачена норма (вимога), яка б встановлювала обов'язковість застосування державної української мови при її заповненні.
У Листі N 12846/7/15-2317-22 посилання йшло на Конституцію України та Закон про мови.
Тоді думка ДПАУ зводилася до того, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, який застосовується в податковому обліку як основа для відображення в книгах обліку продажу (придбання) товарів (робіт, послуг) податкових зобов'язань продавця і відповідно податкового кредиту у покупця. За наявності у продавця податкових зобов'язань, у покупця такі зобов'язання відносяться до податкового кредиту незалежно від того, якою мовою заповнена податкова накладна (російською або українською).
Що ж змінилося за цей час?
Конституцією України як і раніше передбачено, що в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської та інших мов національних меншин України. Вживання мов в Україні гарантується Конституцією України і визначається законом. Як і раніше, цю функцію виконує Закон про мови, до якого, потрібно зауважити, з 2003 року (після виходу Листа N 12846/7/15-2317-22) зміни не вносилися.
Проте, позиція податківців про мову податкової накладної кардинально змінилася.
Податкова, на питання - яким документом визначено, що податкова накладна складається тільки на державній мові, в Єдиній базі податкових знань посилається на все той же Закон про мови (ст. 11).
Проте, податкова говорить "а", але не говорить "б", У тій же ст. 11 Закону про мови передбачено, що в населених пунктах, де більшість населення, що проживає, є представниками певної національності або декількох національностей, жодна з яких не складає більшості, допускається використання паралельно з українською відповідної національної мови, прийнятної для населення такої місцевості. Це такі мови як російська, білоруська, болгарська, гагаузька, грецька, єврейська, кримсько-татарська, молдавська, німецька, польська, румунська, словацька та угорська, оскільки вони визнані мовами національних меншин України (ст. 2 Закону про ратифікацію Європейської хартії 2).
У частині 2 ст. 3 Закону про мови вказано, що в роботі державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ та організацій, розташованих в місцях проживання більшості громадян інших національностей (міста, райони, сільські та селищні Ради, сільські населені пункти, їх сукупність), можуть використовуватися разом з українською і їх національні мови.
Продовжуючи тему мови в податковій накладній, в Єдиній базі податкових знань, через стільки часу, у обг'рунтування своєї позиції, наводиться Рішення N 10-рп/99 (зверніть увагу це Рішення датоване 1999 роком, а Лист N 12846/7/15-2317-22 - 2003 роком).
Згідно з рішенням N 10-рп/99 положення ч. 1 ст. 10 Конституції України, згідно з яким державною мовою в Україні є українська мова, треба розуміти так, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на усій території України при здійсненні повноважень органами державної влади і органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації), а також в інших публічних сферах громадського життя, які визначаються законом (ч. 5 ст. 10 Конституції України).
Отже, оскільки згідно з Конституцією України і Законом про мови українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на усій території України, то платник податків при виписці податкової накладної повинен заповнювати її на державній мові.
Але знахідка (Рішення N 10-рп/99) податківців не зовсім вдала, оскільки приводом для розгляду справи стали два конституційні подання народних депутатів України відносно офіційного тлумачення окремих положень ст. 10 Конституції України про обов'язковість застосування державної мови органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовцями, а також в учбовому процесі в державних учбових закладах України.
У тому ж Рішенні N 10-рп/99 питання застосування української мови згідно з чинними законами визначене, зокрема, щодо розгляду звернень громадян; діяльності Збройних Сил України і Національної гвардії України; видання друкарської продукції, призначеної для службового і застосовного використання, яка поширюється через державні підприємства, установи та організації (бланки, форми, квитанції, квитки, посвідчення, дипломи і тому подібне); освітленні діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації; оформленні митних документів тошо.
Рішенням N 10-рп/99 також передбачено, що разом з державною мовою при здійсненні повноважень місцевими органами виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування можуть використовуватися російська та інші мови національних меншин в межах і порядку, які визначаються законами України 3.
Як бачимо, упустивши цей фрагмент Рішення N 10-рп/99, ДПАУ спотворює зміст усього сказаного.
Але, що найцікавіше, всупереч тому ж Рішенню, на офіційному сайті ДПАУ в Єдиній базі податкових знань на питання про те, на якій мові виписується Свідоцтво про сплату єдиного податку, посилаючись на ту ж ст. 11 Закону про мови, ДПАУ відповідає, що видача Посвідчення російською мовою порушенням не вважається.
Оскільки у ПК України не обумовлено про мову, на якій повинна виписуватися податкова накладна, то чом би у такому разі в Пам'ятці виписки податкових накладних не згадати так вподобану податківцями тему зближення податкового і бухгалтерського обліку? Правильніше було б, на думку автора, звернутися до п. 44.1 гл. 1 розд. II ПК України, де вказано, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачене законодавством.
Па підставі цього слід застосовувати п. 1.3. Положення N 88, де вказано:
"Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатися українською мовою. Разом з українською мовою може застосовуватися інша мова в порядку, визначеному ст. 11 Закону України "Про мови в Україні"".
Як слід поступати платникам податків у разі отримання ними податкової накладної, виписаної російською мовою, податкова радить:
"Пунктом 201.10 ст. 201 розд. V ПК України передбачено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення і порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупець таких товарів/послуг має право прикласти до податкової декларації за звітний податковий період заяву з скаргою на такого постачальника, яка є основою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інш их розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону про бухгалтерський облік, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг".
Звичайно, краще мати податкові накладні, виписані українською мовою. Але якщо вони виписані на російській (чи будь-якій іншій мові національної меншості), немає приводу для паніки.
Де дійсно варто уважніше підійти до питання мови, так це в частині реквізиту податкової накладної - "особа (платник податку) - продавець" (як і "особа (платник податку) - покупець").
У пунктах 22 і 23 Пам'ятки виписки податкових накладних цілком обгрунтовано наводяться підпункти "в" і "д" п. 201.1. ст. 201 розд. V ПК України, згідно з якими платник податків зобов'язаний надати покупцю (одержувачу) на його вимогу підписану уповноваженим платником особою і печаткою податкову накладну, в якій вказуються, у тому числі, повна або скорочена назва, вказана в засновницьких документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої платником ПДВ, - продавця товарів/послуг (відповідно - покупця (одержувача) товарів/послуг).
Цю вимогу слід суворо виконувати, вказуючи найменування підприємства українською мовою, якщо в статутних документах воно зафіксоване тільки українською мовою.
_____________________
1 - Згідно з ЦК України торгова марка - будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, придатні для виділення товарів (послуг), вироблюваних (наданих) однією особою, від товарів (послуг), вироблюваних (наданих) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, букви, цифри, образотворчі елементи, комбінації кольорів.
2 - Хартія (декларація) - в міжнародному праві правовий акт, що не має обов'язкової сили, по змісту майже завжди є декларацією і формулює загальні принципи та цілі яких-небудь міжнародних домовленостей.
3 - Жирним виділена частина тексту Рішення N 10-рп/99, яка Департаментом ДПАУ упускається з виду.
Список використаних документів
ЦК України - Цивільний кодекс України
ПК України - Податковий кодекс України
Закон про бухгалтерський облік - Закон України від 16.07.1999 р. N 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"
Закон про ПДВ - Закон України від 03.04.1997 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність)
Закон про ратифікацію Європейської хартії - Закон України від 15.05.2003 р. N 802- IV "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин"
Закон про мови - Закон СРСР від 28.10.1989 р. N 8312-ХІ "Про мови в Українській РСР"
Положення N 88 - Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. N 88
Порядок заповнення податкової накладної - Порядок заповнення податкової накладної, затверджений Наказом ДПАУ від 21.12.2010 р. N 969
Пам'ятка виписки податкових накладних - Пам'ятка про адміністративні процедури виписки, видачі та отримання податкових накладних, викладена в додатку до листа ДПАУ від 06.04.2011 р. N 9497/7/16-1517
Рішення N 10-рп/99 - Рішення Конституційного Суду України від 14.12.1999 р. N 10-рп/99 "У справі щодо конституційного подання 51 народного депутата України про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України відносно застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування і використання його в учбовому процесі в учбових закладах України (справа про застосування української мови)"
Лист N 12846/7/15-2317-22 - Лист ДПАУ від 15.08.2003 р. N 12846/7/15-2317-22 "Відносно роз'яснення питань застосування окремих норм чинного законодавства з податку на додану вартість"
Олена Кириченко
"Консультант бухгалтера" N 23 (615) 06 червня 2011 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)