ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
28 вересня 2011 року
м. київ
Справа N 57/44
Про відшкодування шкоди
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравчука Г.А.,
суддів Мачульського Г.М.,
Рогач Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Воскресенський торговий центр" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2011 р. у справі N 57/44 Господарського суду міста Києва за позовом прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Воскресенський торговий центр" про відшкодування шкоди
за участю представників
- позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 21.03.11 р. )
- прокуратури: Ходаківський М.П.(посвідчення НОМЕР_1)
встановив:
Звернувшись у суд з даним позовом в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів (далі - позивач), прокурор Дніпровського району міста Києва просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Воскресенський торговий центр" (далі - відповідач) на користь держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів 200294,92 грн. шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що її завдано самовільним зайняттям земельної ділянки загальною площею 1 га.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2011 р. (суддя Гулевець О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Зубець Л.П., судді Новіков М.М., Мартюк А.І.), позов задоволено.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Відповідач не використав наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку оскаржувані рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 11.08.2009 р. Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у місті Києві було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, про що було складено акт N А-1340/22 перевірки дотримання вимог земельного законодавства, яким встановлено, що відповідач самовільно займає земельну ділянку загальною площею 1,0 га по АДРЕСА_1 під розміщення та експлуатацію МАФ.
В результаті проведеної перевірки державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель у місті Києві було складено протокол про адміністративне правопорушення від 11.08.2009 р. N 01340, відповідно до якого до адміністративної відповідальності притягнуто директора ТОВ "Воскресенський торговий центр" ОСОБА_2 та видано припис N П-1340/22 щодо усунення виявлених порушень земельного законодавства в 10-ти денний термін.
Згідно Розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1, площею 1 га, здійсненої відповідно до п. 7 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.07 N 963, розмір заподіяної шкоди становить 200204,92 грн.
Суди при винесенні оскаржуваних рішень виходили з того, що факт самовільного зайняття земельної ділянки встановлений, тому вимоги прокурора щодо стягнення на користь держави заявленої шкоди, розрахованої згідно положень відповідної Методики, є обґрунтованими.
Між тим, правильно встановивши фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суди обох інстанцій прийняли рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, статтею 211 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за самовільне зайняття земельних ділянок.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільним зайняттям земельної ділянки - є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Рішенням Київської міської ради від 21.05.2009 р. N 462/1518 "Про затвердження принципу організації єдності з видачі дозволів на розміщення тимчасових споруд" затверджено Положення про порядок розміщення тимчасових споруд у місті Києві (далі - Положення), яке визначає основні вимоги щодо розміщення, облаштування та утримання тимчасових споруд у м. Києві.
Метою та завданням видання вказаного Положення в п. 1.2., зокрема, вказано обов'язковість вирішення земельних питань при розміщенні тимчасових споруд (малих архітектурних форм).
В п. 6.8. Положення зазначено, що розміщення ТС за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку є самовільним зайняттям земельної ділянки та спричиняє наслідки, передбачені Земельним кодексом України, Кримінальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, цим Положенням та Правилами благоустрою м. Києва.
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку або право оренди земельної ділянки виникає: після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявність дозволу на розміщення тимчасових споруд та дозволу (ордеру) без правовстановлюючих документів на земельну ділянку не свідчить про законність користування відповідачем земельною ділянкою.
Разом з тим, згідно статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
В статті 83 цього кодексу встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
В статті 7 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" також передбачено, що при розмежуванні земель державної та комунальної власності до земель комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст передаються, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності.
Відповідно до статті 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право, зокрема, на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.
В статті 152 вказаного кодексу також передбачено, що право вимагати відшкодування завданих збитків належить власнику земельної ділянки або землекористувачу.
Статтею 157 цього кодексу встановлено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють, зокрема, юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів.
Відтак, прокурор та суди без врахування наведених норм права визначили особу, на користь якої слід стягнути заявлені збитки, не встановивши власника земельної ділянки чи землекористувача суди дійшли передчасного висновку про відшкодування збитків на користь держави, до того ж в особі Державного комітету України із земельних ресурсів.
При новому розгляді судам слід встановити, особу власника земельної ділянки чи землекористувача, та вирішити спір відповідно до вимог норм чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п. 3, 111-10 ч. 1, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
постановив:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Воскресенський торговий центр" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2011 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2011 р. у справі N 57/44 скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Головуючий
Судді