ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
12 жовтня 2011 року
м. Київ
Справа N 5013/88/11 (5/25)
Про зобов’язання передати у власність приміщення
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Гончарука П.А.
суддів Кондратової І.Д.
Стратієнко Л.В.
з участю представників:
позивача: ОСОБА_1
відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на рішення господарського суду Кіровоградської області від 11 квітня 2011 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 липня 2011 р. у справі N 5013/88/11 за позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи до товариства з обмеженою відповідальністю "Барва" про зобов’язання передати у власність приміщення
встановив:
У березні 2010 року Державна інноваційної фінансово-кредитна установа звернулась до суду з позовом до ТОВ "Барва" про зобов’язання виконати п. 2.1.2 договору N 34/1 від 31.05.1995 р. про дольову участь в реконструкції старого корпусу готелю "Україна" м. Кіровограда, передавши у власність з відповідним оформленням необхідних документів через БТІ позивачеві приміщення загальною площею 201 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 11.04.11 р. (суддя - Кабакова В.Г.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.07.2011 р. (головуючий - Білецька Л.М., судді - Тищик І.В., Верхогляд Т.А.), в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення, а справу передати на новий розгляд.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, між відповідачем та Кіровоградським відділенням державного інноваційного фонду 31.05.1995 р. укладено договір про дольову участь в реконструкції старого корпусу готелю "Україна" N 34/1.
Згідно умов вказаного договору відповідач зобов'язався, зокрема, здійснити будівельні та оздоблювальні роботи згідно затверджених планувань і кошторису та передати за актом в експлуатацію пайовику 201 м2 площі (п. 2.1.5), а позивач був зобов’язаний здійснити оплату вартості основних фондів площею 201 м2 і вартості будівельних та оздоблювальних робіт згідно протоколу погодження договірної ціни та погоджених кошторисів. А також, прийняти за актом в експлуатацію обумовлені площі після виконання робіт по п. 2.1.5. (п. 2.2.1., 2.2.2. договору).
Рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів N 335 від 31.05.1995 р. затверджено договір про дольову участь в реконструкції старого корпусу готелю "Україна" Державного інноваційного фонду та надано об'єднанню "Барва" дозвіл на надання фонду приміщення в готелі "Україна" за рахунок добудованого поверху понад площі орендованої у "власника".
Пунктом 1.1. договору визначено, що предметом договору є дольова участь Кіровоградського відділення державного інноваційного фонду у реконструкції старого корпусу готелю "Україна" (АДРЕСА_1).
За пунктом 2.1.1 договору об'єднання "Барва" зобов'язане відповідно до договору між комітетом по комунальній власності та приватизації Кіровоградського міськвиконкому і об'єднанням "Барва" від 11.10.1994 р. N 43, п. 2.10, здійснити реконструкцію старого корпусу готелю "Україна" та юридично оформити право власності на 1272 м2 понад орендовану площу цього приміщення, добудованого за власні кошти, згідно договору. Строк виконання визначено до 01.03.1996 року.
У п. 2.1.2 договору визначено, що об'єднання "Барва" зобов'язане передати на баланс на праві власності з оформленням необхідних документів через бюро технічної інвентаризації Кіровоградському відділенню Держіннофонду України, який є дольовим учасником в реконструкції обумовленого об'єкту, частину будівлі робочою площею 201 м2 із числа 1272 м2, що є власністю об'єднання "Барва", в строк до 02.04.1996 року.
Згідно п. 3.5 договору та додаткової угоди N 1 від 20.07.1995 р. оплата за основні фонди здійснюється в національній валюті по курсу НБУ на день платежу і здійснюється у місячний строк з моменту підписання договору. Оплата робіт з оздоблення та реконструкції здійснюється шляхом перерахування авансових платежів за домовленістю сторін згідно кошторису. Кінцеві взаєморозрахунки здійснюються після надання форми ІІ.
Позивач на виконання умов договору здійснив оплату за договором від 31.05.1995 року N 34/1 за платіжними дорученнями N 238 від 28.12.1996 р. на суму 385,75 грн., N 91 від 08.06.1995 р. на суму 10369147800 крб., N 90 від 17.05.1996 р. на суму 1000000000 крб., N 221 від 29.11.1995 р. на суму 1200000000 крб., N 103 від 29.05.1996 р. на суму 1500000000 крб., N 150 від 13.09.1995 р. на суму 1000000000 крб., N 131 від 02.08.1995 р. на суму 3192725000 крб. (а. с. 27-30 т. 1).
Між установою та ТОВ "Барва" 01.08.2000 р. укладено додаткову угоду N 4 до договору 34/1 від 11.05.1995 р. про дольову участь в реконструкції старого корпусу готелю "Україна", якою сторони підтвердили усі свої права та обов'язки згідно договору N 34/1 від 11.05.1995 року.
Згідно акту від 23.12.1996 р., складеного та підписаного представниками сторін (а.с. 125 т.1), установою ТОВ "Барва" всього перераховано 182618,73 грн., з них: на основні фонди - 103691,48 грн., на капітальний ремонт - 78927,25 грн.
26.12.1996 року представниками сторін складено та підписано акт приймання-передачі в експлуатацію закінченого капремонтом (реконструкцією) приміщення.
Згідно вказаного акта ТОВ "Барва" здало, а установа прийняла в експлуатацію з 26.12.1996 року службове приміщення площею 200 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, третій поверх, кімнати 301 - 310.
З моменту передачі відповідачем службових приміщень по АДРЕСА_1, поверх 3, кімнати 301 - 310, позивач володіє та користується вказаним приміщенням, а також несе витрати на їх утримання.
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що договір про дольову участь в реконструкції старого корпусу готелю "Україна" N 34/1 від 31.05.1995 р. є неукладеним, оскільки між сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, зокрема, не укладено додатків, на підставі яких можливо ідентифікувати місцезнаходження 201 м2 площі, які підлягають передачі позивачу, а крім того, приміщення по АДРЕСА_2 не введено в експлуатацію, що унеможливлює виконання відповідачем п. 2.1.2 договору.
Проте, погодитися з такими висновками суду неможливо, виходячи з такого.
Обґрунтовуючи вказаний висновок, місцевий та апеляційний господарські суди послалися на частину 8 статті 181 ГК України відповідно до якої у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Але, як встановлено місцевим господарським судом, доведено матеріалами справи та підтверджується сторонами у справі, спірний договір його сторонами виконувався, що не дає підстав вважати цей договір неукладеним.
Вказана обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини 8 статті 181 ГК України відповідно до приписів якої визначення договору як неукладеного (такого, що не відбувся), може мати місце на стадії укладання господарського договору, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.
На час укладення договору був чинним ЦК УРСР, відповідно ст. 153 якого договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній в належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Судом не зазначено в силу якої норми закону чи інших вказаних вище обставин істотною умовою спірного договору є не лише визначення площі, яка підлягає передачі у власність позивачу, а й зазначення конкретних приміщень. Водночас, статтею 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів.
Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене майно нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Договором від 31.05.1995 р. N 34/1 та рішенням виконкому Кіровоградської міської ради народних депутатів від 31.05.1995 р. N 335 було передбачено передачу позивачу у власність приміщень за рахунок добудованого поверху в готелі.
Згідно акту робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом будівлі, споруди, приміщення від 28.03.1997 р. було прийнято в експлуатацію реконструйований старий корпус готелю "Україна" по АДРЕСА_1, в тому числі 1 209 м2 надбудови (а.с. 67-70, т.3).
Розпорядженням виконкому Кіровоградської міської ради народних депутатів від 27.05.1997 р. N 259 вказаний акт був затверджений.
Посилання суду на те, що згідно Положення про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів державного замовлення, затвердженого постановою КМУ від 05.08.1992 р. N 449 (яке діяло на час здійснення реконструкції), прийняття в експлуатацію мало здійснюватися державними приймальними комісіями після перевірки об’єкта робочою комісією, є безпідставним, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про те, що реконструкція була об’єктом державного замовлення, а згідно п. 2 вищевказаної постанови порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не включених до державного замовлення, визначається Урядом Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за погодженням з Державним комітетом у справах містобудування і архітектури.
Посилання суду про те, що згідно листа інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області від 15.03.2011 р. N 01-11/393 реконструкція старого корпусу готелю "Україна" з добудовою торговельно-виставкових приміщень з дворового фасаду по АДРЕСА_2 не закінчена і в експлуатацію даний об’єкт не прийнятий, не стосується спірних приміщень, оскільки вказане будівництво здійснювалося на підставі рішення виконкому Кіровоградської міської ради від 09.06.2004 р. N 878 "Про надання дозволу на добудову виставково-торговельних приміщень до старого корпусу готелю "Україна" по АДРЕСА_1”.
Отже, висновки суду про неможливість визнання за позивачем права власності на оплачені ним у повному обсязі приміщення у зв’язку з неприйняттям їх в експлуатацію, не грунтуються на матеріалах справи.
Враховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними і обгрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи, суду слід врахувати наведене та відповідно до зібраних у справі доказів і норм закону, що регулюють спірні правовідносини, вирішити питання про наявність чи відсутність набуття позивачем права власності на приміщення площею 200 м2 в будинку N 82/40 АДРЕСА_1.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України Вищий господарський суд України, суд
постановив:
касаційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи задовольнити.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 11 квітня 2011 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 липня 2011 р. у справі за N 5013/88/11 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Головуючий
Судді