ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
29 вересня 2011 року
м. Київ
Справа N К-13188/09
Про визнання неправомірними дій та
стягнення недоотриманої суми допомоги
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Гордійчук М.П., Бим М.Є., Сіроша М.В., Конюшка К.В., Харченка В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної у м. Донецьку ради на ухвалу Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 17 грудня 2008 року, постанову Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 17 грудня 2008 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2009 року, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної у м. Донецьку ради, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання неправомірними дій та стягнення недоотриманої суми допомоги до 5 травня, -
встановила:
У жовтні 2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної у м. Донецьку ради про стягнення заборгованості недоплаченої грошової допомоги до 05 травня як ветерану війни за 2006, 2007, 2008 роки.
Ухвалою Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 17 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2009 року позивачу поновлено строк звернення з позовом до суду.
Постановою Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 17 грудня 2008 року, частково зміненою постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто недоплаченої грошової допомоги до 05 травня як ветерану війни за 2007, 2008 роки в розмірі 3865,30 грн.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної у м. Донецьку ради звернулось з касаційною скаргою, у якій просить ці рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. При цьому касатор посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Колегія суддів погоджується з висновками судів в частині поновлення строку звернення позивача з позовом до суду.
Судами попередніх інстанцій встановлено та з цим погоджуються сторони, що позивач є учасником бойових дій.
Частиною 5 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни. Гарантії їх соціального захисту" передбачено, що учасники війни мають право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
Однак, Законом України "Про Державний бюджет України" на 2007 рік встановлено виплату цієї допомоги учасникам війни за 2007 рік - 280 грн., Законом України "Про Державний бюджет України" на 2008 рік встановлено виплату цієї допомоги учасникам війни за 2008 рік - 350 грн.
Посилання судів першої та апеляційної інстанції на Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року N 20-рп/2004 у справі N 20-рп/2004, Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року у справі N 1-29/2007, Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 якими визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Законів України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", "Про Державний бюджет України на 2007 рік", "Про Державний бюджет України на 2008 рік", у тому числі, і положення пунктів, якими зупинено на 2004, 2007, 2008 роки дію частину 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги, колегія суддів вважає помилковим, оскільки це рішення було прийнято після закінчення строку проведення цієї допомоги.
Тобто, на момент виплати щорічної допомоги (до 05 травня), відповідач діяв відповідно до діючого законодавства.
Таким чином у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такої виплати за 2007, 2008 роки відповідно до Закону України від 22 жовтня 1993 року N 3551-ХІІ.
Отже, для вирішення цього спору судам попередніх інстанцій необхідно було визначитись, який з зазначених вище законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у правовідносинах, що виникли.
Згідно зі статтею 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі, залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
З огляду на викладене вище, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, оскільки висновок судів про зобов’язання зробити виплату одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2007, 2008 роки є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.
Керуючись ст. ст. 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України , -
постановила:
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної у м. Донецьку ради на ухвалу Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 17 грудня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2009 року залишити без задоволення, а зазначені ухвали без змін.
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної у м. Донецьку ради на постанову Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 17 грудня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2009 року задовольнити.
Постанову Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 17 грудня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2009 року скасувати.
Прийняти по справі нову постанову.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної у м. Донецьку ради, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання неправомірними дій та стягнення недоотриманої суми допомоги до 5 травня за 2006, 2007, 2008 роки - відмовити.
Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та порядку, які встановлені ст.ст. 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді