ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
22 листопада 2011 року
м. Київ
Справа N 54/33
Про зобов’язання відшкодувати грошову суму
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Плюшка І.А.,
суддів Кочерової Н.О.,
Самусенко С.С.,
розглянувши касаційну скаргу об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Новий Едем" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2011 року у справі N 54/33 господарського суду міста Києва за позовом об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Новий Едем" до
1. Київської міської державної адміністрації;
2. Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації
третя особа - Київська міська рада
про зобов’язання відшкодувати солідарно 257 225,27 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3 дов. від 04.07.2011
від відповідача 1: ОСОБА_1. дов. від 01.09.2011
від відповідача 2: ОСОБА_2. дов. від 15.01.2011
від третьої особи: не з'явилися
встановив:
У лютому 2011 року об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Новий Едем" звернулося до господарського суду з позовом до Київської міської державної адміністрації та Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення з відповідачів солідарно за рахунок коштів місцевого бюджету міста Києва та місцевого бюджету Дарницької районної у місті Києві 257 225,27 грн. різниці в тарифах: між затвердженим розміром тарифів на послуги гарячого водопостачання (підігрів води) та фактичними витратами на оплату житлово-комунальних послуг з гарячого водопостачання (підігріву води).
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Новий Едем" має заборгованість перед АЕК "Київенерго" та ВАТ "АК "Київводоканал" за період з 2005 року по квітень 2009 року в сумі 257 225,27 грн., яка є збитками позивача, понесеними останнім внаслідок бездіяльності відповідачів по відшкодуванню різниці в тарифах. Відповідно до ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", рішень Київської міської ради N 1027/3860 від 18.10.2007 року та N 3/4475 від 17.01.2008 року, розпорядження КМДА N 324 від 11.03.2008 року відповідачі повинні солідарно відшкодувати позивачу з відповідного бюджету понесені ним збитки шляхом відшкодування різниці між затвердженим розміром тарифів на житлово-комунальні послуги з гарячого водопостачання (підігріву води) та фактичними витратами на оплату житлово-комунальних послуг з гарячого водопостачання (підігріву води).
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.05.2011 року (суддя: Шкурдова Л.М.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано відсутністю підстав для відшкодування збитків від різниці в тарифах на житлово-комунальні послуги з гарячого водопостачання, оскільки заборгованість, на яку вказує позивач, не є заборгованістю бюджету і результатом неправильно сформованих тарифів, а складається з різниці між нарахуваннями населенню по діючим тарифам за послуги центрального опалення та гарячого водопостачання та фактичним споживанням вказаних послуг. А відтак, джерелом погашення зазначеної заборгованості мають бути кошти безпосередніх споживачів послуг, а не кошти місцевого бюджету.
Крім того, судом також зазначено, що відповідач-2 не має правових підстав для виділення коштів на відшкодування тарифної різниці позивачу, оскільки він, як розпорядник бюджетних коштів, здійснює свої повноваження виключно за цільовим призначенням бюджетних асигнувань, враховуючи кількісні та часові обмеження встановлені Бюджетним кодексом України, а в бюджеті району кошти для зазначеної цілі відсутні.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2011 року (судді: Тарасенко К.В. - головуючий, Жук Г.А., Яковлєв М.Л.) рішення місцевого господарського суду змінено та викладено в іншій редакції.
Провадження в частині стягнення з Київської державної адміністрації, Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації 205 390,72 грн. припинено.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
При цьому, апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції, однак змінив рішення з огляду на те, що суд першої інстанції розглянувши питання про припинення провадження по справі на підставі п. 2 ст. ч. 1 80 Господарського процесуального кодексу України не зазначив про це в резолютивній частині свого рішення.
У касаційній скарзі об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Новий Едем" просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позовними вимогами об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Новий Едем” є відшкодування солідарно з відповідачів за рахунок коштів місцевого бюджету міста Києва та місцевого бюджету Дарницького району у місті Києві ради втрат (збитків) у розмірі 257 225,27 грн. від різниці в тарифах: між затвердженим розміром тарифів на послуги гарячого водопостачання (підігрів води) та фактичними витратами на оплату житлово-комунальних послуг з гарячого водопостачання (підігріву води).
Відповідно до розрахунку позивача, заявлений до стягнення з відповідачів розмір збитків у сумі 257 225,27 грн. є розміром заборгованості позивача перед АЕК "Київенерго", що виникла внаслідок різниці в тарифах. При цьому, заявлена до стягнення сума, за розрахунком позивача, складається з
- кредиторської заборгованості позивача перед АЕК "Київенерго", внаслідок різниці в тарифах за період з 2005 року по 2007 рік у сумі 132 160,00 грн. (відповідно до зведеного акту звірки нарахувань за спожиті послуги з централізованого гарячого водопостачання між ОСББ "Новий Едем", АЕК "Київенерго" та ВАТ АК "Київводоканал" від 07.02.2008 року);
- різниці в тарифах по гарячій воді за період з січня по грудень 2008 року у сумі 73230,72 грн. та за період з січня по вересень 2009 року у сумі 51834,55 грн. (відповідно до розрахунку витрат по ОСББ "Новий Едем").
Крім того, в обґрунтування позовних вимог відносно зобов'язань відповідачів, відповідно до вимог чинного законодавства, відшкодовувати збитки, пов'язані з різницею в тарифах, позивач посилається на наступне.
Відповідно до рішення Київської міської ради N 1027/3860 від 18.10.2007 року "Про питання відшкодування різниці в тарифах на житлово-комунальні послуги житлово-будівельним кооперативам, об’єднанням співвласників багатоквартирних будинків та іншим житловим організаціям незалежно від форм власності" відповідно до п. 12 ст. 7, ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Постанови Верховної Ради України N 3665 від 26.11.1993 року "Про державну дотацію на утримання квартир у будинках житлово-будівельних (жилих) кооперативів і молодіжних житлових комплексів" Київська міська рада вирішила відшкодувати з місцевого бюджету міста Києва місцевим бюджетам районних у місті Києві рад різницю в нарахуваннях та тарифах на житлово-комунальні послуги, в тому числі за відшкодування енергоносіїв за період 2005-2007 років для будинків житлово-будівельних кооперативів, об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлових організацій незалежно від форм власності.
Рішенням Київської міської ради N 3/4475 від 17.01.2008 року "Про бюджет міста Києва на 2008 рік" Київська міська рада вирішила, зокрема, встановити, що розподіл субвенцій бюджетам районів у місті Києві з міського бюджету на погашення кредиторської заборгованості підприємств (організацій), які здійснюють функції по утриманню та експлуатації житлового фонду, за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання перед АЕК "Київенерго" та АК "Дарницька ТЕЦ" та за послуги холодного водопостачання та водовідведення перед АК "Водоканал" здійснюється Київською міською державною адміністрацією шляхом прийняття відповідного розпорядження.
На виконання Рішення Київської міської ради N 3/4475 від 17.01.2008 року виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) було прийнято Розпорядження N 324 від 11.03.2008 року "Про розподіл субвенції з міського бюджету районним бюджетам на погашення кредиторської заборгованості підприємств (організацій), які здійснюють функції по утриманню та експлуатації житлового фонду, за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання перед АЕК "Київенерго", та ЗАТ "ЕК "ДАРТЕЦ" (АК "Дарницька ТЕЦ"), відповідно до якого кошти субвенції з міського бюджету районним бюджетам на погашення кредиторської заборгованості підприємств (організацій), які здійснюють функції по утриманню та експлуатації житлового фонду, за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання перед АЕК "Київенерго" та ЗАТ "ЕК "ДАРтеплоцентраль" (АК "Дарницька ТЕЦ") розподілити між бюджетами районів в сумі 20597 тис. грн. згідно з додатком.
Відповідно до додатку до Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) N 324 від 11.03.2008 року Дарницькому району у місті Києві було виділено 1969,20 тис. грн. для погашення кредиторської заборгованості за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання перед АЕК "Київенерго".
Враховуючи викладене, позивач звертався з листами N 121, N 122 та N 123 від 20.10.2008 року до Головного фінансового управління та Головного управління житлового господарства КМДА та до Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації з проханням відшкодувати понесені збитки у вигляді сплаченої різниці в тарифах.
Однак, листами Головного управління житлового господарства КМДА N 046/9-3624 від 10.11.2008 року, Головного фінансового управління КМДА N 8896/03 від 20.11.2008 року та Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації N 8896/03 від 20.11.2008 року повідомили позивача про відсутність підстав для відшкодування втрат ОСББ, які поніс позивач при сплаті послуг за підігрів води АЕК "Київенерго", та які спричиненні різницею в тарифах.
З огляду на викладене, позивач передав вимоги про відшкодування понесених ним збитків у вигляді сплаченої різниці в тарифах на розгляд суду, звернувшись до господарського суду з даним позовом до відповідачів. При цьому, зазначив, що відмова відповідачів відшкодувати позивачу зазначені збитки суперечить Рішенню Київської міської ради N 1027/3860 від 18.10.2007 року, п. 21 Рішення Київської міської ради N 3/4475 від 17.01.2008 року "Про бюджет м. Києві на 2008 рік", є неправомірною та безпідставною, а відповідна бездіяльність відповідачів в частині відшкодування ОСББ збитків як різниці в тарифах є незаконною.
Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Частиною 4 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.
Частиною 5 цієї статті встановлено, що видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із встановленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, фінансуються за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.
Згідно з ч. 6 ст. 191 Господарського кодексу України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб'єктами підприємництва, зобов'язані надати цим суб'єктам дотацію відповідно до закону.
Статтею 9 Закону України "Про ціни і ціноутворення" встановлено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які своїм рішенням установлюють ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги в розмірі, нижчому від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання), зобов'язані відшкодовувати суб'єкту господарювання різницю між затвердженим розміром ціни (тарифу) та розміром економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) зазначених послуг за рахунок коштів відповідних бюджетів.
З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій відносно того, що заборгованість ОСББ "Новий Едем" перед АК "Київенерго", на яку вказує позивач, не є заборгованістю бюджету і різницею між затвердженим розміром ціни (тарифу) та розміром економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) зазначених послуг за рахунок коштів відповідних бюджетів, а є різницею між нарахуваннями населенню по діючим тарифам за послуги центрального опалення та гарячого водопостачання та фактичним споживанням вказаних послуг.
Крім того, слід зазначити, що взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначаються Правилами користування тепловою енергією, затверджені постановою Уряду N 1198 від 03.10.2007 року, про що вірно зазначили суди.
Так, відповідно до Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, згідно якого споживач зобов’язаний вчасно та в повному обсязі проводити розрахунки за фактично спожиту теплову енергію.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.09.1999 року між об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Новий Едем" та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" було укладено договір N 1310061 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідно до п. 11.3. Статуту ОСББ, кошти, що сплачуються власниками приміщень за надані їм комунальні послуги, можуть згідно з укладеними договорами надходити на рахунок об’єднання для накопичення і наступного перерахунку підприємствам, організаціям, які надають ці послуги.
Пунктом 11.4. Статуту ОСББ визначено, що у разі, якщо правління об’єднання самостійно здійснює функції управителя, воно за договором із постачальниками комунальних послуг може бути колективним замовником (абонентом) таких послуг. У цьому випадку об’єднання несе повну відповідальність за своєчасну сплату вартості фактично спожитих членами об’єднання комунальних послуг.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов до цілком правомірного висновку щодо того, що джерелом погашення заборгованості, яка є у позивача перед АЕК "Київенерго", мають бути кошти безпосередніх споживачів послуг, тому наявність зазначеної заборгованості не є підставою для відшкодування втрат (збитків) від різниці в тарифах на житлово-комунальні послуги з гарячого водопостачання (підігріву води) та фактичними витратами на оплату житлово-комунальних послуг з гарячого водопостачання (підігріву води).
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України також погоджується і з висновком судів попередніх інстанцій щодо безпідставності та необґрунтованості позовної вимоги про зобов'язання Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації (відповідач-2) відшкодувати позивачу тарифну різницю з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України: операцій з коштами державного бюджету; розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів; контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів; бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.
При цьому, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що у відповідності до вимог Бюджетного кодексу України, Закону України "Про місцеві державні адміністрації", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеві державні адміністрації виконують свої повноваження в межах бюджетного фінансування.
Відповідності до п. 7 ст. 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", голови місцевих державних адміністрацій, в межах затверджених бюджетів виступають розпорядниками коштів відповідних державних адміністрацій, використовуючи їх лише за цільовим призначенням.
Таким чином, відповідач-2, як розпорядник бюджетних коштів, не є безпосереднім користувачем бюджетних коштів та не має прямого доступу до Державного бюджету України, оскільки одержує бюджетні кошти виключно шляхом їх перерахування з Державного бюджету України на рахунки Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації Державним казначейством України у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 51 Бюджетного кодексу України стадіями виконання Державного бюджету України за видатками визнаються:
1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису;
2) затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів;
3) взяття бюджетних зобов'язань;
4) отримання товарів, робіт та послуг;
5) здійснення платежів;
6) використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм.
Відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.
Отже, розпорядник бюджетних коштів - Дарницька районна у м. Києві державна адміністрація, здійснює повноваження, виключно за цільовим призначенням, враховуючи кількісні та часові обмеження, встановлені Бюджетним кодексом України та рішенням Дарницької районної в м. Києві ради про бюджет Дарницького району м. Києва на відповідний період.
Крім того, згідно з п. 6 ст. 78 Бюджетного кодексу України, виконання місцевих бюджетів за видатками здійснюється за процедурою, визначеною статтею 51 цього Кодексу.
Державне казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі:
1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України;
2) відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню;
3) наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань.
Однак, якщо встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису є початковою стадією виконання Державного бюджету України за видатками (п. 1 ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України), то цілком очевидно, що наявність у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань, як передумова виконання стадії здійснення платежів залежить від фактичного надходження бюджетних коштів на рахунок бюджетної установи (відповідача).
Затвердження місцевого бюджету Дарницького району м. Києва та внесення змін до нього, відповідно до п. 2 ст. 41 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", покладається на Дарницьку районну в місті Києві раду.
З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Дарницька районна у м. Києві державна адміністрація такими повноваженнями не наділена. При цьому, рішення Дарницької районної в м. Києві ради, про затвердження бюджету Дарницького району м. Києва, є публічно-правовим актом, прийняття якого є виключною компетенцією райради.
Таким чином, Дарницька районна у м. Києві державна адміністрація не має правових підстав для виділення коштів на відшкодування тарифної різниці ОСББ "Новий Едем", оскільки в бюджеті району, кошти для даної цілі - відсутні.
Враховуючи зазначене, суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Посилання скаржника на порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом при винесенні постанови норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
постановив:
Касаційну скаргу об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Новий Едем" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2011 року у справі N 54/33 залишити без змін.
Головуючий
Судді