ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
19 вересня 2011 року
м. Київ
Справа N 4/27/2011/5003
Про відшкодування збитків
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Кролевець О.А.
суддів Демидової А.М.
Шевчук С.Р.
розглянувши касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області на рішення господарського суду Вінницької області від 31.03.2011 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2011 р. у справі N 4/27/2011/5003 за позовом Державна екологічна інспекція у Вінницькій області до Дочірнього підприємства "Могилів-Подільський райагроліс "Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" про відшкодування збитків на суму 104 475,99 грн.
за участю представників:
позивача: не з’явився
відповідача: не з’явився
встановив:
Державна екологічна інспекція у Вінницькій області (надалі - "Інспекція") звернулась до господарського суду Вінницької області з позовом до Дочірнього підприємства "Могилів-Подільський райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" (надалі - "Райагроліс") про стягнення 104 475,99 грн. збитків, завданих незаконною вирубкою дерев.
Позовні вимоги обґрунтовані нормами ст.ст. 90, 58, 105 Лісового кодексу України (надалі - "ЛК"), ст. 40 Закону України "Про рослинний світ" (надалі - "Закон"), ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 р. N 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу" (надалі - "Постанова N 665").
Рішення господарського суду Вінницької області від 31.03.2011 р. (суддя Білоус В.В.) в задоволенні позову відмовлено.
Позиція суду першої інстанції мотивована безпідставністю посилання прокурора на порушення відповідачем вимог ст.ст. 67, 69 ЛК України та відсутністю підстав для застосування наслідків ст. 107 ЛК і ст. 40 Закону, оскільки під час розгляду справи не встановлено здійснення порушень на земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні Райагролісу.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2011 р. (судді Тимошенко О.М., Грязнов В.В., Савченко Г.І.) рішення місцевого суду залишено без змін з тих же мотивів.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Інспекція звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 31.03.2011 р. і постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2011 р. у зв’язку з неправильним застосуванням судами норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Сторони, згідно з приписами ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 111-7 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарськими судами встановлено, що Інспекцією проведено перевірку дотримання Райагролісом вимог природоохоронного законодавства, в ході якої встановлено, що в лісовому урочищі Муровано-Куриловецького лісництва у кв. N 13 виділ N 3 с. Снітків та кв. N 18 виділах NN 1-3 с. Котюжани виявлено незаконну порубку 43 дерев різних порід та діаметрів до ступеня припинення росту. За результатами перевірки складено відповідний Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 26.03.2010 р., польову переліскову відомість від 26.03.2010 р., копіювання з плану порубки дерев.
За самовільну порубку зелених насаджень, позивачем відповідно до Постанови N 665 розраховано шкоду в сумі 104 475,99 грн.
Згідно ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації зобов’язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Відшкодування у повному обсязі шкоди, заподіяної внаслідок законодавства про охорону земель, особою, що її завдала, випливає також з приписів ст. 107 ЛК та ст. 1166 ЦК України. Поряд з цим, ст. 105 ЛК України закріплено, що порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників
Втім, судами встановлено, що Актом від 26.03.2010 р. зафіксовано здійснення самовільної порубки невідомими особами. Матеріали справи не містять доказів, які б в порядку ст.ст. 32 - 34 ГПК України підтверджували знаходження видалених дерев на земельній ділянці, що перебуває в користуванні відповідача. Так само відсутні докази того, що відповідач є особою, відповідальною за збереження видалених зелених насаджень.
Твердження скаржника, викладені в касаційній скарзі зазначених висновків господарських судів не спростовують.
Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в ухвалі місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст.ст. 43, 104, 106 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов’язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України
постановив:
Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Вінницької області від 31.03.2011 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2011 р. у справі N 4/27/2011/5003 залишити без змін.
Головуючий
Судді