ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
20 вересня 2011 року
м. Київ
Справа N К/9991/26593/11
Про визнання недійсним та скасування акту
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді Леонтович К.Г. (доповідач),
суддів: Васильченко Н.В.,
Калашнікової О.В.,
Цуркана М.І.,
Черпіцької Л.Т.,
секретаря - Нагорного М.В.,
за участю представника Інституту біології південних морів ім. О.О. Ковалевського Національної академії наук України - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Державної інспекції з енергозбереження на постанову окружного адміністративного суду міста Севастополь від 5 серпня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року у справі N 2а-1783/10/2770 за позовом Інституту біології південних морів ім. О.О. Ковалевського Національної академії наук України до Державної інспекції з енергозбереження, третя особа - відкрите акціонерне товариство "Севастопольенерго" про визнання недійсним та скасування акту, -
встановила:
У листопаді 2009 року Інститут біології південних морів ім. О.О. Ковалевського НАН України звернувся в суд з позовом до Державної інспекції з енергозбереження, третя особа - відкрите акціонерне товариство "Севастопольенерго", в якому просив визнати недійсним та скасувати п. 3 розділу 4, розділу 7 акту N 15-2/04-10-74 від 13.11.2009 р. територіального управління державної інспекції з енергозбереження по АР Крим та м. Севастополю, скасувати постанову про застосування економічних санкцій в розмірі 6952,06 грн., а також визнати протиправним та скасувати припис до акту N 15-2/04-10-74.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем ст. 3 Закону України "Про енергозбереження", Методики нарахування плати за перетікання реактивної електроенергії та Постанови КМ України N 699 від 02.09.1993 р. "Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві". Підставами для прийняття відповідачем припису та оскаржуваної постанови про застосування економічних санкцій за нераціональне використання електроенергії явились відсутність компенсуючих пристроїв реактивної потужності, що за висновками перевірки привело до перевитрат електроенергії. Позивач вважає, що він не порушував наведені законодавчі норми.
Постановою окружного адміністративного суду міста Севастополя від 5 серпня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року, позовні вимоги задоволені частково. Визнаний протиправним та скасований припис до акту N 15-2/04-10-74 від 13.11.2009 р., складений територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по АР Крим та м. Севастополю, визнана протиправною та скасована постанова N 15-02/4-5-74п від 13.11.2009 р. про застосування до позивача економічних санкцій в розмірі 6952,06 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Судом також вирішене питання щодо розподілу судових витрат.
Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями Державна інспекція з енергозбереження звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу Інститут біології південних морів ім. О.О. Ковалевського Національної академії наук України просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що територіальним управлінням з енергозбереження по АР Крим та м. Севастополю проведена планова комплексна перевірка використання паливно-енергетичних ресурсів Інституту біології південних морів НАН України, результати якої викладені в акті N 15-2/04-10-74 від 13.11.2009 р. Під час перевірки встановлено, що на об’єктах підприємства відсутні компенсуючи прилади реактивної потужності, що призвело до перевитрат електроенергії в обсязі 4,955 тис.кВт год. за рік.
У зв’язку з наявністю факту нераціонального використання енергомереж територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по АР Крим та м. Севастополю до Інституту біології південних морів НАН України внесений припис N 15-2/04-10-74, у якому визначений перелік заходів а саме, встановлення компенсуючих пристроїв реактивної потужності та забезпечення автоматичного регулювання компенсації реактивної потужності, обов’язкових для виконання, встановлений термін їх виконання - 25.04.2010 р.
За результатами перевірки відповідачем прийнята постанова N 15-02/4-5-74п від 13.11.2009 р. про застосування підвищеної плати до Інституту біології південних морів НАН України у розмірі 6952,06 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування окремих пунктів акту перевірки, суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що акт перевірки не є актом індивідуальної дії у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України і тому не може бути оскаржений у судовому порядку.
Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи протиправними і скасовуючи постанову та припис суди попередніх інстанцій виходили з того, що припис винесений відповідачем без узгодження з позивачем обсягів і термінів виконання робіт, які потребують значних матеріальних та фінансових ресурсів як вимагають п. 10, п. 11 Порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання. Скасовуючи постанову про застосування економічних санкцій суди виходили з того, що позивач має дві площадки з окремими приладами обліку реактивної енергії, які не мають внутрішніх електричних зв’язків між собою, по яких здійснюються окремі розрахунки. Відповідно Методики розрахунки за перетікання реактивної електроенергії відповідні розрахунки повинні проводитися по кожній площадці окремо, а відповідач здійснював спірні розрахунки без урахування показників по кожній площадці.
Колегія суддів частково не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо законності відповідних пунктів акту перевірки, припису відповідача щодо встановлення у відповідні строки компенсуючих пристроїв реактивної потужності та постанови про застосування економічних санкцій за нераціональне використання електроенергії.
Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Правовий акт - це письмовий документ, що породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан і спрямований на регулювання суспільних відносин. Правові акти поділяються на нормативні акти, які встановлюють норми права, що регулюють певну сферу суспільних відносин, та індивідуальні акти, що породжують конкретні права та обов’язки для конкретних суб’єктів права.
Акт перевірки не є правовим актом індивідуальної дії, тому що не породжує конкретні права та обов’язки для позивача, а тому не може бути скасованим.
За таких обставин сам факт складення оскаржуваного акту, не може вважатися такими, що порушує права та інтереси позивача.
Таким чином, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог в частині скасування пункту 3 розділу 4, розділу 7 акту N 15-2/04-10-74 від 13.11.2009 р.
Щодо позовних вимог про скасування постанови про застосування економічних санкцій в розмірі 6952,06 грн., а також визнання протиправним та скасування припису до акту N 15-2/04-10-74 варто зазначити наступне.
Згідно ст. 17 Закону України "Про енергозбереження" економічні санкції накладаються на юридичних та фізичних осіб за: а) марнотратне витрачання та прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів; б) несвоєчасне проведення експертного обстеження використання паливно-енергетичних ресурсів, за їх споживання понад показники питомих витрат, визначених системою стандартів, а до введення системи стандартів у дію - нормами питомих витрат енергоресурсів, а також за невідповідність показників когенераційних установок кваліфікаційним показникам; в) невиконання чи несвоєчасне виконання приписів органів державного управління енергозбереженням щодо усунення фактів марнотратного витрачання паливно-енергетичних ресурсів.
Згідно пункту 14 Порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання, затвердженого наказом Державного комітету України з енергозбереження від 4 серпня 2000 року N 64 (далі по тексту Порядок), залежно від результатів виконання припису обсяги нераціонального використання ПЕР коригуються таким чином, що у разі виконання робіт - обсяги неефективного використання анулюються.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно акту перевірки відповідачем винесена постанова про сплату підвищеної плати позивачем за нераціональне використання ПЕР, що виразилося у відсутності компенсуючих пристроїв реактивної потужності, що призвело до перевитрат електроенергії в обсязі - 4,955 тис.кВт, розрахунки економічних санкцій здійснювалися відповідачем відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.2002 р. N 19.
Суди вірно зазначили, що розрахунок економічних санкцій, застосованих до позивача, здійснений відповідачем з порушенням п.п. 3.1 та 5.8 Методики з огляду на наступне.
Згідно п. 3.1 Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії розрахунки за перетікання реактивної електроенергії з мережі електропередавальної організації та за генерацію в її мережу згідно з відповідними додатками до Договорів, передбаченими Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 N 28 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 02.08.96 за N 417/1442, здійснюються з усіма споживачами (крім населення), які мають сумарне середньомісячне споживання активної електроенергії за всіма точками обліку на одній площадці 5000 кВт.год. та більше.
Виходячи з наведеного коефіцієнти потужності повинні визначатися окремо по кожній площадці підприємства, так само і витрати.
Судами встановлено, що Інститут біології південних морів НАН України має дві площадки, які не мають внутрішніх електричних зв’язків між собою (АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 в м. Севастополі).
Разом з тим, судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем усі розрахунки здійснювалися по підприємству позивача без врахування показників по кожній з площадок, що є підставою скасування постанови про застосування до позивача економічних санкцій, оскільки порушення методики розрахунку не дає можливості суду встановити правильність висновків відповідача щодо наявності перевитрат електроенергії.
Враховуючи наведене суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованих висновків про наявність підстав для скасування постанови відповідача про застосування економічних санкцій з підстав порушення вимог Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії.
Щодо позовних вимог про скасування припису колегія суддів зазначає, що припис стосується встановлення компенсуючи пристроїв реактивної потужності.
Згідно пп. 8 п.10.2 Правил користування електричною енергією, затверджених наказом Національної комісії з питань регулювання електроенергетики, від 31.07.1996, N 28, споживач електричної енергії зобов’язаний здійснювати компенсацію перетікань реактивної електричної енергії з метою енергозбереження.
Відповідно розділу 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.1993, N 699 "Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві" якщо перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів викликані технологічною недосконалістю процесів і на виконання робіт потрібні значні матеріальні і фінансові ресурси, то за погодженням із споживачем встановлюється термін для їх виконання. У разі невиконання робіт у зазначений термін споживач надалі до їх завершення сплачує за перевитрачений обсяг газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в подвійному розмірі встановленої на них ціни.
Скасовуючи припис суди попередніх інстанцій прийшли до висновків, що оскільки, встановлення компенсуючих пристроїв реактивної потужності потребує значних матеріальних та фінансових ресурсів, а позивач фінансується виключно за рахунок державного бюджету, відповідач повинен був узгодити з позивачем обсяги і терміни виконання робіт. Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками судів попередніх інстанцій.
Згідно обставин справи припис винесений відповідачем у зв’язку із встановленням факту нераціонального використання електроенергії з підстав перевитрат, зумовлених відсутністю компенсуючих пристроїв реактивної потужності, із зобов’язанням встановлення вказаних пристроїв.
Відповідно преамбули Закону України "Про енергозбереження" нераціональне використання це прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів, а прямі втрати це втрата паливно-енергетичних ресурсів поза технологічними процесами. Тобто, в даному випадку, виходячи з вищенаведених норм, мало місце нераціонального використання поза технологічними процесами, тому відповідач не зобов’язаний був узгоджувати з позивачем обсяги і терміни виконання робіт по встановленню компенсуючих пристроїв реактивної потужності.
Враховуючи наведене суди попередніх інстанцій прийшли до помилкових висновків про скасування припису, прийнятого відповідно норм діючого законодавства та в межах повноважень, тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції порушивши норми матеріального та процесуального права прийшли до помилкових висновків, що призвело до ухвалення незаконних рішень в частині задоволення позовних вимог про скасування припису відповідача, які підлягають скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин. В решті постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Відповідно ч. 4 ст. 223 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
постановила:
Касаційну скаргу Державної інспекції з енергозбереження задовольнити частково.
Скасувати ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року.
Постанову окружного адміністративного суду міста Севастополь від 5 серпня 2010 року змінити, постанову в частині визнання протиправним та скасування припису до акту N 15-2/04-10-74 від 13.11.2009 року скасувати, в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити. В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді