Спрощена система: як працювати у 2012 році

Спрощена система оподаткування як одна з найпопулярніших у малого та середнього бізнесу ніяк не може отримати «друге дихання». Законодавці нарешті ухвалили закон, що удосконалює спрощену систему оподаткування, але і цей документ багатьом підприємцям не подобається, хоча і втілив у собі велику частину побажань та домовленостей підприємців.

20 жовтня 2011 року Верховна Рада доповнила розділ XIV ПК України бракуючою главою 1, яка регулюватиме порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, або, простіше кажучи, єдиного податку (ЄП), а заразом внесла зміни до деяких інших розділів ПК України (зокрема, до розділів І, III та V), які також мають відношення до єдиного податку.

Нові правила оподаткування набудуть чинності з 01.01.2012 p., окрім окремих норм, для яких встановлені інші дати набуття чинності, якщо, звичайно, до цього часу закон буде підписаний Президентом України і опублікований. З листопада 2011 року Президент повернув Законопроект N 8521 до Верховної Ради із зауваженнями, які, проте, не торкаються спрощеної системи оподаткування.

4 листопада 2011 року Верховна Рада виключила із Законопроекту N 8521 положення про повернення системи відшкодування ПДВ експортерам зернових та олійних культур. За відповідні пропозиції Президента України до Законопроекту N 8521 проголосувало 266 карток народних депутатів.

Відкладати розгляд такої важливої частини податкового законодавства до моменту її публікації було б неправильним, оскільки спрощена система оподаткування зазнає істотних змін і платникам податків (як «спрощенцям», так і тим, хто з ними працює) необхідно як слід підготуватися до попередніх змін.

Глава 1 розд. XIV ПК України набагато чіткіше, ніж Указ N 727, визначає порядок нарахування та сплати ЄП, переходу на спрощену систему і відмови від її застосування. Проте і в нових правилах залишилися «темні місця», що допускають різні тлумачення.

Краще або гірше старих нові правила? Однозначної відповіді немає. Для одних, безумовно, краще, але для багатьох, особливо для тих фізичних осіб-підприємців, які надають послуги суб'єктам, зареєстрованим платниками ПДВ, однозначно гірше. Крім того, передбачається тотальний контроль із сторони податкових органів за договорами юридичних осіб-платників податку на прибуток з платниками єдиного податку.

Хто може бути платником єдиного податку

Згідно з новими правилами, усі особи, що застосовують спрощену систему («спрощенці»), діляться на чотири групи (малюнок).

З Малюнком можна ознайомитись: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Консультації".

Таким чином, до першої групи платників ЄП відносяться фізичні особи-підприємці, які не використовують найману працю і здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торгових місць на ринках та/або здійснюють господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких впродовж календарного року не перевищує 150 000 гривень (пп. 1 п. 291.4 ст. 291 гл. 1 розд. XIV ПК України) (далі - підприємці - дрібнороздрібні торговці).

Перелік побутових послуг населенню встановлений п. 291.6 ст. 291 гл. 1 розд. XIV ПК України. Це досить широкий перелік, який влаштує майже усіх, проте в ньому немає послуг з навчання (репетиторства), медичної допомоги, догляду за хворими, зайняття з фізичної культури, танців тощо. Очевидно, ті, хто такі послуги надають, вимушені будуть маскуватися під «послуги домашньої прислуги» і послуги з прибирання.

До другої групи відносяться фізичні особи - підприємці, які надають послуги, у тому числі побутові, платникам ЄП та/або населенню, виробляють та/або продають товари (як населенню, так і суб'єктам підприємницької діяльності), здійснюють діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови що впродовж календарного року вони відповідали наступним критеріям:

- число найнятих робітників, працюючих одночасно, не перевищує 10 чол., тобто, підкреслюємо, що йдеться не про середньооблікову чисельність, а про те, що в самий «пік» сезону одночасно працює не більше 10 чол.;

- об'єм річного доходу не перевищує 1 000 000 грн.

Як бачимо, усі «спрощенці», які відносяться до 1-ої групи, можуть по мірі зростання бізнесу перейти до 2-ої групи.

Важливо відмітити, що до другої групи відносяться фізичні особи - підприємці, що здійснюють виробництво товарів та продаж товарів будь-яким особам, у тому числі юридичним особам, що є платниками податку на прибуток. Поняття «виробництво» в ст. 14 розд. І ПК України, що встановлює основні поняття, вживані для цілей оподаткування, нема, а ось під «товарами» розуміються матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, долі (паї) (пп. 14.1.244 п. 14.1 ст. 14 розд. І ПК України).

Отже, фізичні особи-«спрощенці» 2-ої групи можуть продавати будь-які товари як власного виробництва, так і придбані у інших постачальників, а також створювати і купувати з метою продажу об'єкти інтелектуальної власності, у тому числі права використання товарних знаків, авторські права, патенти тощо.

До третьої групи відносяться фізичні особи - підприємці, які впродовж року відповідали наступним критеріям:

- число одночасно працюючих осіб не перевищує 20 чол.;

- об'єм доходу не перевищує 3 000 000 грн.

Ці особи можуть здійснювати будь-які види діяльності, окрім тих, які заборонені усім «спрощенцям». Перелік таких видів діяльності встановлений п. 291.5 ст. 291 гл. 1 розд. XIV ПК України. У цьому переліку немає нічого несподіваного, страшного, він багато в чому повторює перелік заборонених видів діяльності, встановлений Указом N 727 і Законом N 2505. Звернемо увагу, що до цього переліку увійшли:

- діяльність з технічних випробувань та досліджень (гр. 74. КВЕД ДК 009:2005) і у сфері аудиту (пп. 291.5.2 п. 291.5 ст. 291 гл. 1 розд. XIV ПК України);

- здача в оренду жител загальною площею більше 100 м², нежитлових приміщень (споруд, будівель) та їх частин, загальна площа яких перевищує 300 м²;

- видобуток, реалізація корисних копалин;

- діяльність з надання послуг пошти та зв'язку;

- діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність по організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування та антикваріату;

- діяльність по організації, проведенню гастрольних заходів;

- діяльність по управлінню підприємством (цей вид діяльності визначений відповідно до КВЕД секція «К» клас 74.15, до нього відноситься діяльність:

- з управління холдинговими компаніями, які оперують переважно у сфері володіння цінними паперами (або іншими частинами капіталу) інших компаній та підприємств з метою здійснення контролю над ними або впливу на прийняття ними управлінських рішень;

- арбітражних керівників;

- нефінансових холдингових компаній;

- штаб-квартир (офісів) компаній, централізованих управлінь та подібних органів, які керують, контролюють і управляють іншими підрозділами компанії або підприємства і здійснюють зазвичай функції з планового та стратегічного або організаційного управління компанією або підприємством).

Заборонено бути «спрощенцями» фізичним особам, які є нерезидентами, а ось страховим агентам, навпаки, дозволили переходити на єдиний податок згідно з підпунктом 6 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 гл. 1 розд. XIV ПК України. Відносно нерезидентів законодавець явно «перемудрував», оскільки реєстрація іноземного громадянина підприємцем відразу робить його нерезидентом.

До четвертої групи відносяться юридичні особи будь-якої організаційно-правової форми, які впродовж календарного року відповідали наступним категоріям:

- середньооблікова чисельність не перевищує 50 чол.;

- об'єм доходу не перевищує 5 000 000 грн.

Як і нині, не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, в статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками ЄП, рівна або перевищує 25% (пп. 291.5.5 п. 291.5 ст. 291 гл. 1 розд. XIV ПК України).

Способи розрахунків

Як і раніше, «спрощенцям» дозволяється здійснювати розрахунки тільки в грошовій формі (готівковою і безготівковою).

При цьому до складу доходу «спрощенців» - фізичних осіб не включаються пасивні доходи у вигляді відсотків, дивідендів, роялті, страхових виплат, а також доходу від продажу майна, яке належить їм на праві власності і використовується в господарській діяльності (пп. 1 п. 292.1 ст. 292 гл. 1 розд. XIV ПК України). Такі доходи підлягатимуть оподаткуванню в загальному порядку за нормами розд. IV ПК України.

Крім того, «спрощенці» - фізичні особи звільняються від застосування реєстраторів розрахункових операцій, згідно з п. 296.10 ст. 296 гл. 1 розд. XIV ПК України (таблиця). Аналогічна норма є в Законі про РРО, тому включення її ще й до ПК України нічого додаткового не дає. При цьому в ст. 9 Закону про РРО вноситься ряд змін, пов'язаних з відміною фіксованого і ринкового збору.

Як визначається дохід «спрощенців»

Доходом платника єдиного податку, згідно з п. 292.1 ст. 292 гл. 1 розд. XIV ПК України, являється:

1) для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий впродовж податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівкової та/або безготівкової); матеріальної або нематеріальної формах, визначених п. 292.3 ст. 292 гл. 1 розд. XIV ПК України;

2) для юридичної особи - будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий впродовж податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівкової та/або безготівкової); матеріальної або нематеріальної формах, визначених п. 292.3 ст. 292 гл. 1 розд. XIV ПК України.

При продажі основних засобів юридичними особами - платниками єдиного податку дохід визначається як різниця між сумою коштів, отриманої від продажу таких основних засобів, та їх залишкової балансової вартості, що склалася на день продажу (п. 292.2 ст. 292 гл. 1 розд. XIV ПК України).

До складу доходу включаються також кредиторська заборгованість, щодо якої збіг термін позовної давності, та вартість безоплатно отриманих впродовж звітного періоду товарів (робіт, послуг).

При отриманні доходу від здійснення посередницьких операцій, транспортної експедиції або за агентськими договорами доходом є сума винагороди повіреного (агента) (п. 292.4 ст. 292 гл. 1 розд. XIV ПК України). Це правило застосовується як для фізичних осіб, так і для юридичних осіб.

Датою отримання доходу є дата надходження грошових коштів на поточний рахунок (у касу) платника єдиного податку, дата списання кредиторської заборгованості, щодо якої збіг термін позовної давності, дата фактичного отримання платником єдиного податку безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 гл. 1 розд. XIV ПК України).

Не включаються до складу доходу такі види грошових надходжень:

- фінансова допомога, що надається на поворотній основі, отримана і повернена впродовж 12 календарних місяців з дня її отримання, та сума кредитів;

- сума авансів, які повертаються покупцю, якщо таке повернення здійснюється внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів;

- сума коштів, що поступили за товари (роботи, послуги), яка раніше була включена в дохід;

- сума коштів, отриманих за рішенням суду як компенсація (відшкодування) за періоди, попередні звітному.

Загальний перелік надходжень, які не включаються в дохід «спрощенця», визначений п. 292.11 ст. 292 гл. 1 розд. XIV ПК України.

Податки, від сплати, яких звільняють «спрощенця»

«Спрощенець» не нараховує і не сплачує наступні податки (п. 297.1 ст. 297 гл. 1 розд. XIV ПК України);

- податок на прибуток;

- ПДФО в частині доходів (об'єкту оподаткування), отриманих в результаті господарської діяльності фізичної особи і оподаткованих відповідно до гл. 1 розд. XIV ПК України. Доходи найнятих робітників обкладаються ПДФО за загальними правилами;

- ПДВ з операцій з поставки товарів, робіт та послуг, місце постачання яких знаходиться на митній території України, окрім ПДВ, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку 3%, встановлену пп. 1 п. 293.3 ст. 293 гл. 1 розд. XIV ПК України;

- земельний податок, окрім земельного податку на земельні ділянки, які не використовуються в господарській діяльності;

- збір за проведення деяких видів підприємницької діяльності, тобто за торгову діяльність в пунктах продажу товарів, діяльність з надання платних побутових послуг з переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України, тощо;

- збір на розвиток виноградарства, який сплачується суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форми власності і підпорядкування, що реалізовують в оптово-роздрібній торговій мережі та мережі громадського харчування алкогольні напої та пиво.

Як бачимо, «спрощенці» повинні сплачувати, окрім єдиного податку, ще й податки та збори, платниками яких вони можуть стати згідно з ПК України, наприклад екологічний податок, збір за першу реєстрацію транспортного засобу, збір за спеціальне використання води, лісових ресурсів, туристичний збір.

А згідно із Законом про єдиний внесок платники ЄП повинні також сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) «за себе» і за найнятих робітників.

Сплачується ЄСВ «за себе» в розмірі не менше мінімального страхового внеску, встановленого виходячи з мінімальної заробітної плати (МЗП), що діє у місяці, за який платиться ЄСВ. Тобто не менше 34,7% від суми мінімальної заробітної плати (ст. 4 Закону про єдиний внесок).

З 01.01.2012 р. розмір мінімальної заробітної плати складатиме 1073 грн і відповідно мінімальний розмір ЄСВ складатиме 372,33 грн.

Єдиний соціальний внесок на зарплату найнятих робітників обчислюється в межах максимальної величини бази нарахування, яка з 01.10.2011 р. дорівнює 17 прожитковим мінімумам для працездатних осіб (ч. 3 ст. 7 і п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону про єдиний соціальний внесок).

Згідно зі змінами, внесеними Законом N 3609 до ст. 4 Закону про єдиний внесок, особи, що обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами і отримують згідно із законодавством пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками ЄСВ виключно за умови їх добровільної участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Нарахування та сплата единого податку:
ставки, звітний період, терміни сплати

Ставки ЄП встановлюватимуться у відсотках (фіксовані ставки) до розміру МЗП, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, або у відсотках до доходу (процентні ставки).

Платники єдиного податку першої та другої груп

Для першої та другої груп «спрощенців» встановлюються фіксовані ставки сільськими, селищними і міськими радами залежно від виду господарської діяльності з розрахунку на місяць (п. 293.2 ст. 293 гл. 1 розд. XIV ПК України).

Граничні значення ставок складають:

- для першої групи «спрощенців» - від 1 до 10% МЗП;

- для 2-ої групи «спрощенців» - від 2 до 20% МЗП .

У випадку якщо ці платники здійснюють декілька видів діяльності, їм встановлюється максимальна ставка.

Звітним періодом для «спрощенців» першої групи є рік, а для другої групи - квартал. При цьому облік доходу ведеться наростаючим підсумком з початку року.

І якщо «спрощенець» першої або другої групи у звітному кварталі перевищив встановлений на рік оборот (відповідно 150 000 грн і 1 000 000 грн), він повинен не пізніше 20 числа місяця, що йде за звітним, подати заяву про перехід в наступну групу (відповідно в другу або третю).

При цьому «спрощенці» другої групи можуть також перейти на загальну систему оподаткування. А з суми перевищення доходу сплачується податок 15% (п. 293.4 ст. 293 гл. 1 розд. XIV ПК України).

Так що контролювати оборот потрібно усім «спрощенцям», включаючи тих, хто відноситься до першої групи.

Платники ЄП першої та другої групи сплачують ЄП авансом до 20 числа (включно) поточного місяця, при цьому їм дозволяється сплатити авансовий внесок за увесь податковий період, але не більше ніж за один рік (п. 295.1 ст. 295 гл. 1 розд. XIV ПК України).

Облік доходів платники ЄП першої та другої груп, які не є платниками ПДВ, ведуть на основі Книги обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів. Форма Книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються Мінфіном України (пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 гл. 1 розд. XIV ПК України).

Облік витрат ці платники не ведуть, тобто ніхто не має права запитувати у них, від кого вони отримали товар і за скільки нього купили. Це, безумовно, велика перемога цієї категорії «єдинщиків». Тільки ось ця перемога створює легальний шлях продажу неврахованого і контрабандного товару.

Єдиний податок за перевищення встановленого обсягу доходу сплачується впродовж 10 днів після граничного терміну подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал (п. 295.7 ст. 295 гл. 1 розд. XIV ПК України).

Платники, які не використовують найману працю, звільняються від сплати ЄП впродовж одного календарного місяця за рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією лікарняного листа (листів), якщо вона триває 30 та більше календарних днів (п. 295.5 ст. 295 гл. 1 розд. XIV ПК України).

У податковій декларації окремо показуються доходи, як в межах встановленого об'єму, так і понад цей об'єм, які обкладаються за ставкою 15%. Крім того, показуються доходи від видів діяльності, не вказаних в Свідоцтві платників ЄП, які також оокладаються за ставкою 15%.

Платники єдиного податку третьої та четвертої груп

Платникам ЄП третьої та четвертої груп встановлюються ставки ЄП у відсотках від доходу, тобто не залежно від того, яким видом діяльності вони займаються, а залежно від того, чи є вони платниками ПДВ:

3% - від доходу при сплаті ПДВ;

5% - у разі включення ПДВ до складу ЄП (п. 293.3 ст. 293 гл. 1 розд. XIV ПК України).

Ставка 3% може бути вибрана у випадках, визначених пп. 4 п. 293.8 ст. 293 гл. 1 розд. XIV ПК України, а саме:

а) суб'єктом господарювання, зареєстрованим платником ПДВ відповідно до розд. V ПК України, уразі переходу його на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви про перехід на спрощену систему оподаткування не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу;

б) платником ЄП, зареєстрованим платником ПДВ відповідно до розд. V ПК України, у разі добровільної зміни ставки ЄП шляхом подання заяви про зміну ставки з 5% на 3% не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку календарного кварталу, в якому застосовуватиметься нова ставка. Виходить, що без подання такої заяви платник ПДВ сплачуватиме ЄП за ставкою 5% і ПДВ на загальних підставах. Також виходить, що заява про застосування ставки 3% не може бути подана платником ЄП, який заздалегідь не зареєструвався платником ПДВ;

в) суб'єктом господарювання при переході на спрощену систему з одночасною реєстрацією платником ПДВ;

г) платником ЄП (юридичні та фізичні особи) за ставкою 5% у разі перевищення межі у 300 000 грн і реєстрації платником ПДВ за умови подання заяви (без реєстрації особи платником ПДВ він сплачуватиме ПДВ і ЄП за ставкою 5%).

У разі анулювання свідоцтва платника ПДВ особа, яка сплачує податок за ставкою 3%, зобов'язана перейти на сплату ЄП за ставкою 5% (пп. 5 п. 293.8 ст. 293 гл. 1 розд. XIV ПК України).

З перевищення граничного об'єму платник ЄП третьої групи сплачує 15%, а платник ЄП четвертої групи - подвійну ставку ЄП, тобто відповідно 6% або 10%. При цьому у разі такого перевищення він зобов'язаний з наступного податкового періоду перейти на загальну систему оподаткування (пп. 3 п. 293.8 ст. 293 гл. 1 розд. XIV ПК України).

Платники ЄП третьої і четвертої груп сплачують ЄП впродовж 10 календарних днів після граничного терміну подання податкової декларації за звітний квартал.

До того ж платники ЄП четвертої групи застосовують спрощену форму бухгалтерського обліку доходів та витрат з урахуванням п. 44.2 ст. 44 гл. 1 розд. І ПК України і ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою розрахунку об'єкту оподаткування згідно з Методичними рекомендаціями N 720.

Методичні рекомендації N 720 визначають систему регістрів, порядок, спосіб реєстрації та узагальнення інформації в них без застосування подвійного запису для складання Спрощеного фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва (далі - Спрощений фінансовий звіт) за формою N 1-мс і формою N 2-мс.

Систематизація господарських операцій здійснюється в таких журналах обліку господарських операцій:

- Журнал 1-мс обліку активів;

- Журнал 2-мс обліку капіталу та зобов'язань;

- Журнал 3-мс обліку доходів;

- Журнал 4-мс обліку витрат.

Інформація про господарські операції з Журналів 1-мс і 2-мс використовується для складання Балансу (форма N 1-мс), а з Журналів 3-мс і 4-мс - Звіту про фінансові результати (форма N 2-мс) Спрощеного фінансового звіту.

Записи в Журналах здійснюються на підставі первинних документів в хронологічній послідовності позиційним способом. По кожному первинному документ) здійснюється один запис. За господарськими операціями, однаковими за економічним змістом первинні документи впродов» робочого дня можуть групуватися, а їх підсумкові дані переносяться до відповідного Журналу.

Журнали 1-мс і 2-мс відкриваються записами сум залишків на початок звітного періоду по активах, капіталу та зобов'язанням, які переносяться до рядку «Залишок на початок періоду» з Журналів 1-мс і 2-мс за попередній звітний період з рядка «Залишок на кінець періоду» по відповідних позиціях. Знову створені малі підприємства вказаний рядок не заповнюють.

Якщо підприємства мають значні об'єми господарських операцій, то при необхідності вони додатково можуть застосовувати такі відомості обліку:

- Відомість 1.1-мс обліку необоротних активів;

- Відомість 1.2-мс обліку нарахування амортизації;

- Відомість 2.1-мс обліку розрахунків з постачальниками, іншими кредиторами та бюджетом;

- Відомість 2.2-мс обліку розрахунків з працівниками;

- Відомість 4.1-мс обліку витрат на ремонт та поліпшення основних засобів.

Малі підприємства самостійно вибирають періодичність складання регістрів - місяць або квартал залежно від об'єму господарських операцій.

Документування господарських операцій, складання та зберігання первинних документів та регістрів і виправлення в них помилок малі підприємства здійснюють відповідно до Положення N 88.

Перенесення інформації з первинних документів до регістрів бухгалтерського обліку повинне здійснюватися по мірі їх надходження, але не пізніше за термін, що забезпечує своєчасне складання Спрощеного фінансового звіту.

Господарські операції відображаються в регістрах бухгалтерського обліку в тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Первинні документи поточного періоду комплектуються до кожного регістра в хронологічному і систематичному (відносно регістра) порядку.

Операції відображаються в регістрах в гривнях та копійках, а операції в іноземній валюті - в грошовій одиниці України перерахунком суми в іноземній валюті із застосуванням встановленого НБУ курсу грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни на дату здійснення операції.

Інформація про господарські операції за звітний період з регістрів бухгалтерського обліку переноситься у згрупованому вигляді до Спрощеного фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва.

Платники ЄП третьої групи ведуть облік як доходів, так і витрат, хоча вони і не впливають на суму ЄП, за формою, затвердженою Мінфіном (пп. 296.1.2 п. 296.1 ст. 296 гл. 1 розд. XIV ПК України).

Облік витрат на оплату товарів (робіт, послуг),
придбаних платником податку на прибуток у «спрощенця»

Сумнозвісний пп. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 розд. III ПК України, який забороняв віднесення у витрати платника податку на прибуток вартості товарів (робіт, послуг), придбаних у фізичних осіб-«спрощенців» (за винятком деяких видів послуг), буде скасований.

Ніяких обмежень на роботу зі «спрощенцями» з 01.01.2012 р. не планується.

Проте побоювання (і, напевно, не такі вже й безпідставні), що «спрощенці» все ж можуть бути використані для мінімізації податків, є, тому законодавець вводить для платників податку на прибуток, що співпрацюють зі «спрощенцями», нову (абсолютно дику!) форму звітності, яка називається Перелік доходів та витрат платника податку на прибуток по контрагентах - платниках єдиного податку, до якого включаються усі (?!) операції, здійснені таким контрагентом.

Очевидно, що в цих умовах бухгалтери не дуже охоче йтимуть на оплату послуг «спрощенців» і вимагатимуть від них усі відомості, необхідні для заповнення цього Переліку. Так що зміст такого звіту істотно вплине на співпрацю «спрощенців» з платниками податку на прибуток.

Хто платитиме ПДВ

Про порядок сплати ПДВ в гл. 1 розд. XIV ПК України прямо нічого не сказано. А про те, хто зі «спрощенців» і в яких випадках зобов'язаний сплачувати ПДВ (добровільної сплати ПДВ не буває), можна судити за змінами, які внесені до пп.14.1.139 п. 14.1ст. 14 розд. І ПК України і до пунктів 183.4, 188.1, 202.2, 269.2 розд. V ПК України.

Як відомо, розділ V ПК України допускає два способи стати платником ПДВ:

- добровільний, в порядку, визначеному ст. 182 розд. V ПК України;

- обов'язковий, якщо сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), які підлягають обкладенню ПДВ, впродовж останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує 300 000 грн (без ПДВ).

Крім того, платниками ПДВ є усі особи, які ввозять товари до України в об'ємах, вище встановлених законодавством. Це стосується усіх, у тому числі «спрощенців». До того ж для «спрощенців» встановлений особливий порядок.

В зв'язку з цим буде змінена редакція пп. 14.1.139 п.14.1 ст. 14 ПК України. Зміни полягають в тому, що до платників ПДВ не відносяться:

- юридичні особи, що сплачують ЄП за ставкою 5%, за винятком юридичних осіб, які надають послуги (роботи) платникам ПДВ, якщо об'єм таких поставок за останні 12 календарних місяців сукупно перевищує об'єм, визначений п. 181.1 ст. 181 розд. V ПК України);

- фізичні особи - «спрощенці» 1-ої і 2-ої категорій;

- фізичні особи, що сплачують ЄП за ставкою 5%, за винятком фізичних осіб, які здійснюють постачання робіт (послуг) платникам ПДВ в об'ємах, що перевищують за останні 12 календарних місяців сукупно об'єм, визначений п.181.1 ст. 181 ПК України.

При цьому в п. 181.1 ст. 181 розд. V ПК України говориться про об'єм оподатковуваних операцій, тобто до 300-тисячного ліміту не включаються операції, які не є об'єктом оподаткування згідно з розд. V ПК України, зокрема, до таких операцій відносяться послуги зі страхування, а також пов'язані з такою діяльністю послуги страхових (перестрахувальних) брокерів та страхових агентів; послуги з постачання конвертів, листівок, послуги у сфері позашкільної освіти, послуги з агентування і фрахтування торгового флоту, виплата дивідендів, роялті, комісійних винагород з торгівлі цінними паперами.

Мабуть, і у випадку зі «спрощенцями» йдеться тільки про оподатковувані операції, хоча про це, на жаль, прямо не сказано. Але що сказано прямо, так це те, що юридичні особи - «спрощенці», які поставляють товари і застосовують ставку ЄП 5%, платниками ПДВ не є. Про те, чи можуть постачальники товарів зареєструватися платниками ПДВ добровільно, застосовуючи вимоги ст. 182 розд. V ПК України, прямо не сказано. Але оскільки ці особи, згідно з пп. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 розд. І ПК України, взагалі не є платниками ПДВ, слід зробити висновок, що не за яких обставин такі юридичні особи платниками ПДВ бути не можуть.

Очевидно, «спрощенців», що здійснюють виготовлення трудомісткої продукції, в собівартості яких доля матеріальних витрат мала, це порадує. Вони, включаючи ПДВ, сплачений при купівлі сировини, матеріалів, енергії, в функціональні витрати і не несучи великих втрат, з радістю усвідомлюють, що їм не потрібні облік ПДВ і пов'язані з цим проблеми.

А ось виробників матеріаломісткої продукції, і особливо оптових торговців, ця нова норма ПК України не порадує, оскільки вони втратять право на податковий кредит і ще заплатять 5% податку з обороту, тобто і з усіх своїх витрат, що може «з'їсти» увесь прибуток і зробити «спрощений бізнес» безглуздим.

А постачальників послуг* ця норма точно введе в ступор. При постачанні послуг (і робіт) платникові ПДВ в об'ємах понад 300 000 грн за передуючі 12 календарних місяців потрібно реєструватися платником ПДВ. В цьому випадку ЄП знижується до 3%, але загальне податкове навантаження зросте до 23% (!). Виходить, потрібно чітко знати, чи має покупець статус платника ПДВ, і контролювати свої обороти щомісячно, визначаючи оборот за ті, що пройшли 12 місяців.

До того ж потрібно ділити операції на ті, що віднесені ст. 196 розд. V ПК України до таких, які не є об'єктами обкладення (а потім довести податківцям, що це так і є). Непросте завдання. Так що, напевно, багато бізнесменів, які робили послуги платникам ПДВ, незабаром відмовляться від «роботи через юросіб - «спрощенців», роздрібнять бізнес і працюватимуть через фізичних осіб - підприємців.

Зате юридичних осіб, які поставляють товари тільки населенню і зрідка «єдинщикам» - неплатникам ПДВ, нові правила порадують. Порадують вони і юридичних осіб, що надають послуги фінансовим установам (банкам, страховим компаніям, інвестиційним і пенсійним фондам), які не є платниками ПДВ. Правда, вони (тобто юридичні особи - «спрощенці») повинні отримати від своїх клієнтів дані, що вони не є платниками ПДВ.

Як підтвердити це і яким документом? У розділі XIV ПК України і в розділі І про це немає ні слова.

Так що фізичні особи - платники ЄП, які відносяться до першої і другої груп, не є платниками ПДВ. Напевно, це порадує усіх, окрім тих, хто поставляє продукцію і куплені з ПДВ товари особам, зареєстрованим платниками ПДВ.

Фізичні особи-платники ПДВ, що відносяться до третьої групи, якими застосовується ставка 5%, також не можуть бути платниками ПДВ, за винятком осіб-підприємців, які надають послуги (роботи) платникам ПДВ і об'єм таких поставок у яких за останні 12 календарних місяців сукупно перевищує оборот, встановлений п. 181.1 ст. 181 розд. V ПК України, тобто 300 000 грн. Загалом, все, як у юридичних осіб. Особи-підприємці - «спрощенці» третьої групи платять ЄП за ставкою 5% за умови, що вони:

а) надають послуги особам, які не є платниками ПДВ;

б) надають послуги в об'ємі до 300 000 грн за останні 12 календарних місяців.

Особи-підприємці-«спрощенці» третьої групи, що поставляють товари, у тому числі власного виготовлення, платниками ПДВ бути не можуть.

Для «мікробізнесу» нововведення цілком терпимі, а для великих постачальників послуг з об'ємом більше 300 000 грн нововведення подібні до смерті, так що бізнес дробитиметься і число «єдинщиків», що надають послуги юридичним особам, буде рости, при падінні загального об'єму.

Оскільки ці норми набувають чинності з 01.01.2012 р., то і відлік 300 000 грн повинен розпочинатися з цієї дати, тобто у 2011 році фізичної особи - «спрощенці» можуть безбоязно перевищувати 300-тисячний ліміт, аж до 500 000 грн.

Проте чи буде згоден з цією логікою центральний податковий орган? І чи не зажадають місцеві податківці від «єдинщиків», що припустили у 2011 році перевищення 300-тисячного ліміту надання послуг платникам ПДВ, зареєструватися платниками ПДВ? Сьогодні можливо все, у тому числі й таке.

Ще раз підкреслимо, що реєстрація фізичних осіб і юросіб платниками ПДВ - зовсім не право, як написали деякі ЗМІ, а обов'язок. І буде цей обов'язок означати тільки одне - збільшення податкового тиску.

Особам-підприємцям - «спрощенцям», які працюють без печатки, дозволили не завіряти печаткою видані податкові накладні, для чого змінили п. 201.1 ст. 201 розд. V ПК України, який тепер виглядає, так:

«Платник податку зобов'язаний надати покупцю (одержувачу) на його вимогу підписану уповноваженим платником особою і скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, в якій вказуються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписки податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, вказана в статутних документах юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої платником податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи- продавця, зареєстрованої платником податку;

д) повне або скорочене найменування, вказане в статутних документах юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої платником податку на додану вартість, - покупця (одержувача) товарів/послуг;

є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, об'єм;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку і відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Правда, набуває чинності ця норма лише з дня набуття чинності закону про проведення господарської діяльності суб'єктами частки права без застосування печатки. Про цей закон говорять давно, і відноситися він буде не лише до осіб-підприємців, але й до юридичних осіб. А поки особи-підприємці - платники ПДВ повинні будуть обзавестися печаткою, якщо ще цього не зробили.

Придбавати матеріали, комплектуючі вироби у «спрощенців» другої групи (тобто без ПДВ) може бути теж вигідно, якщо є інші «джерела» податкового кредиту, наприклад, - будівництво.

Фінансовим установам, які не є платниками ПДВ, вигідно співпрацювати зі «спрощенцями» третьої групи в об'ємах до 3 000 000 грн.

Юридичним особам-платни-кам ЄП вигідно співпрацювати без ПДВ з фінансовими установами і з ПДВ із суб'єктами господарювання, які виробляють високорентабельну продукцію, роботи (послуги), які поставляються платникам ПДВ, які «без проблем» сплатять 20-відсоткове збільшення вартості, оскільки віднесуть його до податкового кредиту.

Ну а загалом, «спрощенка» завжди вигідна тим бізнесменам, які не хочуть вести облік витрат.

Короткі висновки.

Юридичним особам, виробникам споживчих товарів буде вигідно продавати свою продукцію через «спрощенців» першої та другої груп.

Оптову торгівлю можна буде вести через фізичних осіб - «спрощенців» третьої групи, зареєстрованих платниками ПДВ.

Послуги, необхідні юридичним особам - платникам податку на прибуток, зручно отримувати через «спрощенців» третьої групи, не зареєстрованих платниками ПДВ, тобто через тих, що мають оборот до 300 000 грн.

____________________

* Відмітимо, що для обкладення операції ПДВ термін «роботи» взагалі не вживається, тому не зовсім ясно, чому він з'явився у пп. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 розд. І ПК України стосовно до «спрощенців», але вважатимемо це «технічною» помилкою.

Список використаних документів

ПК України - Податковий кодекс України

Закон N 2505 - Закон України від 25.03.2005 p. N 2505-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деякі інші законодавчі акти України»

Закон N 3609 - Закон України від 07.07.2011 p. N 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо удосконалення окремих норм Податкового кодексу України»

Закон про єдиний внесок - Закон України від 08.07.2010 р. N 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»

Закон про РРО - Закон України від 06.07.1995 р. N 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в редакції від 01.06.2000 р. N 1776-IIІ

Законопроекті N 8521 - Проект Закону України від 16.05.2011 р. N 8521 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України відносно спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності»

Указ N 727- Указ Президента України від 03.07.1998 р. N 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» в редакції від 28.06.1999 р. N 746/99

Методичні рекомендації N 720 - Методичні рекомендації щодо застосування регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами, затверджені наказом Мінфіну України від 15.06.2011 р. N 720

Положення N 88 - Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. N 88

“Консультант бухгалтера” N 47-48 (639-640) 23 листопада 2011 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)

Документи що посилаються на цей