КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
13 липня 2011 року N 32-у/2011
м. Київ
Справа N 2-35/2011
Ухвала
Конституційного Суду України
про відмову у відкритті конституційного провадження
у справі за конституційним зверненням громадянина
Каніщева Андрія Вячеславовича щодо офіційного
тлумачення положень статті 7
Закону України "Про судову експертизу"
Конституційний Суд України у складі суддів:
Головіна Анатолія Сергійовича - головуючого,
Бауліна Юрія Васильовича,
Бринцева Василя Дмитровича,
Вдовіченка Сергія Леонідовича,
Винокурова Сергія Маркіяновича,
Гультая Михайла Мирославовича,
Кампа Володимира Михайловича,
Колоса Михайла Івановича,
Лилака Дмитра Дмитровича,
Маркуш Марії Андріївни - доповідача,
Сергейчука Олега Анатолійовича,
Стецюка Петра Богдановича,
Стрижака Андрія Андрійовича,
Шаптали Наталі Костянтинівни,
Шишкіна Віктора Івановича,
розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина Каніщева Андрія Вячеславовича щодо офіційного тлумачення положень статті 7 Закону України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 року N 4038-XII (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 28, ст. 232) зі змінами.
Заслухавши суддю-доповідача Маркуш М.А. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України
установив:
1. Громадянин Каніщев Андрій Вячеславович звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень статті 7 Закону України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 року N 4038-XII змінами (далі - Закон) стосовно виключного права державних спеціалізованих установ на судово-експертну діяльність, пов'язану з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз (фактично частини третьої статті 7 Закону) ( 4038-12 ).
Необхідність в офіційному тлумаченні положень статті 7 Закону ( 4038-12 ) автор клопотання обґрунтовує тим, що, маючи кваліфікацію судово-психіатричного експерта, він позбавлений можливості займатися професійною експертною діяльністю на підприємницьких засадах, оскільки "внаслідок запровадження державної монополії на проведення криміналістичних, судово-медичних та судово-психіатричних експертиз" порушується його "право на підприємницьку діяльність, гарантоване статтею 42 Конституції України" ( 254к/96-ВР ). При цьому він вважає, що обмеження кола суб'єктів судово-експертної діяльності, яке безпосередньо стосується сфери правосуддя та судочинства, суперечить їх інтересам.
Каніщев А.В., аргументуючи необхідність офіційного тлумачення положень статті 7 Закону ( 4038-12 ), також посилається на те, що вони є спірними і повинні розглядатися в системному зв'язку з нормами статті 4 Закону України "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 року N 698-XII в редакції Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 1 червня 2000 року N 1775-III, які визначають, що діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних та судово-психіатричних експертиз, може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями, і вважає, що зазначені положення законів слід перевірити на предмет відповідності Конституції України ( 254к/96-ВР ) (конституційності) на підставі частини третьої статті 61 та частини другої статті 95 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ).
Вмотивовуючи потребу в офіційному тлумаченні положень статті 7 Закону ( 4038-12 ), автор клопотання послався на неоднакове розуміння цієї норми судами загальної юрисдикції та долучив до конституційного звернення судові рішення, роздруковані з Єдиного державного реєстру судових рішень: ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 6 травня 2010 року, ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області (справа N 11-248/2008) та постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 листопада 2007 року (справа N 1-624/2007), в яких серед інших досліджувалося питання законності проведення експертиз особами, які не є співробітниками державних спеціалізованих установ, а також листи вказаних судів, що підтверджують чинність відповідних рішень.
2. Конституційний Суд України, розглядаючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі у зв'язку з прийняттям Другою колегією суддів Конституційного Суду України процесуальної ухвали від 6 липня 2011 року про відмову у відкритті конституційного провадження у цій справі на підставі пункту 1 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ), виходить з такого.
Закон України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) передбачає, що у конституційному зверненні має зазначатися обґрунтування необхідності в офіційному тлумаченні положень Конституції України ( 254к/96-ВР ) або законів України (пункт 4 частини другої статті 42) ( 422/96-ВР ); підставою для конституційного звернення щодо офіційного тлумачення Конституції України ( 254к/96-ВР ) та законів України є наявність неоднозначного застосування положень Конституції України ( 254к/96-ВР ) або законів України судами України, іншими органами державної влади, якщо суб'єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав і свобод (стаття 94) ( 422/96-ВР ).
Відповідно до правових позицій Конституційного Суду України, викладених в ухвалах від 31 травня N 15-у/2011, від 5 липня 2011 року N 23-у/2011, від 5 липня 2011 року N 24-уп/2011, від 13 липня 2011 року N 25-у/2011 року, конституційне звернення має бути внесене особою, яка є суб'єктом відповідних конституційних прав і свобод та має підстави стверджувати про їх порушення або можливість порушення внаслідок неоднозначного застосування норм Конституції ( 254к/96-ВР ) або законів України судами України, іншими органами державної влади, а тому прагне отримати офіційну інтерпретацію норм, які були застосовані при розв'язанні спірних правовідносин, з метою забезпечення реалізації чи захисту саме своїх конституційних прав та свобод.
Дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України дійшов висновку, що у жодному із правозастосовних актів, на які посилається автор клопотання, не досліджувалося питання законності проведення судово-психіатричної експертизи особами, які не є співробітниками державних спеціалізованих установ. Наведені рішення судів стосувалися проведення автотехнічної, судово-медичної, трасологічної, фоноскопічної експертиз. Із наданих Каніщевим А.В. документів вбачається, що жоден із правозастосовних актів, на які він посилався, не приймався щодо нього особисто, не стосувався його інтересів, а тому автор клопотання не довів, що застосуванням статті 7 Закону ( 4038-12 ) у вказаних справах порушено саме його конституційні права та свободи. Крім того, Каніщев А.В. не є повноважним суб'єктом права на конституційне подання щодо оцінки на предмет відповідності Конституції України ( 254к/96-ВР ) законів України чи їх окремих положень, зокрема статті 7 Закону ( 4038-12 ).
За таких обставин Конституційний Суд України вважає, що громадянин Каніщев А.В. не є повноважним суб'єктом звернення до єдиного органу конституційної юрисдикції з такого приводу, а тому відповідно до пункту 1 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) це є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150, 153 Конституції України ( 254к/96-ВР ), статтями 42, 45, 50 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ), Конституційний Суд України
ухвалив:
1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина Каніщева Андрія Вячеславовича щодо офіційного тлумачення положень статті 7 Закону України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 року N 4038-XII зі змінами на підставі пункту 1 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) - відсутність встановленого Конституцією України ( 254к/96-ВР ), цим Законом ( 422/96-ВР ) права на конституційне звернення.
2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною.