ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
ЛИСТ
21.06.2011 N 17138/7/15-0717
Про плату за землю
Державна податкова адміністрація України розглянула <...> лист від 04.05.2011 р. N 13479/8/15-318 щодо оподаткування земель садівницьких товариств із урахуванням положень Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо плати за землю з юридичних осіб, затвердженого наказом ДПА України від 25.03.2010 р. N 186, (із змінами та доповненнями), повідомляє.
Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України ( 254к/96-ВР ), Земельним кодексом України ( 2768-14 ) (далі - ЗКУ), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Пунктом 1 статті 35 ЗКУ ( 2768-14 ) визначено, що громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва. Громадянином - членом садівницького товариства здійснюється приватизація земельної ділянки без згоди на те інших членів цього товариства (пункт 5 статті 35 ЗКУ) ( 2768-14 ).
Для ведення садівництва громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у розмірі не більше 0,12 гектара (абзац "в" частини першої статті 121 ЗКУ) ( 2768-14 ).
Із земель державної або комунальної власності громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом ( 2768-14 ), або за результатами аукціону (частина перша статті 116 ЗКУ) ( 2768-14 ).
Статтею 125 ЗКУ ( 2768-14 ) встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, які посвідчуються згідно зі статтею 126 ЗКУ ( 2768-14 ) державними актами або договорами оренди землі.
Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 ЗКУ) ( 2768-14 ).
До 1 січня 2011 року справляння плати за землю здійснювалося відповідно до Закону України від 3 липня 1992 року N 2535-XII "Про плату за землю" (із змінами та доповненнями, далі - Закон N 2535), яким визначено коло платників земельного податку, ставки податку, порядок його обчислення і сплати, а також пільгового оподаткування.
Відповідно до статті 5 Закону N 2535 об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, суб'єктом (платником) - власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок (абзац другий статті 2 Закону N 2535).
Підставою для нарахування земельного податку, згідно зі статтею 13 Закону N 2535, є дані державного земельного кадастру, який відповідно до статей 193 та 204 ЗКУ ( 2768-14 ) містить сукупність відомостей і документів про місце розташування земельних ділянок та правовий режим, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів і ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
При цьому, відповідно до абзацу другого частини 27 статті 12 Закону N 2535, земельні ділянки, в межах граничних норм, встановлених Земельним кодексом України ( 2768-14 ), інвалідів I і II груп, громадян, які виховують трьох і більше дітей, та громадян, члени сімей яких проходять строкову військову службу, пенсіонерів, а також інших осіб, які користуються пільгами відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ), громадян, яким у встановленому порядку видано посвідчення про те, що вони постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, звільнялися від сплати земельного податку.
Отже, враховуючи норми законодавства, із громадян - членів садівницького товариства звільняються від сплати земельного податку особи, які визначено у абзаці другому частини 27 статті 12 Закону N 2535, в межах граничних норм, встановлених Земельним кодексом України ( 2768-14 ), та у яких право на земельну ділянку посвідчується правовстановлюючим документом - державним актом.
З 1 січня 2011 року питання щодо оподаткування регулюються Податковим кодексом України ( 2755-17 ) (далі - ПКУ) і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення.
Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПКУ ( 2755-17 ) плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу) ( 2755-17 ) (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПКУ) ( 2755-17 ).
Відповідно до статей 269, 270 ПКУ ( 2755-17 ) платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об'єктами оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності (стаття 270 ПКУ) ( 2755-17 ).
Порядок обчислення плати за землю визначено статтею 286 ПКУ ( 2755-17 ). Зокрема, відповідно до підпункту 286.7 статті 286 ПКУ ( 2755-17 ), юридичній особі надано право зменшувати податкові зобов'язання із земельного податку на суму пільг, які надаються фізичним особам відповідно до пункту 281.1 статті 281 ПКУ ( 2755-17 ) за земельні ділянки, що знаходяться у їх власності або постійному користуванні і входять до складу земельних ділянок такої юридичної особи.
Згідно з пунктом 281.1 статті 281 ПКУ ( 2755-17 ) від сплати податку звільняються: інваліди першої і другої групи; фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; пенсіонери (за віком); ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ); фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Отже, юридична особа (садівницьке товариство) відповідно до підпункту 286.7 статті 286 ПКУ ( 2755-17 ) має право зменшити суму земельного податку за земельні ділянки, які належать фізичним особам (членам садівницького товариства) і перебувають у складі юридичної особи, у разі якщо фізичними особами (членами садівницького товариства) оформлено право власності на такі земельні ділянки, що посвідчується державними актами на право власності.
Разом з тим необхідно врахувати, що відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПКУ ( 2755-17 ) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, який відповідно до підпункту 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 ПКУ ( 2755-17 ) містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону, і ведеться відповідно до статті 204 ЗКУ ( 2768-14 ) уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Крім того, звертаємо увагу, що пунктом 281.2 статті 281 ПКУ ( 2755-17 ) встановлено обмеження для окремих категорій осіб, які звільняються від сплати земельного податку відповідно до пункту 281.1 статті 281 ПКУ ( 2755-17 ). Так, від сплати земельного податку звільняється одна земельна ділянка за кожним видом використання у межах граничних норм, зокрема, для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.
Заступник голови комісії з проведення реорганізації
ДПА України, заступник Голови О.Матвєєв