ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
22 вересня 2011 року
м. Київ
Справа N К-39902/09
Про стягнення штрафу за неподання звіту
про фактичне вивільнення працівника
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Черпіцької Л.Т.
Цуркана М.І.
Калашнікової О.В.
Леонтович К.Г.
Чалого С.Я.
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Новоодеського районного центру зайнятості на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2009 р. у справі N22а-2532/08 за позовом Новоодеського районного центру зайнятості до Відділу освіти Новоодеської районної державної адміністрації про стягнення штрафу за неподання звіту про фактичне вивільнення працівника, -
встановила:
У травні 2007 року Новоодеський районний центр зайнятості звернувся з позовом до Відділу освіти Новоодеської районної державної адміністрації про стягнення штрафу в сумі 15 730,71 грн. за неподання звіту про фактичне вивільнення працівника.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 5 вересня 2007 року позов задоволено повністю.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2009 р. постанову господарського суду Миколаївської області від 5 вересня 2007 року скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2009 р. Новоодеський районний центр зайнятості звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції, та залишити в силі постанову господарського суду миколаївської області від 5 вересня 2007 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, 02.10.2006 р. до Новоодеського районного центру зайнятості звернулася за сприянням у працевлаштуванні ОСОБА_6, яку було звільнено з посади директора Криворізької загальноосвітньої школи за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України в зв’язку з ліквідацією підприємства.
За посиланням позивача, звіт про фактичне вивільнення ОСОБА_6 (за формою 4-ПН (факт)) відповідно до вимог п. 5 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" до Новоодеського районного центру зайнятості відповідачем не було подано. 21.03.2007 р. позивачем була направлена претензія, на яка залишена відповідачем без відповіді, у зв’язку з чим позивач у травні 2007 року і звернувся з даним позовом.
Відповідно до ч. 1 п. 5 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва у праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням численності або штату працівників підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці у письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення направляють списки фактично вивільнених працівників.
Згідно ч. 2 п. 5 ст. 20 вказаного Закону у разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Пунктом 6 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" встановлено порядок стягнення та розміри штрафів за невиконання вимог цієї статті з підприємств, установ і організацій встановлюється законодавством України.
Відповідно до ст. 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділенні господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Згідно ч. 1 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Відповідно до ст. 7 ГК України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
Законом України "Про зайнятість населення" визначено правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю.
Згідно ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Адміністративно-господарський штраф є одним із видів адміністративно-господарської санкції, передбаченої ст. 239 ГК України.
Таким чином, встановлений ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" штраф за своєю правовою природою є адміністративно-господарською санкцією, оскільки він встановлений законом, застосовується уповноваженим державним органом до суб'єктів господарювання, за порушення ними правил здійснення господарської діяльності, встановленими законодавчими актами.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що штраф, встановлений ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" за своєю природою є адміністративно-господарською санкцією, а позивачем не доведено наявність вказаного правопорушення з боку відповідача, оскільки відсутні будь-які акти перевірок про виявлення порушення та відповідне рішення про стягнення штрафу. Крім того, пропущено строк, встановлений ст. 250 ГК України для його застосування.
ЗАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" є суб'єктом господарювання і порушення ч. 1 п. 5 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" ним вчинено в процесі здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 250 ГК України встановлено строки застосування адміністративно-господарських санкцій, а не порядок їх застосування.
Враховуючи що порушення ч. 1 п. 5 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" вчинено відповідачем в процесі здійснення його господарської діяльності а також те, що штраф, встановлений ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" за своєю природою є адміністративно-господарською санкцією і пропущено строк, встановлений ст. 250 ГК України для його застосування, то суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив в задоволені позову.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
постановила:
Касаційну скаргу Новоодеського районного центру зайнятості залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2009 р. - без змін.
Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді