ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
20 липня 2010 року
м. Київ
Справа N 21/9/319
Про визнання договору недійсним
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Овечкін В.Е.,
Чернов Є.В.,
Цвігун В.Л.
за участю представників:
ТОВ ТК "Буг" - ОСОБА_1 за дов. від 17.08.2009
Хмельницької міської ради ОСОБА_2 за дов. від 26.06.2009
розглянувши касаційну скаргу ТОВ ТК "Буг" на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2010 у справі N 21/9/319 господарського суду Хмельницької області за позовом ТОВ ТК "Буг" до Хмельницької міської ради про визнання договору недійсним
встановив:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 19.01.2010 (суддя: К.Огороднік) в позові про визнання недійсним пункту 4.1. договору N 1 про залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницький від 22.01.2007 відмовлено.
Суд дійшов висновку, що оскільки за нормами ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, тобто сторони самостійно за взаємною згодою вступили у правовідносини, тому підстави визнавати такий правочин недійсним відсутні.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 27.04.2010 (судді: Т.Філіпова, Н.Горшкова, Г.Майор) рішення господарського суду Хмельницької області від 19.01.2010 залишено без зміни.
Позивач в касаційній скарзі просить рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції скасувати з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального права, позов задовольнити.
Скаржник вважає, що судом порушено норми ст.ст. 175, 177 Господарського кодексу України згідно з якими суб'єкти господарювання у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами, можуть добровільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо), і які підлягали застосуванню до спірних правовідносин. Натомість застосування судом норм ст. 627 Цивільного кодексу України безпідставне.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Предметом вимог позову є визнання недійсними умов п. 4.1 договору N 1 про залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького від 22.01.2007.
Судом встановлено, що між сторонами був укладений договір N 1 про залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницький від 22.01.2007.
Предметом договору є визначення для сторони 2 (позивач), яка є замовником об'єкту будівництва торгівельно-розважального центру, розміру та строків внесення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури.
Відповідно до оспорюваного пункту договору у разі прострочення термінів, передбачених п.2.2 цього договору, сторона 2 сплачує стороні 1 пеню у розмірі одного відсотка від суми, вказаної у п. 2.2 цього договору за кожний день прострочення.
На спірні правовідносини поширюється дія ст.ст. 175, 177 Господарського кодексу України.
Частина 2 ст. 177 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання відповідно до частини четвертої статті 175 цього Кодексу можуть, незалежно від статутної мети своєї діяльності, брати на себе зобов'язання про господарську допомогу у вирішенні питання соціального розвитку населених пунктів їх місцезнаходження, у будівництві й утриманні соціально-культурних об'єктів та об'єктів комунального господарства і побутового обслуговування, надавати іншу господарську допомогу з метою розв'язання місцевих проблем. Суб'єкти господарювання мають право брати участь у формуванні відповідних фондів місцевих рад, якщо інше не встановлено законом, та у виконанні робіт щодо комплексного економічного і соціального розвитку територій.
Відповідно до ч. 4 ст. 175 ГК України суб'єкти господарювання у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами, можуть добровільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.
Таким чином, умова п. 4.1 договору N 1 про залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницький від 22.01.2007 щодо встановлення відповідальності позивача у вигляді пені за порушення термінів внесення коштів на користь відповідача суперечить вищезазначеним нормам Господарського кодексу України, оскільки встановлює відповідальність за зобов'язанням, право вимоги за яким обмежено законом.
Вирішуючи спір, господарські суди не врахували спеціальні норми Господарського кодексу України, якими врегульовані правовідносини щодо участі суб’єктів господарювання у вирішенні питань соціального розвитку населених пунктів, у будівництві й утриманні соціально-культурних об’єктів та об’єктів комунального і побутового господарства.
Посилання господарських судів на норми ст. 627 Цивільного кодексу України, ст. 179 Господарського кодексу України щодо свободи договору та волевиявлення сторін при виборі умов договору суперечать вимогам зазначених спеціальних норм права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин.
Порушення норм матеріального права відповідно ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування оскаржуваних постанови апеляційної інстанції та рішення господарського суду першої інстанції.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК України, ст.ст. 6, 8, 125, 129, 150 Конституції України, Постановою Пленуму Верховного суду України N 9 від 01.11.1996 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", рішенням Конституційного Суду України N 8-рп/2010 від 11.03.2010, Вищий господарський суд України
постановив:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 27.04.2010 та рішення господарського суду Хмельницької області від 19.01.2010 у справі N 21/9/319 господарського суду Хмельницької області скасувати.
Позов задовольнити.
Визнати недійсним пункт 4.1. договору N 1 про залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмельницького від 22.01.2007.
Постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді