ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
07 вересня 2011 року
м. Київ
Справа N 17/156/17
Про відшкодування збитків
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Мачульського Г.М.,
суддів Бакуліної С.В.,
Рогач Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Чернігівській області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2011 р. у справі N 17/156/17 Господарського суду Чернігівської області за позовом Державної екологічної інспекції в Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прохорське", третя особа - Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області про відшкодування збитків
за участю представників
- позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 05.07.2011 р., N 03-08/2230), -
встановив:
Звернувшись у суд з даним позовом, Державна екологічна інспекція в Чернігівській області (далі позивач) просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прохорське" (далі відповідач) до місцевого бюджету 22074,32 грн. збитків, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що їх завдано навколишньому природному середовищу викидами забруднюючих речовин в атмосферу без дозволу.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 08.02.2011 р. (суддя Кушнір І.В.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача в доход місцевого бюджету Прохорівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області 18007,98 грн. збитків, в решті позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя – Корсакова Г.В., судді Кондес Л.О., Нєсвєтова Н.М.) це рішення суду скасовано і прийнято нове, яким у позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування та порушення апеляційним судом норм матеріального права.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Відповідач та третя особа не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.07.2010 р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області ОСОБА_2 на підставі наказу Державної екологічної інспекції в Чернігівській області N 588 від 18.06.2010 р. у присутності виконавчого директора ТОВ "Прохорське" ОСОБА_3 проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ "Прохорське".
За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства N 159/08 від 01.07.2010 р. в якому зазначено, що основними стаціонарними джерелами забруднення атмосферного повітря є: котел на твердому паливі (вугілля), що використовується в холодний період року для опалення адміністративного приміщення, КЗС, склад паливно-мастильних матеріалів, зварювальний пост, заточний верстат, не працююча на момент перевірки пилорама.
В період 01.07.2007 р. по 01.07.2010 р. для опалення адміністративного приміщення ТОВ "Прохорське" використано 11,4 тонни вугілля, що підтверджується довідкою ТОВ "Прохорське" N 81 від 01.07.2010 р.
Викид забруднюючих речовин від стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря здійснюється ТОВ "Прохорське" без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, чим порушено вимоги ст.ст. 10,11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".
Керівнику ТОВ "Прохорське" виданий припис N 159/08 від 01.07.2010 р. про усунення виявлених порушень природоохоронного законодавства, у тому числі, щодо отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Стосовно посадової особи (директора ТОВ "Прохорське") складений протокол про адміністративне порушення від 01.07.2010 р. N 000656 та прийнята постанова про накладення адміністративного стягнення від 01.07.2010 р. N 211/08.
У зв’язку з викладеним, позивач здійснив розрахунок збитків, заподіяних внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без отримання дозволу, в розмірі 22074,32 грн. за період з 01.07.2007 р. по 01.07.2010 р.
Позивачем 14.09.2010 р. була надіслана відповідачу претензія N 04-03/2877 від 13.09.2010 р. про відшкодування збитків у сумі 22074,32 грн., яка отримана останнім 17.09.2010 р.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, підлягає застосуванню в частині вимог про стягнення збитків за 2007 рік, тому позовні вимоги про стягнення збитків за пізніші періоди у зв'язку з їх обґрунтованістю підлягають задоволенню на суму 18007,98 грн.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у позові, своє рішення мотивував тим, що розмір збитків, розрахованих відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Мінекобезпеки України N 38 від 18.05.1995 р. та зареєстрованої в Мін’юсті України 29.05.1995 р. за N 157/693 (далі Методика N 38), був встановлений позивачем без використання результатів безпосередніх вимірів (інструментальних, інструментально-лабораторних, індикаторних) викидів в атмосферне повітря, та без відбору і аналізу проб забруднюючих речовин у викидах, що є неправомірним, а розмір збитків, розрахованих відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України N 639 від 10.12.2008 р., зареєстрованої в Мін’юсті України 21.01.2009 р. за N 48/16064 (далі Методика N 639), також не є обґрунтованим, оскільки розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря здійснювався позивачем не за формулою, передбаченою п. 3.7 Методики N 639, без урахування часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду та інших показників, застосування яких є необхідним при визначенні наднормативних викидів за відсутності дозволу на викиди.
Між тим, з такими доводами суду апеляційної інстанції не можна погодитись з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівня фізичного впливу та вести їх постійний облік.
Згідно ч. 5 ст. 11 названого Закону, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.
Перелік видів порушень законодавства в галузі охорони атмосферного повітря визначено у ст. 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", зокрема, до них віднесено викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону.
Відповідно до ст. 34 цього Закону шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.
Згідно зі ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Як зазначалось вище, розрахунок збитків позивачем було здійснено за Методиками N 38 та N 639 за формулою: З = mi х 1,1П х Ai х Кт х Кзi, що підлягала застосовуванню як за першою, так і за другою методикою.
В п. 5.1. Методики N 38 було передбачено, що наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, зокрема, викиди забруднюючих речовин джерелами, які не мають дозволів на викид, в тому числі і по окремих інгредієнтах. Подібна норма міститься в п. 2.1.2. Методики N 639.
Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється спеціалістами Державної екологічної інспекції при перевірці підприємств шляхом інструментальних методів контролю та розрахунковими методами (п. 5.4. Методики N 38 та п. 2.2. Методики N 639).
Розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (п. 2.7.1 Методики N 639).
Згідно п. 3.6. Методики N 639 розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою N 2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.
Враховуючи те, що вищезазначені Методики розроблені для розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті протиправної поведінки, встановленої уповноваженими на це органами, формула визначення збитків у разі встановленого правопорушення застосовується одна, розрахунковий метод визначення факту наднормативного викиду забруднюючих речовин передбачений обома Методиками, а остання Методика N 639, яка вдосконалює порядок визначення розміру збитків, передбачає визначення маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря не лише шляхом проведення інструментально-лабораторних вимірювань та не звільняє від відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, тому висновки апеляційного суду про неправомірність розрахунку маси забруднюючих речовин, яка необхідна для формули розрахунку збитків, є необґрунтованими.
Таким чином суд апеляційної інстанції припустився неправильного застосування норм матеріального права, тому прийнята ним постанова підлягає скасуванню. Натомість суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог.
Разом з тим, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що місцевий господарський суд, частково задовольняючи позов, незаконно вказав про стягнення збитків в дохід місцевого бюджету Прохорівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області.
Так, у ст. 4 п. 35 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", що діяв на момент винесення судового рішення господарського суду першої інстанції, встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2011 рік у частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а в ч. 2 ст. 20 вказаного закону установлено, з урахуванням положень ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2011 році є, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
В главі 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000 р. N 31 передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.
Відтак, зарахування коштів на розрахунковий рахунок: 33111331700076, одержувач ГУДК у Чернігівській області є правильним.
Таким чином, правильно зазначивши рахунок, на який слід стягнути збитки, завдані порушенням природоохоронного законодавства, суд першої інстанції незаконно вказав про їх стягнення лише на користь місцевого бюджету, оскільки з урахуванням визначеної ч. 5 ст. 124 Конституції України обов’язковості судових рішень це може призвести до зарахування цих коштів лише до місцевого бюджету.
Для виправлення допущеної судом першої інстанції помилки, його рішення слід змінити, добавивши у абзаці другому резолютивної частини після слів "в доход" слова "Державного бюджету України та".
Відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь Державного бюджету України належить стягнути державне мито з позовної заяви та з касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п.п. 5, 2, 111-10 ч. 1, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
постановив:
Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Чернігівській області задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2011 р. у справі N 17/156/17 Господарського суду Чернігівської області скасувати.
Рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.02.2011р. змінити, додавши у абзаці другому резолютивної частини рішення після слів "в доход" слова "Державного бюджету України та".
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прохорське" на користь Державного бюджету України: державне мито з позовної заяви у розмірі 180 (сто вісімдесят) грн. 08 коп.; та з касаційної скарги у розмірі 90 (дев’яносто) грн. 04 коп.; а також 192 (сто дев'яносто дві) грн. 53 коп. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Зобов’язати Господарський суд Чернігівської області видати наказ.
Головуючий
Судді