ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
21 липня 2011 року
м. Київ
Справа N 18/33(19/133(2/126(7/115(15/116)-2/155))
Про спонукання вчинити дії
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Першиков Є.В.
судді: Данилова Т.Б.,
Ходаківська І.П.
розглянувши матеріали касаційної скарги житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2011 р. у справі N 18/33(19/133(2/126(7/115(15/116))-2/155)) господарського суду Чернігівської області за позовом заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради до
1) житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва
2) Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва
треті особи
1) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області
2) ОСОБА_1
3) ОСОБА_2
4) комунальне підприємство "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації"
5) ОСОБА_3
про спонукання вчинити дії
за позовом Заступника прокурора Чернігівської обл. в інтересах держави в особі третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору - Регіонального відділення ФДМУ по Чернігівській області до житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва
треті особи
1) Чернігівська міська рада
2) Чернігівська обласна корпорація агропромислового будівництва
про спонукання вчинити дії
за участю прокуратури:
Прокурор відділу Генеральної прокуратури України Попенко О.С., посв. N 203,
Нач. відділу прокуратури Чернігівської області Федоренко Л.А., посв. N 91
представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача 1 - ОСОБА_4 дов. N 23 від 07.02.2011
відповідача 2 - не з'явився
третіх осіб - ОСОБА_5 дов. N 10-6-00628 від 21.02.2011
ОСОБА_6. паспорт НОМЕР_1
В судовому засіданні 07.07. 2011 було оголошено перерву до 21 липня 2011 року для прийняття резолютивної частини постанови в порядку ст. 77 ГПК України.
встановив:
У березні 2007 року заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом до житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва про зобов'язання передати гуртожиток, розташований по вул. Бєлова, 8 в м. Чернігові, у комунальну власність Чернігівської міської ради разом з відповідною технічною документацією.
Позовні вимоги були вмотивовані тим, що вказаний гуртожиток є державним житловим фондом, який з 1978 року (року введення в експлуатацію) до 1985 року (моменту ліквідації тресту "Чернігівсільбуд") перебував у віданні Міністерства сільського будівництва УРСР в особі тресту "Чернігівсільбуд" та підлягав передачі до відання місцевих рад відповідно до діючого на той час законодавства.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 22.05.2007 р. до участі у розгляді справи в якості іншого відповідача залучена Чернігівська обласна корпорація агропромислового будівництва (надалі - Корпорація).
Корпорація визнала позов, заявлений заступником прокурора Чернігівської області, листом від 11.08.2008 р. N 228/04. В обґрунтування Корпорація вказувала, що спірний гуртожиток будувався за державні кошти, належав до державної власності, а Житлово-комунальне підприємство створене як дочірнє підприємство Корпорації без права розпорядження майном на власний розсуд без згоди засновника. При утворенні ЖКП не мало іншого джерела формування статутного фонду ніж майно Корпорації, а гуртожиток як державне майно у статутний фонд ЖКП не передавався.
При реорганізації житлово-комунальної контори в Житлово-комунальне підприємство об'єкт державного житлового фонду - гуртожиток по вул. Бєлова, 8 - не був переданий житлово-комунальною конторою Корпорації і не повинен був передаватись, так-як Корпорація не була його власником. Корпорація наділила ЖКП тільки своїм майном, а не державним.
Гуртожиток був прийнятий на баланс ЖКП (після реорганізації) без зміни його статусу та форми власності. Таким чином, гуртожиток був і залишається об'єктом державного житлового фонду. Даний об'єкт, на підставі клопотання Корпорації від 20.12.2005 р. та рішення Чернігівської міської ради від 31.08.2006 р., підлягає передачі у комунальну власність територіальної громади міста Чернігова.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 08.07.2008 р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні ЖКП залучено ОСОБА_6.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 21.10.2009 р. до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучені: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
В листопаді 2009 року Житлово-комунальним підприємством заявлено зустрічний позов до Міськради та Корпорації про визнання права власності на будівлю по вул. Бєлова, 8 в м. Чернігові за набувальною давністю, який ухвалою господарського суду Чернігівської області від 04.11.2009 р. прийнятий для спільного розгляду з первісним позовом.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 12.11.2009, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2010, первісний позов задоволено частково: зобов'язано ЖКП в десятиденний строк з дня набрання рішенням законної сили передати гуртожиток, розташований по вул. Бєлова, 8 в м. Чернігові, у комунальну власність Чернігівської міської ради, в решті позовних вимог відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову про визнання права власності на гуртожиток за Житлово-комунальним підприємством за набувальною давністю відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.08.2010 р. рішення господарського суду Чернігівської області від 12.11.2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2010 р. скасовано в частині задоволення первісного позову,справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області. В решті рішення та постанову залишено без змін.
Скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України зазначив, що для розгляду даної справи по суті необхідно встановити орган, уповноважений управляти спірним (державним) майном, визначити процесуальне становище цього органу, якщо він є учасником процесу, або вирішити питання про його залучення до участі у справі, дослідити додержання порядку передачі гуртожитків згідно Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".
Під час нового розгляду справи судом першої інстанції ухвалою від 21.09.2010 р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено комунальне підприємство "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації".
19.10.2010 р. заступником прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області (надалі - РВ ФДМУ) заявлено позов до житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва про зобов'язання передати гуртожиток, розташований по вул. Бєлова, 8 в м. Чернігові, у комунальну власність Чернігівської міської ради разом з усією наявною технічною документацією.
Підстави подання даного позову ідентичні підставам, викладеним у первісному позові, за винятком того, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, прокурор вказує Регіональне відділення ФДМУ, оскільки до його повноважень згідно Тимчасового положення про Фонд державного майна України, належить управління державним майном.
Ухвалою господарського суду від 03.11.2010 р. залучено до участі у справі за позовом заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області до житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва про зобов'язання вчинити дії в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Чернігівську міську раду (на стороні третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору) та Чернігівську обласну корпорацію агропромислового будівництва (на стороні відповідача).
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 17.11.2010 р. (судді Сидоренко А.С., Лавриненко Л.М., Книш Н.Ю.) в позові заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради про зобов'язання житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва передати гуртожиток, розташований в місті Чернігові по вулиці Бєлова, 8 у комунальну власність Чернігівської міської ради разом з усією наявною технічною документацією на нього відмовлено повністю.
Позов заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору Регіонального відділення ФДМУ по Чернігівській області задоволено частково: Житлово-комунальному підприємству Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва в десятиденний строк з дня набрання рішенням законної сили передати гуртожиток, розташований в м. Чернігові по вул. Бєлова, 8 у комунальну власність Чернігівської міської ради. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ЖКП Чернігівської обласної корпорації в дохід державного бюджету судові витрати.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2011 р. (судді Баранець О.М., Чорна Л.В., Рєпіна Л.О.) за апеляційною скаргою Житлово-комунальному підприємству Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва рішення господарського суду Чернігівської області від 17.11.2010 р. частково змінено, в позові заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради відмовлено повністю. Позов заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору Регіонального відділення ФДМУ по Чернігівській області задоволено частково: зобов'язано Житлово-комунальне підприємство Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва передати гуртожиток, розташований в місті Чернігові по вул. Бєлова, 8 у комунальну власність Чернігівської міської ради.
В решті позову відмовлено. Судові витрати стягнуто в іншому розмірі.
Не погоджуючись з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, житлово-комунальне підприємство Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині задоволення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
В касаційній скарзі житлово-комунальне підприємство посилається на те, що подання прокурором позову в інтересах третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - регіонального відділення ФДМУ по Чернігіській області не передбачено Господарським процесуальним кодексом, а Регіональне відділення ФДМУ не є органом, уповноваженим управляти державним майном.
ЖКП в касаційній скарзі зазначає, що лист Регіонального відділення ФДМУ про передачу гуртожитку у комунальну власності не є належним розпорядчим документом, до того ж на адресу ЖКП не направлявся, факт відмови передавати гуртожиток до комунальної власності не підтверджено жодним доказом у справі.
ЖКП в касаційній скарзі посилається на неправильне застосування судами норм Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін та думку прокурора відділу Генеральної прокуратури України, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Статтею 26 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть обов'язки позивача.
У відповідності із ст. 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор має право подати позовну заяву в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, при цьому зазначений орган набуває статусу позивача. Інтереси держави та орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, прокурор визначає самостійно.
Стаття 2 ГПК України встановлює, що господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Статтею 23 ГПК України встановлено, що позов може бути подано кількома позивачами чи до кількох відповідачів. Кожний з позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає в судовому процесі самостійно.
Таким чином, у справі N 18/33(19/133(2/126(7/115(15/116))-2/155)) два позивачі.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 01 січня 1966 року Міністерством сільського будівництва УРСР створено трест "Чернігівсільбуд" з метою виконання функцій житлового та культурно-побутового будівництва.
Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 10.05.1972 р. N 224 тресту "Чернігівсільбуд" виділено земельну ділянку в VІІ мікрорайоні Бобровиці по вул. 1-го Травня площею 1,2 га для будівництва гуртожитку на 360 осіб по типовому проекту.
Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 03.07.1978 р. N 258 затверджений акт державної комісії про прийняття в експлуатацію п'яти-поверхового гуртожитку на 450 місць в VІІ мікрорайоні Бобровиці, загальною площею 4112 м2, збудованого ПМК-82 на замовлення тресту "Чернігівсільбуд" Міністерства сільського будівництва УРСР. Поштова адреса гуртожитку - вул. Генерала Бєлова, 8.
Будівництво спірного гуртожитку здійснювалось на замовлення Міністерства сільського будівництва СРСР за рахунок державних капітальних вкладень, що підтверджується довідками про виконання будівельно-монтажних робіт по ПМК-82 за 1977-1978 роки.
В подальшому Трест "Чернігівсільбуд" та Чернігівське обласне міжколгоспне об'єднання по будівництву (облміжколгоспбуд) реорганізовані в Чернігівське обласне кооперативно-державне промислово-будівельне об'єднання по агропромисловому будівництву (об'єднання "Чернігівоблагробуд") за рішенням Чернігівської обласної ради народних депутатів від 31.12.1985 р. N 444, рішенням господарств - учасників від 22.03.1986 р. (протокол N 1), наказом Чернігівського облагропрому від 15.04.1986 р. N 86.
Наказом об'єднання "Чернігівоблагробуд" від 16.03.1987 р. N 78 "Про найменування та структурне підпорядкування житлово-експлуатаційних організацій об'єднання "Чернігівоблагробуд" створено житлово-комунальну контору, яка об'єднує житлово-експлуатаційну дільницю, житлово-експлуатаційну контору об'єднання "Чернігівоблагробуд" і гуртожитки, які знаходилися на балансі МПМК.
Згідно з додатком 1 до вказаного наказу, в перелік будівель, які передані житлово-комунальній конторі на баланс, включено і спірний гуртожиток по вул. Бєлова, 8. Передача житлового фонду на баланс оформлена актом приймання-передачі будівель і споруд.
Рішенням виконкому Деснянської районної ради народних депутатів від 26.01.1987 р. N 37 зареєстровано Положення про житлово-комунальну контору кооперативно-державного об'єднання "Чернігівоблагробуд" Украгробуду.
Чернігівське обласне кооперативно-державне промислово-будівельне об'єднання по агропромисловому будівництву (об'єднання "Чернігівоблагробуд") реорганізовано в Чернігівську обласну корпорацію агропромислового будівництва (Корпорацію "Чернігівоблагропромбуд") за рішенням загальних зборів засновників - сільськогосподарських підприємств Чернігівської області від 26.03.1997 р. (протокол N 1), що підтверджується статутом Корпорації, перереєстрованим розпорядженням голови Чернігівської міської ради від 05.02.1998 р. N 48-р.
Відповідно до витягу з протоколу N 1 загальних зборів уповноважених представників засновників і учасників Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва від 28.04.1999 р., створено житлово-комунальне підприємство Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва шляхом реорганізації житлово-комунальної контори Чернігівського обласного об'єднання по агропромисловому будівництву "Чернігівоблагробуд", затверджено статут підприємства.
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.4 статуту житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва, перереєстрованого розпорядженням Чернігівського міського голови від 22.07.1999 р. N 335-р, ЖКП створено шляхом реорганізації житлово-комунальної контори Чернігівського обласного об'єднання по агропромисловому будівництву "Чернігівоблагропромбуд" і є її правонаступником. ЖКП засновано на майні, що є власністю Корпорації "Чернігівоблагропромбуд" (засновника).
20 грудня 2005 року Корпорація листом N 01/338 звернулася до Чернігівської міської ради з проханням розглянути питання відносно безоплатної передачі в комунальну власність житлового фонду, який знаходиться на балансі Житлово-комунального підприємства, в т.ч. і гуртожитку по вул. Бєлова, 8.
Рішенням VІІ сесії Чернігівської міської ради V скликання від 31.08.2006 р. "Про передачу в комунальну власність територіальної громади міста Чернігова житлового фонду та об'єктів соціальної інфраструктури" Міськрадою надано згоду на безоплатну передачу відомчого та державного житлового фонду разом із вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями, зовнішніми мережами електро-, тепло-, газо-, водопостачання, а також будівлями, призначеними для обслуговування цього фонду, в т. ч., п'ятиповерхового гуртожитку по вул. Бєлова, 8.
Фактичної передачі гуртожитку у комунальну власність не відбулось, оскільки судові рішення в частині зобов'язання Житлово-комунальне підприємство передати гуртожиток до комунальної власності були скасовані, і справа направлена на новий розгляд.
28 вересня 2010 року Регіональне відділення ФДМУ по Чернігівській області як орган, уповноважений управляти державним майном, надіслало на ім'я Чернігівського міського голови звернення N 05-6-02992, в якому просило розпочати роботу щодо прийняття об'єкту державного житлового фонду - будинку по вул. Бєлова, 8 до комунальної власності територіальної громади міста Чернігова.
Вирішуючи справу, суди виходили з того, що за змістом ст. 94 Цивільного кодексу УРСР, чинного на момент виникнення спірних відносин, колгоспи, інші кооперативні організації, їх об'єднання володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів.
Відповідно до ст.ст. 4, 5 Житлового кодексу УРСР Державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).
При розгляді справи судами встановлено, що будівництво гуртожитку здійснювалось на замовлення Міністерства сільського будівництва СРСР за рахунок державних капітальних вкладень, а не за рахунок внесків або грошових коштів колгоспів або кооперативної організації чи їх об'єднання. Отже, гуртожиток з моменту його введення в експлуатацію належав до державної, а не колгоспно-кооперативної форми власності, відносився до державного відомчого житлового фонду.
З моменту введення в експлуатацію гуртожитку і до моменту ліквідації шляхом реорганізації тресту "Чернігівсільбуд" в 1985 року він перебував у віданні Міністерства сільського будівництва УРСР, яке було ліквідовано відповідно до наказу Держагропрому УРСР від 07.04.1986 р. N 130.
Твердження відповідача Житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації про те, що спірний гуртожиток належить ЖКП на праві власності, - було предметом розгляду судами попередніх інстанцій, які встановили, що набуття Житлово-комунальним підприємством права власності на гуртожиток може бути на підставі рішення засновника, як власника гуртожитку, про передачу майна до статутного фонду житлово-комунальної контори або акт приймання-передачі майна до статутного фонду. Втім, об'єднання "Чернігівоблагробуд" не було власником гуртожитку і не передавало його до статутного фонду Житлово-комунального підприємства.
Довідка-розшифровка статті "Основні засоби" про включення спірного гуртожитка до статутного фонду Житловок-комунального підприємства підписана в односторонньому порядку представниками ЖКП, не визнана судами належним і допустимим доказом включення спірного об'єкта до статутного фонду.
Крім того, Рішенням господарського суду Чернігівської області від 12.11.2009, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2010, у задоволенні зустрічного позову Житлово-комунального підприємства про визнання права власності на гуртожиток за ЖКП за набувальною давністю відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.08.2010 р. рішення господарського суду Чернігівської області від 12.11.2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2010 р. скасовано в частині задоволення первісного позову, справу в цій частині передано на новий розгляд. В частині відмови в задоволенні зустрічного позову Житлово-комунального підприємства про визнання за набувальною давниною права власності на спірний гуртожиток рішення та постанову залишено без змін.
Судами встановлено, що гуртожиток був переданий на підставі наказу об'єднання "Чернігівоблагробуд" від 16.03.1987 N 78 на баланс житлово-комунальної контори для забезпечення схоронності житлового фонду і його використання.
З моменту реорганізації житлово-комунальної контори спірна будівля перебуває на балансі ЖКП, однак знаходження майна на балансі підприємства не обумовлює та не підтверджує права власності балансоутримувача на це майно.
ЖКП не було зареєстровано право власності на гуртожиток до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" хоча і Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966 р., затвердженою Заступником Міністра комунального господарства Української РСР та погодженою з Заступником Голови Верховного суду Української РСР 15.01.1966 р. (чинної на момент передачі гуртожитку на баланс житлово-комунальної контори), і Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженою Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 р. N 121, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.1998 за N 399/2839 (чинної на момент створення ЖКП), було передбачено реєстрацію таких прав.
За змістом ч. 2 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Вирішуючи позов першого позивача, в інтересах якого прокурор заявляв позов, - Чернігівської міської ради, суди встановили, що на момент звернення в березні 2007 року до господарського суду заступника прокурора Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради не було прийнято рішення органом, уповноваженим управляти державним майном, про передачу об'єкту державного житлового фонду в комунальну власність.
Отже право комунальної власності або будь-які інші права Чернігівської міської ради порушені не були. За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради.
Щодо позовних вимог заступника прокурора Чернігівської області в інтересах третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Регіонального відділення Фонду державного майна України в Чернігівській області, то судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги, які розглядалися у рамках справи N 18/33(19/133(2/126(7/115(15-116))-2/155)), та вимоги, заявлені заступником прокурора Чернігівської області в інтересах третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Регіонального відділення Фонду державного майна України в Чернігівській області, є ідентичними і дані позовні вимоги було прийнято до розгляду.
15 квітня 1991 року був введений в дію Закон Української РСР "Про власність", статтями 31, 35 якого було визначено, що до державної власності в Українській РСР належать загально-державна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Об'єктом права комунальної власності є, зокрема, державний житловий фонд.
В п. 5 Постанови Верховної Ради Української РСР від 26.03.1991 р. "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність"зазначено, що майно, необхідне для задоволення соціально-економічних потреб населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці,підлягає передачі в її комунальну власність.
Основні засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну врегульовані Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", який набрав чинності з 01.04.1998 р.
У відповідності з ст. 2 цього Закону, об'єктом передачі згідно з цим Законом є, зокрема, житловий фонд та інші об'єкти соціальної інфраструктури, які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій або не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.
Статтею 3 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" встановлено, що ініціатива щодо передачі об'єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно, місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування. Ініціатива щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність може виходити відповідно від органів, визначених статтею 3 цього Закону, підприємств, а також господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).
Рішення щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад.
Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 N 891, визначає порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, (відомчий житловий фонд) у разі банкрутства, зміни форми власності або ліквідації цих підприємств, установ та організацій.
Передачі в комунальну власність згідно з цим Положенням підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду, у тому числі гуртожитки.
Відомчий житловий фонд передається у комунальну власність безоплатно.
Разом з відомчим житловим фондом передаються відповідним комунальним підприємствам зовнішні мережі електро,- тепло,- газо,- водопостачання і водовідведення, а також будівлі, призначені для обслуговування цього фонду (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, вбудовані і прибудовані приміщення, обладнання тощо).
Передача відомчого житлового фонду в комунальну власність провадиться разом з відповідною технічною документацією на будинок (інвентарна справа, акт прийняття в експлуатацію, плани зовнішніх мереж та інші), а також документами, що встановлюють право на нього.
Судами під час розгляду справи по суті встановлено, що ініціатива щодо передачі гуртожитку в комунальну власність виходила від Корпорації.
Оскільки Корпорація являється засновником підприємства, на балансі якого перебуває гуртожиток (Житлово-комунальне підприємство), яке, в свою чергу, являється житлово-експлуатаційною організацією, ініціювання Корпорацією передачі об'єкту житлового фонду в комунальну власність не суперечить положенням ч. 1 ст. 4-1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".
Необхідною умовою для передачі об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність є наявність рішення органу, уповноваженого управляти державним майном.
Оскільки Міністерство сільського будівництва УРСР, до складу якого входив забудовник - трест "Чернігівсільбуд", було ліквідоване, а Трест "Чернігівсільбуд" та Чернігівське обласне міжколгоспне об'єднання по будівництву (облміжколгоспбуд) реорганізовані в Чернігівське обласне кооперативно-державне промислово-будівельне об'єднання по агропромисловому будівництву (об'єднання "Чернігівоблагробуд"), то органом, уповноваженим управляти державним майном, є Фонд державного майна України.
У відповідності з Тимчасовим положенням про Фонд державного майна України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 р., Фонд є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю; та в Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі Фонд створює регіональні відділення.
Окрім того, згідно ст. 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" Фонд державного майна України забезпечує захист майнових прав держави на території України відповідно до законодавства, а також погоджує (приймає) рішення про передачу об'єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших уповноважених органів управління.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області діє на підставі Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 р. N 412.
Вирішуючи справу по суті відносно вимог прокурора Чернігівської області в інтересах РВ ФДМУ, суди підставно виходили з того, що чинним законодавством України не встановлено, в якій саме формі повинно бути прийнято ФДМУ або його Регіональним відділенням рішення про передачу об'єктів державної власності в комунальну власність, тому лист Регіонального відділення ФДМУ може бути свідченням про рішення щодо передачі державного майна у комунальну власність. Чинне законодавство також не вимагає обов'язкового направлення копії цього листа ( рішення) балансоутримувачу державного майна.
Регіональним відділенням правомірно було прийнято рішення щодо виконання відповідних повноважень в межах Чернігівської області, оформлене листом від 28.09.2010 р. N 05-6-02992, про початок робіт із прийняття гуртожитку по вулиці Бєлова, 8 до комунальної власності територіальної громади м. Чернігова. Фактично даний лист є рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном, про передачу об'єкту соціальної інфраструктури у комунальну власність, в ньому достатньо чітко виражено волевиявлення даного органу, а тому позовні вимоги заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, судами визнано обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині зобов'язання ЖКП передати в комунальну власність гуртожиток.
Відповідач Житлово-комунальне підприємство Чернігівської обласної корпорації є юридичною особою приватної форми власності, не довів судам під час розгляду справи по суті матеріально-правові підстави для утримання у себе спірного гуртожитку в складі статутного фонду.
Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги в частині передачі гуртожитку разом з усією наявною технічною документацією на нього не підлягають задоволенню, оскільки ні прокурор, ні позивач не зазначили, яка саме технічна документація наявна у ЖКП та не подали доказів у підтвердження її наявності.
За таких підстав, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що резолютивна частина рішення господарського суду Чернігівської області від 17.11.2010 р. підлягає зміні, в тому числі і в частині розподілу судових витрат.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва, оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити її без змін.
Статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
постановив:
Касаційну скаргу житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2011 р. у справі N 18/33(19/133(2/126(7/115(15/116))-2/155)) залишити без змін.
Головуючий
Судді