ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
21 липня 2011 року
м. Київ
Справа N К/9991/13255/11
Про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Калашнікової О.В. (головуюча)
Гончар Л.Я.
Леонтович К.Г.
Цуркана М.І.
Черпіцької Л.Т.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Харківської обласної митниці на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран" до Харківської обласної митниці, Харківської митниці, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -
встановила:
В серпні 2010 року ТОВ "Гран" звернулося до суду з позовом до Харківської обласної митниці, Харківської митниці, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії.
В позові зазначало, що на підставі зовнішньоекономічного контракту від 01.12.2010 року та специфікації N 23 від 11.02.2010 року Товариству здійснено поставку товару, для митного оформлення якого до митного органу 30.03.2010 року ним подано митну декларацію N 80000015/2010/323755 та декларацію митної вартості, в якій митна вартість товару визначена за ціною договору.
31.03.2010 року відповідач відмовив в митному оформлені ручних інструментів, про що склав картку відмови та виніс рішення про визначення по ним митної вартості товарів N 800000006/2010/000963/1 за шостим резервним методом.
Для випуску товару у вільний обіг під гарантійні зобов’язання позивач надав до митного органу вантажно-митну декларацію N 8000000015/0/323825 та декларацію митної вартості за формою ДМВ-2 з зазначенням митної вартості товару, що була визначена митним органом за резервним методом.
Проведення коригування митної вартості товарів призвело до збільшення розміру обов’язкових митних платежів: податку на додану вартість на 23 233,74 грн. та мита на 7 332,15 грн.
У задоволені скарги N М/25 від 25 червня 2010 року про перегляд рішення митного органу щодо визначення митної вартості товарів позивачу Митниця відмовила листом N 20/02-2203.
Просив скасувати рішення про визначення митної вартості товарів N 800000006/2010/000963/1 від 31.03.2010 року, прийняте Харківською митницею державної митної служби України та зобов’язати Головне управління державного казначейства в харківській області здійснити повернення з Державного бюджету на користь Товариства надмірно сплачені 30 565,89 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року позов задоволено, скасовано рішення Харківської митниці N 800000006/2010/000963 від 31.03.2010 року про визнання митної вартості товарів, зобов’язано Головне управління Державного казначейства України в Харківській області здійснити повернення з державного бюджету України на користь ТОВ "Гран" надмірно сплачені грошові кошти в сумі 30 565,89 грн., з яких ПДВ - 23 233,74 грн. та державне мито - 7332,15 грн.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року частково задоволено апеляційну скаргу Харківської митниці, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року в частині задоволення позовних вимог про зобов’язання повернути з Державного бюджету надмірно сплачених сум скасовано, в задоволені позову в цій частині відмовлено, в іншій частині - залишено без змін.
Непогоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, Харківська митниця подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить їх скасувати, постановити нову постанову про відмову в задоволені позову.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов та скасовуючи рішення про визначення митної вартості товарів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що під час першого митного оформлення товару позивачем було надано всіх необхідних документів для розмитнення за ціною угоди.
Між тим, такий висновок судів не знаходить свого підтвердження за встановленими по справі обставинами та не відповідає вимогам діючого законодавства.
Порядок декларування митної вартості товарів при їх ввезенні в Україну регулюється статтями 259 - 273 Митного кодексу України (МК України) та Постановою КМУ N 1766.
Відповідно до частин першої та другої статті 258 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За правилами статті 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 МК України, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
З матеріалів справи вбачається, що Митницею самостійно визначено митну вартість товару з використанням шостого (резервного) методу визначення митної вартості, через неможливість застосування у спірних правовідносинах першого, другого, третього, четвертого та п'ятого методів визначення митної вартості.
Колегія суддів вважає обґрунтованим сумнів митного органу щодо достовірності задекларованої митної вартості товару та можливості її визначення з використанням першого методу, оскільки заявлена позивачем митна вартість товару (інструменти) була нижчою зазначеної в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (далі по тексту ЄАІС ДМСУ).
Виходячи з цього, пропозиція Митниці надати додаткові відомості для підтвердження задекларованої митної вартості є доречною та такою, що ґрунтується на вимогах законодавства.
За правилами пункту 11 Постанови КМУ N 1766 для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу". Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
В ході проведення консультацій між митницею та декларантом, працівником митниці повідомлено ТОВ "ГРАН" про рівень митної вартості ідентичних товарів та запропоновано надати додаткові документи відповідно до України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 N 1766, що підтверджується записом на додатку до ДМВ N 800000015/0/323755. Однак судами не надано належної правової оцінки цим обставинам справи.
Оскільки позивачем не надано жодних документів, запитуваних митним органом, колегія суддів вважає, що відповідач дійшов правильного висновку про неможливість застосування першого методу визначення митної вартості за ціною контракту, та обґрунтовано застосував шостий метод (резервний) керуючись інформацією з бази даних ЄАІЄ ДМСУ про митне оформлення схожого товару в найбільш наближений час до митного оформлення товару позивача.
Виходячи з викладеного, суди першої та апеляційної інстанції дійшли до помилкового висновку про необов’язковість подання позивачем додаткових документів на вимогу митниці, і, відповідно, про незаконність відмови останньої у митному оформленні товару та самостійного визначення його вартості.
Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлено повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись ст. 220, 222, 229, 232 КАС України, колегія суддів, -
постановила:
Касаційну скаргу Харківської обласної митниці задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року скасувати, постановити нову постанову, якою в задоволені позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді