ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
14 вересня 2011 року
м. Київ
Справа N 5002-8/797-2011
Про стягнення коштів
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кривда Д.С. - головуючий
Грек Б.М.
Малетич М.М.
за участю представників:
позивача - не з’явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
відповідачів - 1) не з’явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
2) ОСОБА_1, представник
Генеральної прокуратури України - Ходаківський М.П., прокурор відділу
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікадо" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.06.2011 року у справі N 5002-8/797-2011 господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом Прокурора міста Феодосії в інтересах держави в особі Коктебельської селищної ради до
1. Національної спілки письменників України,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікадо"
про стягнення 972,00 грн.,
встановив:
Прокурор міста Феодосії в інтересах держави в особі Коктебельської селищної ради звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом заявою до відповідачів - Національної спілки письменників України, товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКАДО" з вимогою стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКАДО" шкоду, спричинену зняттям ґрунту у розмірі 972,00 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.04.2011 року (суддя Чумаченко С.А.) у справі N 5002-8/797-2011 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікадо" шкоду, спричинену зняттям ґрунту в розмірі 972,00 грн.
Рішення мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.06.2011 року (судді: Котлярова О.Л. - головуючий, Антонова І.В., Євдокімов І.В.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.04.2011 року у справі N 5002-8/797-2011 скасовано частково. Позов задоволено частково. У задоволенні позовних вимог Прокурора міста Феодосії в інтересах держави в особі Коктебельської селищної ради до Національної спілки письменників України відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду автономної Республіки Крим від 07 квітня 2011 року у справі N 5002-8/797-2011 залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що судом першої інстанції не прийнято рішення щодо відповідача-1, щодо стягнення шкоди з відповідача-2 рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікадо" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, Земельного кодексу України, Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель". Заявник зазначає, що судами залишено поза увагою відсутність родючого ґрунту на земельній ділянці, наданій заявнику у суборенду, а отже отримання дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву, у даному випадку, законодавством не передбачено.
Відзив на касаційну скаргу не надано.
Відводів складу суду не заявлено.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, актом обстеження земельної ділянки Управлінням Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим від 25 жовтня 2010 року було встановлено, що на земельній ділянці, площею 0,6634 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, проведено зняття та перенесення родючого слою ґрунту без спеціального дозволу площею 0,0478 га, що є порушенням ст. 53-3 КУпАП.
Зазначена земельна ділянка використовується Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікадо" згідно договору суборенди від 10.04.2006 року.
Крім того, 25 жовтня 2010 року Управлінням Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим складений Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, а саме дотримання вимог земельного законодавства товариством з обмеженою відповідальністю „ВІКАДО”. В ході зазначеної перевірки було встановлено, що на земельній ділянці, площею 0,6634 га, проведено зняття та перенесення родючого слою ґрунту без спеціального дозволу, що є порушенням ст. 53-3 КУпАП, ст.168, 211 Земельного кодексу України.
На підставі вищезазначених актів перевірки, керуючись Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів 25 липня 2007 року N 963, був здійснений розрахунок шкоди, яка була заподіяна внаслідок зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, який склав 972,00 грн.
Відносини у галузі навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, міжнародними угодами України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Відповідно до статті 168 Земельного кодексу України, ґрунти земельних ділянок є об'єктом особливої охорони. Власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель.
Статтею 37 Закону України “Про охорону земель” встановлено, що власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов'язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.
Відповідно до Порядку видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему України від 04 січня 2005 N 1, власники земельних ділянок та землекористувачі, які проводять гірничодобувні, геологорозвідувальні, будівельні та інші роботи, зобов'язані отримати дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, якщо це призводить до порушення поверхневого (родючого) шару ґрунту.
Як встановлено судами, на земельній ділянці, що використовується відповідачем-2, розташовані наступні будівлі та споруди: 2-о поверхова будівля - 0,0214 га, - басейн з об лаштованою площадкою - 0,0216 га, - облаштований водойм - 0,0048 га. При цьому судами зазначено, що дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) відповідачем-2 не отримано.
Відповідно до частини 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Згідно пункту 2.1. розділу 2 Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, затвердженої наказом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12 вересня 2007 р. N 110, шкода, що заподіяна на земельних ділянках державної та комунальної власності, які не надані у користування та не передані у власність, внаслідок їх самовільного зайняття, використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, повинна бути відшкодована державі та територіальній громаді.
Шкода (збитки), що заподіяні на земельних ділянках, які надані у користування чи передані у власність юридичних та фізичних осіб, внаслідок їх використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, якщо порушення вчинено власником чи користувачем земельної ділянки, повинні бути відшкодовані державі та територіальній громаді.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, зокрема, щодо наявності чи відсутності на спірній земельній ділянці ґрунтів, що характеризуються родючості у відповідності з ГОСТами. Проте оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції. Крім того, як зазначено судами, відповідачем-2 не надано жодних доказів в підтвердження обставин, викладених у своїх запереченнях.
З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесені рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
постановив:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікадо" залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.06.2011 року у справі N 5002-8/797-2011 господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.
Головуючий
Судді