ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
18 липня 2007 року
м. Київ
Справа N 35/296
Про визнання договору частково недійсним
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2007 року у справі N 35/296 за позовом Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім і К" про стягнення заборгованості і пені та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім і К" до Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання договору частково недійсним,
установив:
У вересні 2006 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості з урахуванням інфляційних сум у розмірі 1 281 979, 98 грн. і пені в сумі 577 754,51 грн. з підстав неналежного виконання зобов’язання за договором N 376 від 10.06.2005 року з оплати пайової участі на створення інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв’язку з будівництвом житлового будинку.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач за первісним позовом звернувся до господарського суду з зустрічною позовною заявою про визнання недійсним договору N 376 від 10.06.2005 року в частині умов про відповідальність сторін пункти 3.1, 3.1.1, 3.1.2 у зв’язку з суперечністю цих умов угоди вимогам закону.
Доповідач - Вовк І.В.
Рішенням господарського суду м. Києва від 15.01.2007 року первісний позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні суми 197 971,53 грн. і пеню в сумі 575 061,03 грн., та в частині вимог про стягнення заборгованості провадження в справі припинено за відсутністю предмета спору, а в решті первісного позову відмовлено, та в зустрічному позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2007 року зазначене рішення суду першої інстанції змінено та в частині первісного позову про стягнення інфляційних сум і пені відмовлено, а зустрічний позов задоволено і визнано договір N 376 від 10.06.2005 року укладений між сторонами в частині п.п. 3.1, 3.1.1, 3.1.2 недійсним, та в решті рішення суду першої інстанції залишене без змін.
У касаційній скарзі позивач за первісним позовом вважає, що апеляційним судом порушено та неправильно застосовано норми матеріального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач за первісним позовом вважає, що оскаржена постанова апеляційного господарського суду прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, і тому просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Рішення Київської міської ради "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва" від 27.02.2003 року N 271/431 10.06.2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір N 376.
Предметом цього договору Відповідно до п. 1.1 договору є сплата забудовником (відповідачем за первісним позовом) пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв’язку з будівництвом житлового будинку (загальна площа квартир - 22 511,80 кв.м.) з вбудованими приміщеннями загальною площею 691,24 кв.м. та підземним паркінгом на вул. Мельникова,18-а у Шевченківському районі м. Києва.
Пунктами 3.1, 3.1.1, 3.1.2 договору встановлена відповідальність відповідача за прострочення оплати пайових внесків, в тому числі відповідно до п. 3.1.1 пеня у розмірі 0,1 % від нарахованої суми пайового внеску за кожну добу прострочення строку оплати, визначеного п. 2.1.2 договору.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд обгрунтовано виходив з того, що зазначений договір в спірній частині не відповідає вимогам закону і правові підстави для покладення на відповідача за первісним позовом відповідальності за прострочення сплати пайових внесків відсутні, і такий висновок ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.
Апеляційним господарським судом встановлено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними та настання певних юридичних наслідків щодо спірної частини договору.
У той же час, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв’язку із сплатою заборгованості.
Отже, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним у спірній частині договору та правильно відмовив в задоволенні первісних вимог про стягнення інфляційних сум і пені та задовольнив зустрічний позов, змінивши в цій частині рішення суду першої інстанції та залишивши його в решті без змін.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду.
За таких обставин, постанова апеляційного господарського суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
постановив:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2007 року - без змін.
Головуючий
Судді