ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
15 червня 2011 року
м. Київ
Справа N К-42803/10
Про визнання державної реєстрації недійсною
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого: судді-доповідача Бим М.Є.
суддів: Гончар Л.Я., Гордійчук М.П., Сіроша М.В., Харченка В.В.
при секретарі: Гутніченко А.М.
за участю представника:
Прокуратури України - прокурора Відділу Красножон О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою заступника Генерального прокурора України на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 червня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року у справі N 2а-1002/10/1670 за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі виконавчого комітету Полтавської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будімпекс", ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання державної реєстрації недійсною, -
встановила:
У січні 2009 року Заступник Генерального прокурора України звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі виконавчого комітету Полтавської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будімпекс", ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсною державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будімпекс", визнання недійсним запису про державну реєстрацію змін до установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будімпекс" та ліквідацію вказаного Товариства.
В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначив, що при створенні, державній реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будімпекс" та внесенні змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців були допущені порушення вимог чинного законодавства, що встановлено під час розслідування у кримінальній справі. Такі обставини є підставою для визнання недійсною державної реєстрації товариства, визнання недійсним запису про державну реєстрацію змін до установчих документів товариства та його ліквідації, при цьому відповідно до ст. 110 ЦК України вимога про ліквідацію юридичної особи може бути пред’явлена органом, який здійснює державну реєстрацію. За таких підстав, виконуючи функцію представництва інтересів держави в судах, прокурор просив суд задовольнити позов.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Останніми судовими рішеннями, а саме постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року, в частині позовних вимог заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Полтавської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсною державної реєстрації, ліквідацію юридичної особи та в частині позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Компанія Будімпекс" про визнання недійсним запису від 28.12.2006 N 15881050003002240 про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Будімпекс" - провадження у справі закрито. В решті позовних вимог - відмовлено.
В касаційній скарзі заступник Генерального прокурора України просить скасувати зазначені вище судові рішення як такі, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що закриваючи провадження в частині позовних вимог, суди дійшли хибного висновку про неналежність їх розгляду в порядку адміністративного судочинства. Зазначає, що в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 N 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз’яснено, що не є корпоративними спори про визнання недійсними установчих документів господарського товариства та припинення юридичної особи, які порушуються за позовами органів Державної податкової служби України та інших суб'єктів владних повноважень, що здійснюють контроль за діяльністю товариства, а також органів, що здійснюють державну реєстрацію юридичних осіб. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 17 КАС зазначені спори віднесено до компетенції адміністративних судів як публічно-правові за зверненням суб'єкта владних повноважень. Вказує, що приймаючи рішення про відмову в задоволенні решти позовних вимог суди дійшли хибного висновку про їх безпідставність, оскільки проведеною перевіркою було встановлено, що держреєстрація Товариства відбулась з порушенням закону.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Ухвалюючи судові рішення, суди виходили з того, що позовні вимоги про визнання недійсною державної реєстрації Товариства є безпідставними, а позов пред'явлено після спливу строку на звернення до адміністративного суду. Крім того, суди дійшли висновку, що позовні вимоги до ОСОБА_2 і ОСОБА_3, а також вимога про визнання недійсним запису про державну реєстрацію змін до установчих документів вказаного Товариства не підвідомчі адміністративним судам.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками судів не погоджується з огляду на нижченаведене.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, і на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Зазначена норма кореспондується з положеннями ч. 4 ст. 50 КАСУ, згідно з якою юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 110 ЦК України та ч. 2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"передбачено, що юридична особа ліквідується (припиняється) за рішенням суду у разі визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущеного при створенні юридичної особи, які не можна усунути, а також провадження нею діяльності, що заборонена законом.
Згідно ч. 2 ст. 110 ЦК України, вимога про ліквідацію юридичної особи з вищезазначених підстав може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію.
Згідно зі ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державна реєстрація проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи.
Таким чином, виходячи зі змісту зазначених норм закону, а також ураховуючи, що державну реєстрацію Товариства здійснено у виконавчому комітеті Полтавської міської ради, останній є належним позивачем у даній справі.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 12 постанови 24.10.2008 N 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", не є корпоративними спори про визнання недійсними установчих документів господарського товариства та припинення юридичної особи, які порушуються за позовами органів Державної податкової служби України та інших суб'єктів владних повноважень, що здійснюють контроль за діяльністю товариства, а також органів, що здійснюють державну реєстрацію юридичних осіб. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України зазначені спори віднесено до компетенції адміністративних судів як публічно-правові за зверненням суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги заступника Генерального прокурора України, пред'явлені в інтересах держави в особі виконавчого комітету Полтавської міської ради, носять ознаки адміністративного спору.
Колегія суддів також не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність позовних вимог прокурора про ліквідацію (припинення) Товариства з огляду на нижченаведене.
З матеріалів справи вбачається, що у виконавчому комітеті Полтавської міської ради 17.06.2005 проведено державну реєстрацію ТОВ "Компанія "Будімпекс".
Державним реєстратором Полтавської міської ради 28.12.2006 проведено державну реєстрацію змін до установчих документів, якими змінено склад засновників Товариства, про що у журналі обліку реєстраційних справ зроблено запис за N 15881050003002240.
Так, відповідно до п. 2.1 статуту Товариства (у новій редакції від 28.12.2006) засновниками даного підприємства є ОСОБА_2 і ОСОБА_3.
З протоколу зборів учасників Товариства від 29.11.2006 N 4 вбачається, що ОСОБА_2 призначено директором Товариства.
Таким чином, здійснивши 28.12.2006 реєстраційну дію щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців змін стосовно установчих документів Товариства та зробивши відповідний запис N 15881050003002240, державний реєстратор Полтавської міської ради фактично провів реєстрацію юридичної особи, пов'язану зі зміною складу учасників (засновників) Товариства.
Разом з тим у ході розслідування Генеральною прокуратурою України кримінальної справи N 49-2535, порушеної за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 190, 191, 212 КК України, встановлено, що протягом 2004-2006 років група осіб у складі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та інших невстановлених осіб з метою заволодіння бюджетними коштами створила та придбала понад п'ятдесят суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі ТОВ "Компанія "Будімпекс", які мають явно фіктивний характер та використовувались для створення доказової бази і незаконного відшкодування коштів з державного бюджету. Засновниками зазначених підприємств за винагороду виступили ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13.
Так, у грудні 2006 року ОСОБА_2, на прохання малознайомого чоловіка на ім'я ОСОБА_2, був прийнятий до складу засновників Товариства. Також він був призначений на посаду директора вказаного підприємства.
Фактично ОСОБА_2 підписав у присутності нотаріуса зміни до статуту та інші документи про перереєстрацію Товариства з метою отримання винагороди. Після підписання реєстраційних документів ОСОБА_2 жодного стосунку до подальшої діяльності підприємства не мав.
Будь-якого майна, грошових вкладів до статутного капіталу Товариства ОСОБА_2 не вносив, жодного стосунку до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства не мав. Будь-яких документів в якості засновника Товариства не складав та не підписував. Де в даний час знаходиться Товариство, його посадові особи, печатка, оригінали статутних документів - ОСОБА_2 не знає. Хто був засновником та керівником Товариства - йому невідомо. З іншим засновником Товариства - ОСОБА_3 не знайомий.
Крім того, перевіркою було встановлено, що ОСОБА_2 не звертався особисто та не уповноважував нікого звертатись до податкових органів з питань реєстрації товариства як платника податку на додану вартість та отримання відповідного свідоцтва.
Отже, установчі документи Товариства не відповідають вимогам ст. 87 ЦК України, оскільки власниками для державної реєстрації вказаної юридичної особи подані неправдиві дані про його учасника, тобто товариство зареєстровано на підставну особу.
Наведені обставини свідчать про створення ТОВ "Компанія Будімпекс" з порушенням вимог чинного законодавства, з метою здійснення незаконної діяльності, зокрема, створення доказової бази і незаконного відшкодування коштів з державного бюджету.
Таким чином, при державній реєстрації юридичної особи Товариства були допущені порушення, які не можна усунути, а Товариством здійснюється діяльність, що заборонена законом. Указане відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 110 ЦК України, ч. 2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців" є підставою для визнання судом недійсною державної реєстрації Товариства, визнання недійсним запису про державну реєстрацію змін до його установчих документів та припинення (ліквідації) юридичної особи.
Слід також зазначити, що, приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанції як на доказ у справі послались на надану представниками відповідача копію постанови заступника начальника ОРУД СВ ПМ ДПА в Дніпропетровській області від 25.02.2009 про закриття кримінальної справи N 99097010 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України в частині незаконного створення ТОВ "Компанія Будімпекс".
Водночас, наявна у матеріалах справи копія постанови про закриття кримінальної справи належним чином не завірена.
Наведені обставини свідчать про те, що при прийнятті рішень суди поклались на недопустимий доказ, оскільки оригінал вказаної постанови в судовому засіданні не оглядався, а судами не вживались заходи щодо встановлення дійсності зазначеної постанови.
Разом з тим, прокуратурою було встановлено, що кримінальна справа N 99097010 перебувала в провадженні СВ ПМ ДПА в Дніпропетровській області та не закривалась, у тому числі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України. На даний час провадження у справі зупинено на підставі п. 1 ст. 206 КПК України. Зазначені обставини підтверджуються листом Прокуратури Дніпропетровської області від 24.12.2010 N 04/215-2138-09.
Безпідставним є висновок судів про те, що державна реєстрація змін до статуту товариства у разі зміни складу його учасників (засновників) не потребує нотаріального посвідчення, оскільки суперечить ч. 3 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, чинній на момент внесення змін до статуту), якою передбачено надання реєстратору завірених в установленому порядку документів, якими підтверджується така зміна складу учасників товариства.
Крім того, зазначаючи як одну з підстав для відмови у задоволенні позову - пропущення строку звернення до адміністративного суду, неправильно застосували положення КАС України.
Так, при пред'явленні позову Генеральною прокуратурою України було заявлено клопотання про поновлення строку, встановленого для звернення до суду, яке було обґрунтоване тим, що про порушення закону, допущені при державній реєстрації Товариства та при здійсненні ним господарської діяльності, Генеральній прокуратурі України стало відомо у ході розслідування вищезазначеної кримінальної справи, порушеної у серпні 2008 року.
Статтею 99 КАС України (в редакції на час звернення до суду) встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, оскільки кримінальна справа була порушена в серпні 2008 року, а заступник прокурора звернувся до суду в січня 2009 року, тому колегія суддів приходить до висновку, що строк звернення до суду не пропущено.
Оскільки судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, то зазначені обставини відповідно до ст. 229 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Щодо позовних вимог заступника Генерального прокурора України про ліквідацію (припинення), призначення ліквідаційної комісії та зобов'язання останньої вчинити дії щодо ліквідації ТОВ "Компанія "Будімпекс", то колегія суддів приходить до висновку, що такі вимоги не можуть бути предметом розгляду адміністративного суду.
Частинами 2, 3 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, у тому числі реєстрація на втрачені, викрадені чи підроблені документи або передання юридичної особи у володіння та/або управління померлим, безвісно відсутнім, недієздатним особам або особам з обмеженою цивільною дієздатністю; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Державний реєстратор повинен не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, внести до Єдиного державного реєстру запис щодо цього судового рішення та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України та юридичну особу, щодо якої було прийнято судове рішення, про внесення до Єдиного державного реєстру такого запису.
Відповідно до пункту 2 частини першої ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.
Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Державною комісією з цінних паперів.
Разом з цим, вимоги щодо створення ліквідаційної комісії можуть бути пред’явлені в порядку господарського судочинства, тому і підстави для порушення провадження у адміністративній справі в цій частині були відсутні, що у відповідності до ст. 157 КАС України є підставною для закриття провадження в адміністративній справі в цій частині.
Керуючись ст.ст. 157, 220, 228, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
постановила:
Касаційну скаргу заступника Генерального прокурора України - задовольнити частково.
Скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 червня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року, та ухвалити у справі N 2а-1002/10/1670 нове судове рішення.
Позов Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі виконавчого комітету Полтавської міської ради - задовольнити частково.
Визнати недійсною державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будімпекс".
Визнати недійсним запис про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будімпекс" від 28 грудня 2006 року N 15881050003002240, який міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Закрити провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про ліквідацію (припинення), призначення ліквідаційної комісії та зобов'язання останньої вчинити дії щодо ліквідації ТОВ "Компанія "Будімпекс".
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді