Оплата праці неповнолітніх працівників

Як правило, свої перші робочі місця отримують випускники загальноосвітніх та професійно-технічних закладів, що не досягли 18 років і які в трудових правовідносинах прирівнюються в правах до повнолітніх, а в області охорони праці, робочого часу, відпусток користуються гарантіями, встановленими законодавством України. У зв'язку з цим керівники та фахівці, які організують їх працю, зобов'язані знати діючу систему пільг та трудових гарантій неповнолітніх працівників і забезпечувати їх захищеність.

На сьогодні працюючі студенти та учні зовсім не виключення, а правило, оскільки це вигідно і молодим людям, і їх працедавцям. Проте працевлаштування неповнолітніх працівників завжди пов'язане з додатковою роботою для бухгалтера, оскільки частенько саме на нього лягає основний тягар щодо забезпечення пільг та гарантій, передбачених законодавством для цієї особливої категорії.

Основним документом, який надає право неповнолітнім працівникам вимагати від працедавця підвищеної уваги до себе, являється КЗпП України, дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності і видів діяльності. Стосунки у сфері праці молоді регулює гл. XIII КЗпП України.

Згідно зі ст. 187 КЗпП України неповнолітні, тобто особи, що недосягли 18 років, в трудових правовідносинах прирівнюються в правах до повнолітніх, а в області охорони праці, робочого часу, відпусток і деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України.

Неповнолітні можуть залучатися до роботи на умовах трудового договору, у такому разі такі стосунки регулюватимуться КЗпП України, або на умовах цивільно-правового договору, які регулюються ЦК України.

Розглянемо детальніше кожний з можливих варіантів роботи осіб, що не досягли 18 років.

Робота неповнолітніх на умовах трудового договору

При укладенні трудового договору з неповнолітньою особою працедавець повинен враховувати вимоги, встановлені гл. XIII КЗпП України відносно праці молоді.

Статтею 188 КЗпП України встановлено, що не допускається прийом на роботу осіб молодше 16 років. Проте цією ж статтею встановлено, що трудовий договір може бути укладений з особою, що досягла 15 років, за наявності дозволу одного з батьків або особи, його замінюючої (опікуна). Для уникнення згодом суперечок відносно надання згоди вказаними особами доцільно, щоб вона була надана у письмовій формі.

Особи, що досягли 14 років, можуть бути прийняті на роботу як виняток з метою підготовки до продуктивної праці, якщо:

- неповнолітня особа вчиться у загальноосвітній школі, професійно-технічному училищі або середньому спеціальному учбовому закладі;

- виконанню підлягає легка робота, яка не завдає шкоди здоров'ю і не шкодить процесу навчання;

- робота виконуватиметься у вільний від навчання час;

- отриманий дозвіл на роботу від одного з батьків або особи, його замінюючої.

Таким чином, працедавець може укласти трудовий договір з неповнолітнім тільки при виконанні перелічених вище умов, передбачених для окремих вікових груп неповнолітніх.

Укладення трудового договору

Трудовий договір з особою, що не досягла 18 років, укладається виключно у письмовій формі (п. 5 ч. 1 ст. 24 КЗпП України). В даному випадку можливість вибору форми трудового договору (письмова або усна) відсутня.

Для укладення трудового договору неповнолітня особа надає працедавцю наступні документи:

- паспорт (при його наявності) або інший документ, що засвідчує особу (свідоцтво про народження) (ч. 2 ст. 24 КЗпП України);

- трудову книжку, якщо неповнолітня особа раніше знаходилася у трудових відносинах (ч. 2 ст. 24 КЗпП України);

- письмову згоду одного з батьків або особи, яка його замінює (при прийомі осіб, що не досягли 16 років) (ст. 188 КЗпП України);

- документ про стан здоров'я (ст. 191 КЗпП України).

Якщо у студента немає трудової книжки, то працедавець зобов'язаний завести її і зробити в ній відповідні записи. Зберігання трудових книжок і внесення записів до них здійснюється в порядку, визначеному Інструкцією N 58.

У випадках, передбачених законодавством, подається також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), якщо такий є. Так, Мінпраці в Листі N 06/2-4/198 відмічає, що документ про освіту, про привласнення відповідної кваліфікації обов'язково подається, якщо це необхідно, для допуску до відповідної роботи. У інших випадках надання цього документу не обов'язкове, але його наявність може бути істотним аргументом на користь доцільності прийняття такого працівника на роботу.

Крім того, при прийомі на роботу надається довідка про привласнення ідентифікаційного номера (при його наявності).

Фізична особа незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася Облікова картка і не включалася до Державного реєстру, зобов'язана особисто або через законного представника або уповноважену особу подати у відповідний орган ДПС Облікову картку N 1ДР (додаток 1 до Положення N 954), яка одночасно є заявою для реєстрації в Державному реєстрі, і пред'явити документ, який засвідчує особу та містить необхідні для реєстрації реквізити, а саме: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дату народження, місце народження, місце проживання, громадянство.

Облікові картки неповнолітніх фізичних осіб подаються одним з батьків (усиновлюва-чем, опікуном, піклувальником) за наявності свідоцтва про народження дитини і паспорта одного з батьків (усиновлювача, опікуна, піклувальника). Якщо посвідчення про народження видане не українською мовою, то необхідно надати завірений у встановленому законодавством порядку переклад свідоцтва українською мовою (п. 5 розд. VII Положення N 954).

Звертаємо увагу, що, відповідно до ч. 3 ст. 26 КЗпП України, при прийомі на роботу неповнолітніх випробувальний термін встановлювати не можна.

Стаття 189 КЗпП України зобов'язує усіх працедавців вести спеціальний облік неповнолітніх працівників з вказівкою дати їх народження.

Законодавством не встановлені які-небудь правила щодо ведення такого обліку. Тому спеціальний облік працюючих на підприємстві осіб, що не досягли 18 років, ведеться у довільній формі з метою встановлення кола осіб, що користуються пільгами для неповнолітніх, і визначення конкретної дати, з якої такі працівники втратять право на пільги.

Охорона праці неповнолітніх

Статтею 190 КЗпП України забороняється застосування праці осіб молодше 18 років на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Також забороняється залучати осіб молодше 18 років до підйому та переміщення важких речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Перелік важких робіт та робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, а також граничні норми підйому та переміщення важких речей особами молодше 18 років затверджені відповідно Наказом N 46 та Наказом N 59.

Згідно з Наказом N 59 граничні норми підняття і переміщення важких речей діють на усій території України і поширюються на усі підприємства, установи, організації, учбові заклади, а також на юридичних та фізичних осіб, які використовують працю підлітків від 14 до 18 років. Цим же Наказом встановлено, що підлітків забороняється призначати на роботи, пов'язані виключно з підйомом, утриманням або переміщенням важких речей.

До роботи, що вимагає підйому та переміщення важких речей, допускаються підлітки, які не мають медичних протипоказань, що підтверджено відповідним лікарським свідоцтвом. До тривалої роботи з піднімання та переміщення важких речей підлітки до 15 років не допускаються.

Робота підлітків з вантажами не повинна складати більше 1/3 робочого часу. Вага окремого вантажу і сумарна вага вантажу, який повинні піднімати і переміщати підлітки, не повинні перевищувати граничних норм, вказаних в табл. 1.

Таблиця 1

Користуючись таблицею 1, слід враховувати, що:

- докладене м'язове зусилля при утриманні або переміщенні вантажу з використанням засобів малої механізації не повинне перевищувати граничної норми ваги вантажу, його тривалість - не більше 3 хв., подальший відпочинок - не менше 2 хв.;

- висота підйому вантажу не повинна перевищувати 1 м;

- відстань переміщення вантажу вручну не повинна перевищувати 5 м.

До прийому на роботу усі особи молодше 18 років повинні пройти попередній медичний огляд з метою допущення до роботи, і проходити його щорічно до досягнення 21 року (ст. 191 КЗпП України). Порядок проведення попередніх та щорічних медоглядів встановлений Наказом N 246.

Згідно з п. 1.3 Порядку N 246 обов'язкові попередні (при вступі на роботу) і періодичні (впродовж трудової діяльності) медичні огляди проводяться щорічно для осіб у віці до 21 року.

Приймаючи на роботу неповнолітнього, працедавець видає йому направлення на обов'язковий попередній медичний огляд за формою, встановленою в додатку 3 до Порядку N 246. Якщо запропонована робота протипоказана за станом здоров'я, укладення трудового договору забороняється (ч. 6 ст. 24 КЗпП України). Якщо ж у неповнолітнього зі здоров'ям все гаразд, можна перейти до процедури укладення трудового договору.

Згідно зі ст. 192 КЗпП України працівників молодше 18 років забороняється залучати:

- до нічних робіт (у період з 22 годин до 6 годин);

- до наднормових робіт (після закінчення робочого дня встановленої тривалості);

- до роботи у вихідні дні (дні, які за графіком роботи неповнолітньої особи є для неї вихідними).

Тривалість робочого часу неповнолітніх

Статтею 51 КЗпП України для неповнолітніх працівників встановлена скорочена тривалість робочого часу:

- для працівників у віці від 16 до 18 років- 36 годин на тиждень;

- для осіб у віці від 15 до 16 років (учнів у віці від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень.

Під учнями слід розуміти учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних та середніх спеціальних учбових закладів (ч. 3 ст. 194 КЗпП України).

Встановлення скороченої тривалості робочого часу припускає, що час, впродовж якого працівник виконуватиме трудові функції, скорочується, але при цьому праця оплачується як при нормальній тривалості робочого часу, тобто у розмірі повної тарифної ставки, повного окладу (ч. 1 ст. 194 КЗпП України).

Тривалість робочого часу учнів, які працюють впродовж навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої для осіб відповідного віку, а саме:

- для осіб у віці від 16 до 18років - 18 годин на тиждень;

- для осіб у віці від 14 до 16 років - 12 годин на тиждень.

Оподаткування та облік оплати праці неповнолітніх за трудовим договором

Порядок оплати праці осіб, що не досягли 18 років, визначений ст. 194 КЗпП України. Згідно з цією статтею при скороченій тривалості щоденної роботи заробітна плата неповнолітнім працівникам виплачується в такому ж розмірі, як і працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи.

Робота неповнолітніх, допущених до відрядних робіт, оплачується за відрядними розцінками, встановленими для дорослих працівників, з доплатою по тарифній ставці за час, на який тривалість їх щоденної роботи скорочується в порівнянні з тривалістю щоденної роботи дорослих працівників.

Оплата праці учням загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних та середніх спеціальних учбових закладів, працюючих у вільний від навчання час, здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. При цьому підприємства можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати.

Заробітна плата працівників молодше 18 років включається до бази для нарахування та утримання єдиного соціального внеску (ЄСВ). З метою утримання податку на доходи фізичних осіб заробітна плата неповнолітніх осіб (як і заробітна плата усіх інших працівників) зменшується на суму ЄСВ (п. 164.6 ст. 164 розд. IV ПК України).

Особливу увагу слід звернути на порядок застосування до заробітної плати осіб у віці до 18 років податкової соціальної пільги (ПСП).

Підпунктом 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 розд. IV ПК України встановлене, що ПСП застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податків впродовж звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, рівної розміру місячного прожиткового мінімуму, що діє для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 і закругленого до найближчих 10 гривень (у 2011 році - 1320 грн).

Згідно з підпунктом «г» пп. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 розд. IV ПК України платник податків має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, що отримується від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму ПСП в розмірі, рівному 150% суми пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV ПК України, для такого платника податку, який є, зокрема, учнем або студентом.

Звичайна ПСП (тобто пільга, яка застосовується усіма платниками податків), встановлена пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV ПК України, складає 100% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (з розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

Пунктом 1 розд. XIX «Перехідні положення» ПК України встановлено, що до 31 грудня 2014 року для цілей застосування пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV ПК України ПСП надається в розмірі, рівному 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (з розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податків (у 2011 році - 470,50 грн).

Таким чином, розмір ПСП для неповнолітніх учнів та студентів у 2011 році складе 705,75 грн (470,50 (грн) х 150 (%) : 100).

Згідно з пп. 169.2.1 п. 169.2 ст.169 розд. IV ПК України ПСП застосовується до нарахованого платнику податків місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати).

Платник податків подає працедавцю заяву про самостійний вибір місця застосування ПСП. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податків про застосування пільги і документів, що підтверджують таке право. Працедавець відображає в податковій звітності усі випадки застосування або неза-стосування ПСП відповідно до отриманих від платників податків заяв про застосування пільги, а також заяв про відмову від такої пільги. Перелік таких документів та порядок їх подання визначає Кабінет Міністрів України.

Слід звернути увагу на те, що, згідно з пп. 169.2.3 п. 169.2 ст. 169 розд. IV ПК України, ПСП не може бути застосована до заробітної плати, яку платник податків впродовж звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового або майнового (речового) забезпечення учнів та студентів, які виплачуються з бюджету.

Тобто, якщо неповнолітній працівник окрім заробітної плати отримує з бюджету стипендію або ж грошове чи майнове забезпечення, то до такого працівника не застосовується ПСП.

З наведених вище норм можна зробити наступні висновки відносно застосування ПСП до заробітної плати осіб молодше 18 років:

1) у випадку якщо неповнолітній працівник не є учнем або студентом, до його доходу у вигляді заробітної плати (за умови, що такий дохід не перевищує 1320 грн) у 2011 році може застосовуватися ПСП у розмірі 470,50 грн;

2) якщо неповнолітній працівник учнем або студентом, то він може претендувати на підвищену ПСП (у 2011 році- 705,75 грн) при виконанні двох умов:

- його дохід у вигляді заробітної плати не перевищує граничного розміру доходу (1320 грн);

- впродовж звітного податкового місяця він не отримував одночасно дохід у вигляді стипендії, що виплачується з бюджету.

В цьому випадку працівник подає заяву про застосування ПСП та довідку з учбового закладу про те, що він дійсно прохо дить навчання в цьому учбовому закладі і не отримує стипендій з бюджету.

Бухгалтерський облік оплата праці неповнолітніх працівників за трудовим договором ведеться точно так, як і оплати праці усіх інших працівників.

Приклад 1. Підприємство прийняло на роботу у відділ збуту 16-річного студента Головко М.М. з окладом 1300 грн на місяць. Студентом надана довідка з учбового закладу про те, що він дійсно проходить навчання в учбовому закладі і не отримує стипендію з бюджету, а також заяву про застосування ПСП. На підприємстві розмір страхо-вого внеску з ЄСВ складає 36,8%, а розмір утримання ЄСВ із зарплати працівника - 3,6%.

Оскільки заробітна плата прийнятого студента не перевищує 1320 грн, то до неї застосовується ПСП у розмірі 705,75 грн (150% від звичайної пільги).

Відображення в бухгалтерському та податковому обліку оплати праці неповнолітньої особи за трудовим договором наведемо з табл. 2.

Таблиця 2

Надання відпусток неповнолітнім

Відповідно до ч. 2 ст. 75 КЗпП України і ч. 8 ст. 6 Закону про відпустки працівники, що не досягли 18 років, користуються правом на щорічну основну відпустку тривалістю 31 календарний день.

Додаткові пільги з надання відпусток неповнолітнім працівникам передбачені ст. 195 КЗпП України. Так, працівникам, що не досягли 18 років, щорічні відпустки надаються в слушний для них час. У перший рік роботи відпустка повної тривалості може бути надана за заявою працівника до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на цьому підприємстві.

У зв'язку з цим при складанні графіку надання відпусток працедавець в першочерговому порядку враховує побажання неповнолітніх працівників. Якщо ж такий працівник прийнятий на підприємство після затвердження графіку відпусток на поточний рік, то час надання відпустки за перший робочий рік (з урахуванням побажань неповнолітнього) встановлюється доповнення графіку відпусток.

Згідно з ч. 5 ст. 80 КЗпП України і ч. 5 ст. 11 Закону про відпустки забороняється не надання щорічної відпустки неповнолітнім працівникам впродовж робочого року.

Розірвання трудового договору з неповнолітніми

Статтею 199 КЗпП України встановлено, що трудовий договір може бути розірваний на вимогу батьків, усиновлювачів та опікунів неповнолітнього, а також державних органів та службових осіб, на яких покладені нагляд та контроль за дотриманням законодавства про працю, якщо подовження його дії погрожує здоров'ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси.

Крім того, трудовий договір з працівником, що не досяг 18 років, може бути розірваний за наступних підстав:

- за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України);

- у зв'язку із закінченням терміну дії трудового договору (п. 2 ст. 36 КЗпП України);

- за ініціативою працівника (статті 38, 39 КЗпП України);

- за ініціативою власника або уповноваженого ним органу (ст. 40, 41 КЗпП України).

У випадку якщо неповнолітній працівник звільняється за угодою сторін, у зв'язку із закінченням терміну дії трудового договору або за власною ініціативою, дотримується загальний порядок звільнення.

Статтею 198 КЗпП України встановлено, що звільнення працівників молодше 18 років за ініціативою власника або уповноваженого ним органу допускається, окрім дотримання загального порядку звільнення, тільки з відома районної (міської) служби у справах дітей. При цьому звільнення з підстав, вказаних у пунктах 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП України, робиться лише у виняткових випадках і не допускається без працевлаштування.

Такими підставами є:

- змінив організації виробництва та праці, у тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства (п. 1 ст. 40 КЗпП України);

- виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню цієї роботи (п. 2 ст. 40 КЗпП України);

- відновлення на роботі працівника, що раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП України).

Звертаємо увагу, що на неповнолітніх поширюється дія ст. 44 КЗпП України, згідно з якою при розірванні трудового договору з підстав, вказаних в п.п. 1, 2, 6 ст. 40 КЗпП України, працівнику виплачується вихідна допомога в розмірі не менше середнього місячного заробітку; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору (ст. 38, 39 КЗпП України) - в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Робота неповнолітніх за цивільно-правовим договором

Для виконання певної роботи підприємство може залучати неповнолітніх осіб на підставі цивільно-правового договору. Процес укладення договорів цивільно-правового характеру регулюється ЦК України.

Відмітимо, що, згідно з ч. 2 ст. 6 СК України, для цивільно-правових відносин неповнолітньою вважається дитина у віці від 14 до 18 років.

Згідно з п. 2 ст. 203 ЦК України особа, що здійснює угоду, зокрема укладає цивільно-правовий договір, повинна мати необхідну громадянську дієздатність. Так, ЦК України для неповнолітніх осіб встановлена повна (ст.ст. 34, 35) і неповна громадянська дієздатність (ст. 32).

Статтею 32 ЦК України встановлено, що неповнолітні особи мають неповну громадянську дієздатність. Проте у випадках, визначених ЦК України, особам, що не досягай 18 років, надається повна громадянська дієздатність.

Фізичні особи у віці від 14 до 18 років з неповною громадянською дієздатністю мають право:

1) самостійно здійснювати дрібні побутові угоди;

2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;

3) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

4) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або засновницькими документами юридичної особи;

5) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) і розпоряджатися вкладом, внесеним ним на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).

Інші види угод неповнолітня особа з неповною громадянською дієздатністю може здійснювати за згодою батьків (усиновлювачів) або опікунів.

Повна громадянська дієздатність надається особі, що не досягла 18 років, в наступних випадках:

1) у разі реєстрації шлюбу - з моменту такої реєстрації (ч. 2 ст. 34 ЦК України);

2) якщо фізична особа досягла 16 років і працює за трудовим договором (ч. 1 ст. 35 ЦК України);

3) якщо неповнолітня особа записана матір'ю або батьком дитини (ч. 1 ст. 35 ЦК України);

4) якщо фізична особа досягла 16 років і бажає займатися підприємницькою діяльністю - з моменту державної реєстрації підприємцем, яка здійснюється за наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), опікунів або органу опіки та опікування (ч. 3 ст. 35 ЦК України).

Слід зазначити, що придбана неповнолітньою особою повна цивільна дієздатність зберігається в наступних випадках:

- припинення браку або визнання її недійсною з причин, не пов'язаних з протиправною поведінкою неповнолітньої особи;

- припинення трудового договору, а також підприємницькій діяльності.

Повна цивільна дієздатність, надана неповнолітній особі у вищезгаданих випадках, поширюється на усі громадянські права та обов'язки. А це означає, що особи, які досягли 16 років і працюють (що працювали) за трудовим договором, займаються (що займалися) підприємницькою діяльністю, неповнолітні, що є батьками дитини, а також особи, що перебувають (що перебували) в шлюбі, мають право укладати від свого імені і без згоди батьків договори цивільно-правового характеру.

Як бачимо, ст. 32 ЦК України не передбачає право осіб у віці від 14 до 18 років, яким не надана повна цивільна дієздатність, самостійно укладати цивільно-правові договори на виконання робіт або надання послуг. Тому укладення таких договорів між підприємством і неповнолітньою особою здійснюється тільки з відома батьків (усиновлювачів) або опікунів неповнолітньої особи.

Також слід зазначити, що на неповнолітнього працюючого за цивільно-правовим договором не поширюються гарантії, передбачені КЗпП України.

Оподаткування та облік оплати праці
неповнолітніх за цивільно-правовим договором

На підставі цивільно-правового договору неповнолітній особі здійснюється оплата за виконану роботу (надані послуги).

Винагорода, виплачена за цивільно-правовим договором, включається до загального оподатковуваного доходу фізичної особи відповідно до пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 розд. IV ПК України, і з неї утримується ПДФО. При цьому застосовується ставка, визначена в пп. 167.1 ст. 167 розд. IV ПК України, а саме - 15%. А якщо загальна сума отриманих платником податків у звітному податковому місяці доходів перевищить десятиразовий розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, то ставка ПДФО складе 17% від суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою 15%.

Абзацом другим п. 164.6 ст. 164 розд. IV ПК України встановлено, що при нарахуванні доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами на виконання робіт (надання послуг) база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Тому в цілях обкладення ПДФО нарахована сума винагороди за цивільно-правовими договорами зменшується на суму ЄСВ. Оскільки цей вид доходу в цілях оподаткування не є заробітною платою, то при утриманні ПДФО не застосовується ПСП.

Для обкладення ЄСВ винагороди за цивільно-правовим договором за виконання робіт (надання послуг) застосовуються ставки:

- 2,6% - для фізичних осіб, що виконують роботи (що надають послуги) на підприємствах, в установах та організаціях, у інших юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (окрім фізичних осіб - підприємців, якщо виконувані ними роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, вказаним у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) (ч. 8 ст. 8 Закону про ЄСВ);

- 34,7% - для підприємств, установ та організацій, інших юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності і господарювання, та фізичних осіб - підприємців, які використовують працю фізичних осіб за цивільно-правовими договорами (окрім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (послуги, що надаються) відповідають видам діяльності, вказаним у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) (абзац 4 ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ).

У бухгалтерському обліку сума винагороди відображається по дебету витратного рахунку відповідного напряму (адміністративні, загальновиробничі витрати, витрати на збут тощо) і по кредиту субрахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами».

За умови документального підтвердження і зв'язку з господарською діяльністю підприємства сума виплаченої за цивільно-правовим договором винагороди включається до складу витрат на підставі пп. 142.1 ст. 142 розд. ІІІ ПК України.

Як правило, при дотриманні наведених в попередньому абзаці умов винагорода включається у витрати в повній сумі. Втім, в окремих випадках у податковому обліку вказані суми відображаються з урахуванням деяких особливостей.

Зокрема, якщо виплата винагороди пов'язана зі створенням об'єктів основних засобів, його сума збільшує балансову вартість відповідної групи основних засобів (абзац 3 п. 144.1 ст. 144 розд. III ПК України). Також винагорода, виплачена у зв'язку з ремонтом основних засобів, до складу витрат включається в сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості усіх груп основних засобів за станом на початок звітного періоду (п. 146.12 ст. 146 розд. III ПК України).

Відображення в бухгалтерському та податковому обліку оплати праці неповнолітньої особи за цивільно-правовим договором наведемо в табл. 3.

Приклад 2. Підприємство уклало з 16-річною особою Ільченко В.В. цивільно-правовий договір на виконання ремонтних робіт офісу (ґрунтування та фарбування стін) на суму 2000 грн.

Таблиця 3

Список використаних документів

ЦК України - Цивільний кодекс України

КЗпП України - Кодекс законів про працю України

ПК України - Податковий кодекс України

СК України - Сімейний кодекс України

Закон про ЄСВ - Закон України від 08.07.2010 p. N 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»

Закон про відпустки - Закон України від 15.11.1996 р. N 504/96-ВР «Про відпустки»

Інструкція N 58 - Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Мінпраці України, Мінюсту України та Мінсоцзахисту України від 29.07.1993 р. N 58

Наказ N 46 - Наказ Мінохоронздоров'я України від 31.03.1994 р. N 46 «Про затвердження Переліку важких робіт та робіт зі шкідливими та небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх»

Наказ N 59 - Наказ Мінохоронздоров'я України від 22.03.1996 р. N 59 «Про затвердження Граничних норм піднімання та переміщення важких речей неповнолітніми»

Наказ N 246 - Наказ Мінохоронздоров'я України від 21.05.2007 р. N 246 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій»

Положення N 954 - Положення про реєстрацію фізичних осіб в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затверджене наказом ДПАУ від 17.12.2010 р. N 954

Порядок N 246 - Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затверджений наказом Мінохоронздоров'я України від 21.05.2007 р. N 246

Лист N 06/2-4/198 - Лист Мінпраці України від 12.06.2002 р. N 06/2-4/198 «Про рівень спеціальної підготовки працівника, необхідний для виконання покладених на нього обов'язків, та вимоги до стажу роботи»

“Консультант бухгалтера” N 47-48 (639-640) 23 листопада 2011 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)

Документи що посилаються на цей