ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
15 вересня 2011 року
м. Київ
Справа N 19/135(25/142)
Про стягнення суми
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Данилова Т.Б.
судді: Волковицька Н.О.,
Осетинський А.Й.
розглянувши матеріали касаційної скарги державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2011 р. у справі господарського суду N 19/135(25/142) Львівської області за позовом відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" до Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" про стягнення 44 847,30 грн.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - ОСОБА_1 дов. N НЮ-190 від 17.06.2011
Розпорядженням N 03.08-05/551 від 14.09.2011 змінено склад колегії суддів у справі N 19/135(25/142), призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Муравйов О.В., утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Данилова Т.Б., судді Волковицька Н.О., Осетинський А.Й.
встановив:
У травні 2009 року Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" про стягнення 44847,30 грн. двократної вартості різниці фактично спожитої електроенергії та договірної величини за серпень-вересень 2007 року.
Рішенням господарського суду Львівської області від 06.08.2009, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.10.2009 стягнуто з ДТГО "Львівська залізниця" на користь ВАТ "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" 44847,30 грн. боргу та судові витрати.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.01.2010 р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.10.2009 р. та рішення господарського суду Львівської області від 06.08.2009 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
Під час нового розгляду справи господарським судом Львівської області 27.12.2010 р. прийнято рішення (суддя Деркач Ю.Б.), що залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2011 р. (судді Зварич О.В., Юрченко Я.О., Якімець Г.Г.), яким позовні вимоги задоволено, стягнуто з ДТГО "Львівська залізниця" на користь ВАТ "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" 44 847,30 грн. заборгованості та судові витрати.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і постанову по справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши присутнього представника залізниці, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 01.12.1997 р. між ВАТ "ЕК "Чернівціобленерго" (електропостачальна організація) та ДТГО "Львівська залізниця" (Івано-Франківською дистанцією електропостачання - споживачем) укладено договір N 53 на користування електричною енергією, за умовами якого енергопостачальна організація зобов'язується постачати електричну енергію у відповідності з умовами договору, а споживач - своєчасно проводити оплату використаної електричної енергії та виконувати інші умови, визначені даним договором.
При виконанні договору сторони зобов'язалися керуватися Правилами користування електричною енергією.
Відповідно до п. 16 договору останній укладається на строк до 31.12.1998 р., набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.
Згідно із п. 2.2 договору енергопостачальна організація зобов'язана доводити споживачу договірні величини споживання електричної потужності в години максимального навантаження енергосистеми електропередавальної організації за місяцями кварталу письмовим повідомленням не пізніше, ніж за 15 днів до початку наступного кварталу (місяця).
В свою чергу, споживач зобов'язаний здійснювати уточнення в енергопостачальній організації договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік не пізніше 15 травня поточного року. У випадку неуточнення договірних величин до зазначеного строку, енергопостачальна організація має право самостійно встановлювати договірні величини постачання електричної енергії та потужності або припинити подачу електричної енергії споживачу (п. 4.4 договору).
В розділі 5 даного договору сторони погодили, що у випадку споживання електроенергії понад кількість, обумовлену цим договором за відповідний період (місяць, квартал), більше ніж на 2 % споживач сплачує електропостачальній організації вартість електроенергії, витраченої понад обумовлений даним договором обсяг електричної енергії згідно з чинним законодавством. У разі споживання електричної потужності у ранкові та вечірні години максимуму навантаження енергосистеми понад помісячно доведених повідомленнями договірних величин понад 2 % споживач сплачує енергопостачальній організації вартість електричної потужності, використаної понад установлені величини, згідно з чинним законодавством.
Відповідно до положень розділу 12 договору в разі необхідності додаткового споживання електричної енергії споживач може звернутися до енергопостачальної організації не пізніше 20 числа поточного розрахункового місяця за відповідним збільшенням договірної величини відпуску електричної енергії.
Згідно додатку N 1 до договору N 53 договірна величина споживання електричної енергії, що визначена позивачем для відповідача, в серпні 2007 року складає 307 787,00 кВт/год., у вересні 2007 року - 338 161,00 кВт/год.
При розгляді справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що в серпні 2007 року відповідачем спожито 414 150,00 кВт/год. електричної енергії та 413 817,00 кВт/год. у вересні 2007 року.
На цій підставі позивач нарахував відповідачу двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини електроенергії, що становить 29 847,60 грн. за серпень 2007 року та 14 999,70 грн. за вересень 2007 року.
Під час нового розгляду справи вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій виходили із ст. 11 Цивільного кодексу України, згідно з якою підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 193 Господарського кодексу та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 4.2 Правил користування електричною енергією відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з помісячним розподілом подаються споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом у термін, обумовлений договором.
У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений договором термін розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік встановлюється постачальником електричної енергії за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року.
Судами встановлено, що згідно умов договору N 53 від 01.12.1997 р., а саме п. 4.4, саме споживач зобов'язаний здійснювати уточнення в енергопостачальній організації договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік не пізніше 15 травня поточного року. У випадку неуточнення договірних величин до зазначеного строку, енергопостачальна організація має право самостійно встановлювати договірні величини постачання електричної енергії та потужності або припинити подачу електричної енергії споживачу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач не виконав свого обов'язку щодо уточнення з енергопостачальною організацією договірних величин споживання електричної енергії та потужності на 2007 рік, чим порушив п. 4.4 договору, а тому ВАТ "ЕК "Чернівціобленерго" встановило йому договірну величину споживання електричної енергії на 2007 рік на рівні фактично спожитої електроенергії протягом 2006 року (попереднього розрахункового періоду).
Під час нового розгляду справи судами встановлено, що дана обставина підтверджується надісланням на юридичну адресу відповідача (вул. Гоголя,1) та адресу його структурного підрозділу, зазначену в додатку N 10 до договору N 53 (вул. Білоруська, 3 ) обсягів постачання електричної енергії на 2007 рік, оформлених додатком N 1 до договору, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія реєстру відправлених обсягів постачання електричної енергії Чернівецьким РЕМ від 25.11.2006 р.
Відповідно до п. 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 р. N 441 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.2005 р. N 473, у разі перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності споживачі несуть відповідальність згідно ст. 26 Закону України "Про електроенергетику".
Статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період, сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
За таких підстав суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вимоги позивача про стягнення з ДТГО "Львівська залізниця" 44 847,30 грн., які становлять двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини електроенергії за серпень 2007 року (29847,60 грн.) та вересень 2007 року (14999,70 грн.) є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню.
Статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
постановив:
Касаційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2011 р. у справі N 19/135(25/142) залишити без змін.
Головуючий
Судді