ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
15 вересня 2011 року
м. Київ
Справа N 13/23
Про стягнення грошових коштів
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Добролюбової Т.В.
суддів Гоголь Т.Г.,
Швеця В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників:
позивача ОСОБА_1 - дов. від 22.04.11,
відповідача ОСОБА_2 - дов. від 04.07.11,
матеріали касаційної скарги Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-7" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.11 у справі N 13/23 за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" до Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-7" про стягнення 114960,59 грн.
Розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати від 13.09.11 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.
Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-7" 92248,27 грн. боргу за спожиту теплову енергію за період з 01.01.08 до 01.01.11 за договором від 01.10.00 та 17982,24 грн. інфляційних та 4730,08 грн. - 3% річних. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати отриманих послуг за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді N 1220007 від 01.10.00. Позивач посилався на приписи статей 611, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.11 (суддя Курдельчук І.Д.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача 92248,27 боргу, 17982,24 грн. інфляційних втрат, 4730,08 - 3% річних. При цьому, господарський суд виходив з наявності заборгованості у відповідача за отриману теплову енергію за період з 01.01.08 до 01.01.11 за спірним договором, а відтак дійшов висновку про підставність стягнення інфляційних і річних.
Київський апеляційний господарський суд (судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М., Мальченко А.О.) постановою від 26.06.11 перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін з тих же підстав.
Житлово-будівельний кооператив "Хімік-7" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, а справу скерувати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник наголошує на порушенні судами приписів статей 8, 19 Конституції України, статей 4, 42, 43, 47, 33, 35, 43, 105 Господарського процесуального кодексу України, статей 614, 625 Цивільного кодексу України, статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статті 9 Закону України "Про ціни та ціноутворення". Товариство вказує на те, що судами обох інстанцій не було перевірено розрахунку суми боргу, інфляційних і річних, а також тарифів, які застосовувалися при здійсненні нарахувань заборгованості за спожиту теплову енергію. При цьому скаржник зазначає, що позивачем були застосовані тарифи, встановлені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації N 1662 від 27.11.08, N 1780/1 від 25.12.08, які Указами Президента України N 1199/2008 від 24.12.08, N 65/2009 від 03.02.09 визнані незаконними. Крім того, товариство, з посиланням на приписи статті 9 Закону України "Про ціни та ціноутворення" вказує на те, що різницю в тарифах відшкодовують органи виконавчої влади та місцевого самоврядування за рахунок коштів відповідних бюджетів. Товариство вважає помилковим застосування судами приписів статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки споживачі сплачують за спожиту теплову енергію упродовж року, що унеможливлює вчасну сплату відповідачем вартості поставленої теплової енергії.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Господарським судами установлено, що 01.10.00 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (правонаступником якої є позивач) - енергопостачальною організацією та Житлово-будівельним кооперативом "Хімік-7" - абонентом укладено договір N 1220007 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором. За умовам укладеного договору, позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - упродовж року; в кількості та обсягах згідно з додатком N 1 до цього договору. Додатком N4 до договору сторони обумовили порядок розрахунків за теплову енергію, відповідно до якого абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі теплової енергії на розрахунковий період. Абонент щомісяця з 12 до 15 числа самостійно отримує в МВРТ - 6 за адресою: м. Київ, вул. Меліоративна, 11, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає). Споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію та транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його рахунком. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного спору є вимога Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-7" 92248,27 грн. боргу за спожиту теплову енергію за період з 01.01.08 до 01.01.11 за договором від 01.10.00 та 17982,24 грн. інфляційних та 4730,08 грн. - 3% річних. Ухвалюючи судові акти у справі, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив з того, що відповідач в порушення умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді N 1220007 від 01.10.00 не сплатив вартості отриманої теплової енергії у спірному періоді, а відтак дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. Втім, такі висновки господарських судів визнаються передчасними через не з'ясування усіх обставини, що мають значення для справи. Так, вирішуючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги, господарські суди першої і апеляційної інстанцій не досліджували і не перевіряли розрахунок заявленої до стягнення суми боргу за спожиту теплову енергію у спірному періоді з урахуванням інфляційних і річних, на необхідності здійснення якого наголошував відповідач упродовж розгляду усього спору. Водночас, судами не перевірялися і тарифи, які застосовувалися позивачем при здійсненні нарахувань за спожиту теплову енергію. Так, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач наголошував на тому, що частина спірної заборгованості виникла у зв'язку із застосуванням позивачем завищених тарифів у період з грудня 2008 року до лютого 2009 року, встановлених Розпорядженнями Київської міської державної адміністрації N 1662 від 27.11.08, N 1780/1 від 25.12.08, проте ці розпорядження Указами Президента України N 1199/2008 від 24.12.08, N 65/2009 від 03.02.09 визнані незаконними. В той же час, позивач наголошував на відсутності сплати спірної заборгованості, вважаючи власний розрахунок вірним та обґрунтованим. Проте, вказані доводи в повному обсязі судами не оцінювалися. Наведене свідчить про те, що судами не з'ясовані питання, з якими пов’язане законне вирішення спору по суті та не вжито заходів для всебічного, повного і об’єктивного розгляду справи, а тому судові акти прийняті за неповно з’ясованими обставинами справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. У мотивувальній частині рішення вказуються: обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін. Резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення або відмову у позові по кожній із заявлених вимог. Отже, у розумінні приписів наведеної норми рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
постановив:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.11 у справі N 13/23 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.11 скасувати. Справу скерувати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-7" задовольнити.
Головуючий
Судді